Конфліктологія - Прибутько П.С. - 11. Конфлікти в педагогічному процесі

Водночас студентські групи отримують автономне студентське самоуправління і відкрито відстоюють право бути самими собою. Вони самостійно вирішують свої особисті питання, закохуються, мають власні вподобання та погляди на те, що відбувається навколо. У цих умовах реакція на нетактовні зауваження педагогічних працівників стає набагато гострішою і може призводити до конфліктів у будь-якій формі.

Конфлікти між науково-педагогічним складом і студентами здебільшого виникають через несправедливо виставлені (завищені чи занижені окремим студентам) оцінки. У таких випадках у конфлікт може втягнутися вся навчальна група, виступаючи на стороні студента або педагога.

У таких ситуаціях суб'єктивною стороною можуть бути необ'єктивні претензії студента на вищу оцінку та суб'єктивність викладача, що занижує оцінку студентові. Є викладачі, які майже ніколи не ставлять оцінку "відмінно", які переконані в тому, що досконало знають предмет тільки вони самі. Такий викладач постійно перебуває в конфліктній ситуації зі студентами.

Зустрічаються й інші суб'єктивні моменти в оцінці знань студента викладачем. Бувають сумніви в оцінці - поставити "добре" або "задовільно" студентові. У такій ситуації викладач орієнтується на оцінки, проставлені в заліковій книжці. При більшій кількості "задовільних" оцінок питання вирішується на користь оцінки "задовільно", "відмінно" такий викладач не поставить студентові за жодну відповідь.

Впливати на оцінку можуть також особисті якості студента—його поведінка на лекціях і практичних заняттях (репліки, суперечки). ,

Окремі науково-педагогічні працівники дотримуються двох протилежних стратегій в оцінці знань студентів. Одна проявляється в занижених вимогах до рівня знань і відвідування занять з метою встановлення доброзичливих відносин зі студентами, а інша пред'являє завищені вимоги з метою досягнення високого рівня знань і підготовки майбутніх високопрофесійних фахівців.

Обидві стратегії потенційно конфліктні. Завищені оцінки відбивають у студентів бажання активно засвоювати навчальний матеріал, працювати в бібліотеках, не стимулюють їх ініціативу і творчість, відучують хороших студентів від активної участі в навчанні. Заниження оцінок сприймається студентами як свавілля педагога, його нелюбов до них. Виходячи з цього слід завжди принципово і справедливо оцінювати знання студентів, що дозволить попередити конфліктні ситуації.

Іноді студенти у випадках неадекватної оцінки їхніх знань конфліктують у відкритій формі, але частіше студент носить у собі приховані форми протесту у вигляді негативних відчуттів: недовір'я, ненависті, презирства, ворожості, ревнощів, жаги помсти тощо, якими він ділиться зі своїм оточенням.

Конфлікти на рівні викладач - студент мають складні форми. Основна роль в їх попередженні та вирішенні випадає на викладача, який може використовувати для цього деякі необхідні в цих випадках методики і вимоги:

- при звіті студента необхідно психологічно налаштувати його до максимально можливої плідної відповіді, виключити виникнення стресової ситуації;

- у разі незадовільної відповіді взаємодія студент - викладач повинна закінчуватися усвідомленням студентом того, що мова йде не про те, що його відповідь не задовольняє особисто викладача, а про те, що вона не відповідає вимогам програми;

- у жодній формі та з жодного приводу не можна допустити образи студента;

- викладач повинен володіти собою і своїми емоціями в будь-якій ситуації;

- всі невдачі у взаємовідносинах зі студентами й у створенні конфліктних ситуацій викладач повинен вважати своїм власним прорахунком.

Конфлікт "студент — студент".

Велика частина конфліктів серед студентів виникає через претензії на лідерство в мікрогрупах. На початку навчання конфлікти виникають через бажання студентів здобути місце лідера в період формування навчальних груп і мікрогруп. Більшість студентів під час навчання в школі були лідерами і мають бажання зберегти позиції лідера й у вищому навчальному закладі.

На другому і старших курсах конфлікти можуть виникати між студентами, що вже займають позиції лідерів, і тими, що здобувають авторитет лідера.

Конфліктні ситуації можуть виникати й у відносинах між лідерами мікрогруп у навчальних групах і на курсах, кожний з яких може претендувати на визнання його авторитету всіма студентами. Лідери мікрогруп і навчальних груп можуть втягувати в конфлікти своїх прихильників, розширюючи масштаби конфлікту. Такі конфліктні ситуації можуть бути усунені кураторами навчальних груп (якщо вони передбачені керівними документами) та деканатом факультету, які можуть знайти кожному лідерові свою специфічну сферу лідерства, враховуючи їхні особисті інтереси та схильності.

