Логопсихологія - Конопляста С.Ю. - Анкетування. Інтерв'ювання

Анкета (від. фр. enquête — список питань, розслідування) — методичний засіб для отримання первинної соціально-психологічної інформації. Анкета — це сукупність питань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням дослідження. Анкетування — процедура проведення опитування у письмовій формі за допомогою попередньо підготовлених бланків. Анкету самостійно заповнює респондент, а потім здійснюється її аналіз.

У логопсихології анкетне опитування найчастіше дає змогу вирішувати завдання скриніягового обстеження популяції, що цікавить дітей із заїканням, дітей із затримкою мовленнєвого розвитку, дітей із загальним недорозвиненням мовлення тощо, а також анкетування батьків з метою отримання додаткової інформації про дитинну, включаючи обстановку в сім'ї. Скрипіт — це психодіагностична процедура відсіювання, попередньо орієнтованого відбору піддослідних за критерієм приналежності до тієї чи іншої діагностичної групи. Така процедура може бути корисною для первинного орієнтування у мовленнєвих порушеннях певної групи (наприклад, дітей п'ятого року життя з фонетико-фонематичним недорозвиненням м. Києва), планування подальших детальніших досліджень, організації корекційної допомоги. Анкетування батьків, як правило, є основним джерелом інформації про дитину, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку. Багато методик психодіагностики дітей дошкільного віку розраховано на їх виконання батьками, оскільки діти не можуть подати якісну виважену вербальну інформацію про себе у зв'язку з малим віком і вадою мовлення.

Анкети, не будучи суворо регламентованим інструментом дослідження, разом із тим мають високу гнучкість і можуть складатися для вирішення різноманітних завдань, що виникають у процесі практичної діяльності логопсихолога. Також анкета деякою мірою компенсує неможливість безпосереднього контакту з тим, для кого вона призначена. При цьому слід пам'ятати про орієнтовний характер інформації, отриманої за допомогою анкети.

Інтерв'ювання (від англ. interview — розмовляти) — живе невимушене спілкування з дитиною, результатом якого є цілісна картина стану її психіки, історія розвитку, життя, де виявляються дані про умови, спосіб життя дитини. Цей метод потребує ретельного розпитування дитини та її родичів. Інтерв'ю належить до найвільніших форм бесіди і дає змогу виявити особливості поведінки в усіх її виявах. У бесідах на зразок інтерв'ю психолога цікавить не тільки явний зміст відповіді дитини (факти, думки, ідеї, почуття, словник, асоціації тощо), а й її манера поводитися під час бесіди (поза, міміка, жести, інтонація, запинання тощо).

У логопсихології за допомогою інтерв'ювання здійснюється синтез діагностичної інформації в межах комплексного цілісного підходу до дитини з урахуван-' ням структури дефекту, зокрема, мовленнєвого. Наприклад, за схожої актуальної картини відставання психічного та мовленнєвого розвитку, зважаючи на анамнестичні дані й результати спостереження, висококваліфікований спеціаліст може встановити тип порушеного розвитку — психічний недорозвиток, або затриманий психічний розвиток.

Порівняно з анкетою інтерв'ю — надійніше джерело інформації, оскільки умови безпосереднього контакту з респондентом дають змогу уточнювати незрозумілі відповіді, варіювати запитаннями, спостерігати за поведінкою під час спілкування.

Проективний метод

Проективний метод (від лат. projectio — викидати вперед) — один із методів дослідження особистості, заснований на виявленні проекцій у даних експерименту з наступною інтерпретацією. Поняття проекції для означення методу обстеження увів Л. Френк у 1939 р. Сутність проективного методу полягає у створенні експериментальної ситуації, за якої допускається безліч можливих інтерпретацій під час її сприймання. За кожною такою інтерпретацією передбачається унікальна система особистісних характеристик, у тому числі й особливостей когнітивного стилю суб'єкта. Цей метод забезпечується сукупістю проективних методик або проективних тестів. Основна ознака проективних методик — використання неоднозначних, нечітко визначених стимулів, які обстежуваний має інтерпретувати, розвивати, доповнювати, конструювати тощо.

Уперше процес проекції ситуації зі стимулами, що допускають різноманітні інтерпретації, розглянув Г. Мюррей. Він визначив проекцію як природну тенденцію людини діяти під впливом своїх потреб, інтересів, внутрішньо-емоційного стану, власне всього психічного змісту.

У практичній діяльності логопсихолога проективні методики дають змогу вирішувати переважно такі завдання:

— налагодження контакту з обстежуваним, особливо з дитиною, тим більше, якщо вона не говорить;

— отримання загальної орієнтовної картини її особистісних, і п диві дуально-психологічних особливостей;

— отримання первинної інформації про прояви особистості, що недостаньо або зовсім не контролюються свідомістю.

Однією з переваг проективних методів у логопсихологічній практиці е їх невербальний характер, що дає змогу отримувати орієнтовну інформацію про дитину, не підключаючи мовлення при тяжких його ушкодженнях.

