Логопсихологія - Конопляста С.Ю. - 7.5.1. Психологічне консультування

У спеціальному навчальному закладі для дітей з порушеннями мовлення психокорекційну роботу потрібно поєднувати з корекційно-педагогічною.

Залежно від форми організації корекційної роботи розрізняють два основні її види: індивідуальна та групова. У процесі індивідуальної психокорекції відбувається безпосередній вплив на конкретну дитину з боку психолога, який використовує для цього різноманітні методи роботи. Під час групової психокорекції робота здійснюється із групою дітей, як правило, одного віку, і які мають подібні проблеми. У цьому разі вплив на конкретного індивіда відбувається шляхом організації спеціального процесу взаємовпливу учасників групи, в результаті чого досягаються цілі психокорекції.

Залежно від корекційних завдань виокремлюють такі види психокорекції: ігрова, сімейна, нейропсихологічна та ін.

Деякі автори пропонують поділяти психологічну корекцію на три форми організації: загальну, часткову та спеціальну.

Під загальною психокорекцією розуміють загально-педагогічні заходи, за допомогою яких нормалізується соціальне середовище дитини. До такої психокорекції належить регуляція психофізичних та емоційних навантажень дитини відповідно до її віку й індивідуальних особливостей. Завдання загальної психокорекції збігаються із завданнями психогігієни, психопрофілактики, педагогічної етики та деонтології, які вирішуються у процесі організації навчально-виховних заходів.

Часткова психокорекція — сукупність психолого-педагогічних впливів, тобто це спеціально розроблені системи психокорекційних заходів, таких як сімейна психокорекція, музична терапія, психогімнастика та ін. За визначенням Ю. Шевченко (1995), спеціальна психокорекція — комплекс прийомів, методик й організаційних форм роботи з дитиною чи групою дітей одного віку, що є найефективнішими для досягнення конкретних завдань, спрямованих на формування особистості.

Основна мета спеціальної психокорекції полягає у виправленні наслідків неправильного виховання.

Отже, психологічна корекція розглядається як метод психологічного впливу, що реалізується за допомогою загальних, часткових і спеціальних процедур. Такий поділ досить умовний і не відповідає головному призначенню психологічної корекції як процесу психологічного впливу" спрямованого на виправлення у дітей недоліків у розвитку психічних функцій та особистісних властивостей. Під час психологічної корекції психолог може використовувати загальні, часткові й спеціальні методи.

7.5.1. Психологічне консультування

Одним із основних елементів у системі психологічної допомоги дітям з порушеннями у розвитку є психологічне консультування.

Консультування (від лат. consultatio — порада) — це порада фахівця з будь-якого питання. Психологічне консультування — один із видів професійної діяльності, спрямованої на надання людині психологічної допомоги.

Психологічне консультування є одним із засобів психологічної допомоги клієнтові, який має рекомендоване направлення. Психологічне консультування — це складний динамічний процес, зміст якого залежить від суб'єкта консультування, поставленої мети, теоретичної бази, яку психолог використовує у роботі.

Як зазначає І.І. Мамайчук (2001), психологічне консультування — система, що складається з таких основних блоків: гностичний; конструктивний; організаційний; оцінювальний.

Ці блоки взаємопов'язані і відображають динаміку консультативного процесу.

Завдання гностичного блоку консультування дітей і підлітків з порушеннями у розвитку багатогранні та залежать від проблем, що виникли у тих, хто консультується. Невід'ємною складовою цього блоку в процесі консультування є психологічне діагностування дітей, тому в процесі консультування психолог може запропонувати дитині деякі психологічні методики. Психологічне діагностування дітей підчас консультування здійснюється у таких напрямах:

1) аналіз ступеня обґрунтованості скарг батьків на поведінку і розвиток дитини. Вирішення цього діагностичного завдання визначає діагностику ставлення батьків до дитини і характер подальшої роботи з батьками;

2) оцінювання стану психічного розвитку дитини, виявлення і класифікація дефекту розвитку, його сутності у разі, якщо скарги батьків повністю або частково обґрунтовані;

3) формулювання на основі вирішення перших двох завдань наступної діагностичної цілі (щодо особистісних характеристик батьків, їх взаємостосунків із дитиною, відносин у родині загалом, відносин дитини за межами сім'ї), а також визначення напрямів консультативної роботи з батьками і психокорекційної роботи з дитиною.

Основне завдання конструктивного блоку психологічного консультування полягає в проектуванні консультативного процесу, відбиранні засобів і методів консультування з урахуванням інтелектуального та психічного потенціалу дитини.

Головною метою організаційного блоку є послідовна реалізація складеної на попередньому етапі програми щодо розв'язання виявлених проблем. Важлива умова для реалізації завдань — позитивно налаштовані на процес консультування батьки, діти й власне психолог.

Процес консультування завершується оцінювальним блоком, коли психолог надає батькам відповідну інформацію про дитину. Він висловлює свою думку про дитину, відповідає на запитання батьків, консультує їх про різні аспекти проблем, які обговорюються. Мета цього блоку полягає в узагальненні досягнутих результатів під час консультування й обговорення разом із батьками наступних планів роботи з дитиною.

Представлена модель відображає динаміку консультативного процесу, але реальне консультування значно загальніше і не завжди відповідає такому алгоритму.