Випадкові конфлікти можуть виникати між дівчатами та юнаками через закоханість в одну особу, через демонстрацію особистої переваги у навчанні чи одязі, через зневагу до суспільних норм моралі та наявність, а також відсутність співчуття до інших. У цей період можуть виникнути конфлікти й через політичні уподобання студентів.

Конфлікт у науково-педагогічному колективі ("педагог — педагог", "керівник - педагог").

Конфлікти з колегами і керівництвом існують і в такій високо-статусній групі, як науково-педагогічний склад вищої школи. Сутички можуть виникати через розбіжність думок з якоїсь обговорюваної на кафедрі проблеми, не обов'язково наукової, а, наприклад, при обговоренні вимог трудової дисципліни. Одні викладачі підходять до цих вимог як до необхідності, а інші можуть вважати їх суто суб'єктивними, такими, що не відносяться до учбового процесу (це різного роду чергування, кураторство тощо).

Конфлікти між керівництвом кафедри та викладачами можуть виникати через несправедливий (нерівнозначний) розподіл навантаження, особливо в тих випадках, коли надається можливість додаткового заробітку. Несправедливий розподіл завжди провокує конфлікти.

Зіткнення можуть виникати між викладачами й тими лідерами, що організовують неформальне життя кафедри (різного роду чаювання з нагоди свят, днів народження тощо). Сутички виникають при зборі коштів на ці заходи.

Конфліктні ситуації в середовищі науково-педагогічного складу виникають також через своєрідність темпераменту і характеру викладачів. Вони можуть виникати й у випадках не досить високого рівня розвитку моральних якостей особи викладача. Виділяють кілька варіантів поведінки в середовищі викладачів:

а) суперництво викладача, котрий уже досяг досить високого рівня професійної діяльності з уже визнаними авторитетами, який може поширювати негативну інформацію про визнаних авторитетних викладачів (доцентів, професорів), котрі давно й успішно працюють зі студентами;

б) поведінка, що підкреслює ступінь переваги досвідчених викладачів (доцентів, професорів) над молодими, коли вони дозволяють собі поблажливо повчати їх, виражати незадоволеність їхніми методами навчання, нав'язувати свою методику у вигляді зразка;

в) створення деякими викладачами (доцентами, професорами) сприятливого враження про себе не продуктивною викладацькою чи науковою діяльністю, а імітацією її, участю в різних громадських заходах, саморекламою тощо.

Попередження конфліктних ситуацій, сутичок при взаємодії "викладач - викладач", "викладач — керівництво" залежить від багатьох чинників, у тому числі й від:

- компетенції керівника і його мистецтва управління науково-педагогічним колективом підлеглих;

- рівня особистісного розвитку кожного викладача;

- надання можливостей щодо реалізації творчого потенціалу кожного науково-педагогічного співробітника;

- рівномірного розподілу робочого навантаження серед всіх викладачів;

- постійного вдосконалення методики навчання та виправданих і схвалених кафедрою (деканатом) введених новацій;

- культивування на кафедрі доброзичливих взаємовідносин і співпраці між керівником і педагогами.

Керівник і педагог (доцент, професор), які не уникають конфліктів, а прагнуть їх вирішити, набувають безцінного особистого досвіду управління конфліктами. До них приходить розуміння мотивів поведінки педагогів і студентів, поступово виробляються навички прогнозування й управління ними. Розуміння цих проблем дає йому реальну можливість спрямовувати енергію конфліктів у кафедральних і студентських колективах на вдосконалення навчально-виховного процесу, формування особистості студентів.

Педагогіка вищої школи використовує багато алгоритмів, необхідних для успішної організації навчально-виховного процесу. Серед них можна назвати:

~ на кафедрі (в деканаті) має бути робочий настрій, негативні емоції, пов'язані з особистими проблемами, залишаються поза вузом;

- не уникати конфліктів між студентами і викладачами (доцентами, професорами), а спрямовувати процес їх вирішення в конструктивне русло та не затягувати терміни їх вирішення;

- однаково справедливе ставлення до всіх студентів;

- вся діяльність викладача в робочий час має зосереджуватися на процесі навчання та виховання;

- не допускати приниження студентів, а піднімати їхній розвиток до свого рівня;

- навчати студентів умінню вчитися.

Звісно, конфлікти в педагогічному процесі неминучі. Невипадково професія науково-педагогічного співробітника визнається однією з найважчих за своєю психофізіологічною напруженістю і стоїть на одному рівні за вказаними показниками з напруженістю праці льотчиків-випробувачів і альпіністів. Тому однією з проблем у педагогіці вищої школи є питання конструктивного вирішення конфліктів.