Популярні у логопсихології малюнкові тести. Численні дослідження дитячих малюнків свідчать, що у розвитку малювання є чіткі вікові стадії, що змінюють одна одну в певній послідовності. При порушеннях розумового розвитку спостерігається запізнення у процесі переходу дитини з однієї стадії на іншу, тобто "зупинка" на ранніх стадіях малюнка. Ця закономірність дає змогу певною мірою оцінити навіть розумовий розвиток за допомогою малюнкових тестів.

Застосування таких тестів з метою виявлення особливостей особистості дитини засновано також на принципі проекції" тобто на виявленні переживань, уявлень, бажань дитини тощо. Малюнок — це повідомлення, зашифроване в образах. Завдання психолога полягає в тому, щоб грамотно розшифрувати його, зрозуміти, що говорить піддослідний через малюнок.

Для діагностичного використання малюнків дуже важливо, аби вони відображали, насамперед, не свідомі установки людини, а її несвідомі імпульси та переживання. Саме тому вважають, що малюнкові тести важко "підробити", уявляючи себе у них не таким, який ти є насправді.

Незважаючи на те, що не всі спеціалісти малюнкові методики сприймають як справжні наукові тести, а інші, хоча і визнають їх психологічними тестами, надають їм другорядного значення, психологи-практики мало переймаються їх недостатньою "науковістю". Для них більш значущою с та безперечна користь, яку малюнкові тести дають у роботі з клієнтами. Ллє слід ураховувати специфіку використання такого виду досліджень у роботі з різними категоріями дітей, також повні обмеження в їх застосуванні й пам'ятати, що ці тести дають підстави для обґрунтованих передбачень, а не для безапеляційних суджень.

Перевага малюнкових методик, як і всіх проективних, полягає в їх високій інформативності, при цьому вони досить прості для виконання, займають небагато часу й не потребують спеціальних матеріалів, окрім олівця й аркуша паперу. Додатковою перевагою такого методу досліджень є їх природність, наближеність до звичних видів людської діяльності. На відміну від інших тестів, малюнкові методики можуть використовуватися багаторазово і часто, не втрачаючи при цьому діагностичного значення. Такі тести застосовують у роботі з клієнтами різного віку: від дошкільника до дорослого включно. Це дає змогу використовувати їх для контролю динаміки стану і спостереження за психологічним розвитком протягом тривалого часу. Але слід зазначити: психологічна дослідницька практика свідчить, що дитячі малюнки — найправдивіші та найдостовірніші, оскільки дитина ще не вміє враховувати у власних малюнках соціальні установки, моральні суспільні норми тощо.

Добре відомі й поширені на практиці методики, за допомогою яких можна отримати характеристику як загальних інтелектуальних, особистісних й емоційних особливостей дитини-логопата, так і її ставлення до різних життєвих сфер (сімейної, соціальної, міжособистісної, сексуальної тощо). Це тести "Малюнок людини", "Неіснуюча тварина" та розроблені О.Л. Венгер оригінальні модифікації: "Зла тварина", "Щаслива тварина", "Нещаслива тварина", "Малюнок сім'ї"(три варіанти), "Дерево", "Вільний малюнок", "Автопортрет", "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур".

Вважаємо за потрібне зазначити, до яких психологічних особливостей названі вище методики є найчутливішими:

— рівень загального розумового розвитку;

— перевага раціонального або емоційного підходу до дійсності;

— рівень психомоторного тонусу, підвищена або понижена рухова активність, астенія;

— недостатність самоконтролю і планування дій, імпульсивність;

— підвищена емоційна лабільність або, навпаки, ригідність;

— тривожність (як особистісна властивість) і тривога (як стан на момент обстеження);

— наявність страхів;

— депресивні тенденції;

— особливості реакції на стрес;

— агресивність (із можливістю диференціювати такі її форми, як фізична і вербальна, захисна, невротична агресія);

— екстравертність або, навпаки, інтровертність;

— демонстративність;

— незадаволеність потреби у спілкуванні;

— аутизація, запобігання спілкування;

— ступінь соціалізованості й конформності;

— антисоціальні тенденції;

— ставлення до сексуальної сфери;

— ставлення до сімейної сфери загалом і до окремих членів сім'ї зокрема.

Слід зауважити, що відмінна особливість стимуль-ного матеріалу проективних методик полягає в його неоднозначності, невизначеності, малоструктурованості, що є необхідними умовами принципу проекції. У процесі взаємодії зі стимульним матеріалом відбувається його структурування, під час якого обстежуваний відображає проекцію свого внутрішнього світу: потреби, конфлікти, тривогу, страхи тощо. Тестування за допомогою проективних методик — замасковане тестування, адже респондент не здогадується, що саме у його відповіді є предметом інтерпретації експериментатора. Проективні методики менше піддаються фальсифікаціям, ніж опитувальники, побудовані на даних про індивіда.