Класичні експерименти в психології - Копець Л. - Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

У цьому експерименті перевірявся про вплив фальшивих когнітивних ознак на інтерпретацію емоційного стимулу. Такий стимул створювався варіюванням знань про серцевий ритм під час сприйняття емоційних слайдів. Відповідно до гіпотези С. Шехтера. однаково привабливі емоційні слайди досліджувані сприйматимуть однаково, якщо немає реальних фізіологічних змін. В експерименті С. Велінса фізіологічних змін не було, однак в учасників формували думку, що вони с. Студенти-першокурсники, що прибули в лабораторію, вважали, що мста дослідження – вимірювання фізіологічних реакцій на емоційні стимули. Реакції фіксуватимуть, коли досліджувані розглядатимуть 10 слайдів. Дві експериментальні групи вважали, що чують посилене серцебиття, причому при сприйнятті 5 слайдів воно значно змінюється. Дві контрольні групи чули ідентичний звук, однак вони отримували інформацію, що він ніяк не пов'язаний з їхньою серцевою діяльністю, а є наслідком несправності експериментального обладнання.

Для двох експериментальних груп "ритм серцебиття" становив для 5 "непідкріплених" слайдів 66-72 удари за хвилину, але для однієї з них при сприйнятті інших 5 слайдів ("підкріплених") ритм збільшувався до 90, а для другої зменшувався до 48 ударів за хвилину. Такі самі зміни "стороннього" звуку використовувались у контрольних групах. Фактично у всіх групах досліджувані чули попередньо підготовлений запис на магнітній плівці. Було отримано три виміри привабливості слайдів: вербальна оцінка одразу після експозиції, вибір слайду як подарунок і повторна вербальна оцінка через декілька тижнів після експерименту.

Одразу після експозиції експериментатор пояснював, що його мета - обрати із набору порівняно однакових слайдів найбільш привабливий, тому він просить оцінити фото. Слайди експонувались по 5 секунд кожний і оцінювались за 100-бальною шкалою. Потім досліджуваному повідомляли, що він може обрати 5 слайдів для себе у подарунок, оскільки оплатити участь у дослідженні лабораторія не може. Пізніше після часткового пояснення досліду учасників просили повернути фото. Через три тижні в контексті іншого опитування досліджувані оцінювали ті самі 10 слайдів ще раз, хоча вони не усвідомлювали зв'язку з недавнім експериментом.

Результати дослідження засвідчили, що "підкріплені" прискореним серцебиттям слайди сприймались як більш привабливі на 18,31 бала, ніж "непідкріплені", а у групі зі "сповільненим" серцебиттям лише на 6,70 бала. Відповідно у контрольній групі при "сповільненні" серцебиття привабливість знизилась до 2,90 бала. 32 учасники дослідження із 40 в експериментальних групах оцінили "підкріплені" фото як привабливіші, 29 обрали більше 3 таких фото як подарунок. У контрольних групах ці показники були відповідно 9 і 6 (із 20).

У цілому гіпотеза про те, що люди змінюють своє ставлення до об'єкта на основі суто когнітивної інформації про фізіологічні зміни, зумовлені цим об'єктом, підтвердилась. Це дослідження дало змогу побачити, що процес формування суджень (зміни оцінок) не пасивний, а містить активну перевірку гіпотез про причини зміни оцінок. Під час інтерв'ю, проведеного після експерименту, виявилось, що коли фото насправді не викликало "збудження", як це "зафіксувало серце" (яке затрепетало чи майже зупинилось), тоді досліджувані пояснювали незвичну "поведінку серця" іншими причинами, наприклад, "це фото мені когось нагадує", "я замріявся". Однак, якщо досліджувані вважали причиною серцебиття фото, вони шукали додаткові ознаки, які викликають захоплення.