Основи конфліктології - Гірник А.М. - 3.2. Стилі поведінки у конфліктній ситуації

У 1964 р. американські дослідники Роберт Р. Блейкта Джейн С. Моутон звернули увагу на відносно стійкі особливості поведінки керівників і виокремили п'ять основних і три додаткові стилі управління, залежно від спрямованості керівника або на досягнення високих результатів, турботу про виробництво, або на турботу про людей. Кожен стиль супроводжувався описом характерних дій керівника щодо запобігання конфліктам і залагодження їх. У 1972 р. Кенет У. Томас і Ралф X. Кілмен, спираючись на цю схему, розробили тест оцінки стилю поведінки особи в конфліктній ситуації. Класифікація ґрунтується на аналізі дій особи за двома ознаками: наполегливості, з якою вона прагне до реалізації своїх інтересів, і ступеня її готовності врахувати інтереси іншої сторони. На рис. 3.2 ми бачимо п'ять основних стилів. Назви стилів подано за К. У. Томасом і Р. X. Кілменом, у дужках - цифрові позначення стилів за Р. Блейком і Дж. Моутон.

Стилі поведінки в конфлікті

Рис. 3.2. Стилі поведінки в конфлікті

Зупинимося коротко на особливостях кожного стилю. Суперництво (боротьба) – людина максимально орієнтована на перемогу в конфлікті (9 - максимум за шкалою орієнтації на результат) і мінімально зважає на потреби інших (1 - мінімум за шкалою орієнтації на поліпшення стосунків). Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, намагається нав'язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Власна перемога бачиться як поразка супротивника. На переговорах застосовується тактика тиску й погроз, робляться спроби поставити під сумнів компетентність опонентів, вишукується слабке місце в їхній аргументації, як правило, спостерігається схильність до безапеляційних заяв, негативного ставлення до тих, хто має іншу думку. Гасла: "Сильний завжди правий"; "Переможців не судять".

Поступливість (згладжування) – жертвування інтересами справи задля підтримання й поліпшення стосунків з іншою людиною (1 за шкалою орієнтації на результат і 9 за шкалою орієнтації на стосунки).

"Поступливий" намагається виглядати в очах оточення приємним, добрим, співчутливим, готовим допомогти. Він відчуває страх перед несхваленням, перед можливістю бути знехтуваним. Виявляючи до інших знаки поваги та схвалення, "поступливий" очікує такого самого ставлення й до себе. Як правило, він робить усе, щоб усунути саму можливість критики, запобігти загостренню конфліктів, апелюючи до потреби в солідарності. Гасла: "Ми всі одна щаслива команда, і не варто розхитувати човен"; "Мир за будь-яку ціну"; "Нехай буде гречка, аби не суперечка".

Ухиляння (відгороджування) – пасивна поведінка у конфліктній ситуації, що полягає в ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання до "кращих часів" (1 за шкалою орієнтації на результат і так само 1 за шкалою орієнтації на стосунки). Це прагнення уникати гострих ситуацій і не обговорювати питання, які є предметом суперечок. Тактика присутності без ознак активного втручання, зберігаючи нейтралітет і не розкриваючи своїх поглядів та ставлення до проблеми. Сторонам надається можливість самим зробити вибір і самим нести відповідальність за свій вибір. Гасла: "Не буди лиха, поки тихо"; "Не чіпай, поки не зламається"; "Моя хата скраю".

Компроміс (порозуміння) – пошуки балансу взаємних поступок і надбань (5 за шкалою орієнтації на результат і 5 за шкалою орієнтації на стосунки). Прагнучи порозумітися, сторони згоджуються на часткове задоволення своїх потреб, щоб зберегти стосунки й отримати хоча б щось. При цьому має місце затушовування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс є останньою можливістю прийняти певне рішення. Гасла: "Щоб себе не оголити і тебе не обділити"; "Краще маленька рибка, ніж великий тарган".

Співробітництво (колаборація) - орієнтація на якнайповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації (9 – максимум за шкалою орієнтації на результат і так само 9 за шкалою орієнтації на поліпшення стосунків). Інтереси іншої сторони визнаються частиною проблеми. Суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною наполегливо шукається розв'язання спірної проблеми. Виявляються приховані інтереси, вишукуються резерви та ресурси для їх задоволення. Гасла: "Один розум добре, а два краще"; "Кожна пригода - до мудрості дорога".

Кожен зі стилів має сферу, де його застосування виправдане (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Ситуації та обставини, за яких доцільно або недоцільно застосовувати певний стиль поведінки у конфлікті

Стиль поведінки

Характер дій

і наслідки застосування

Рекомендовано застосовувати в таких випадках

Не рекомендовано в таких ситуаціях

Суперництво

Тиск на іншу сторону з метою нав'язати свій варіант. Перемога однієї сторони є поразкою іншої.

Статус і авторитет підкріплені владою. Рішення має бути швидко прийняте й реалізоване. Ваші стосунки короткотермінові.

Коли сторона, що програла, має можливості реваншу, коли доцільно дізнатися більше про її інтереси, коли ви зацікавлені у встановленні постійних стосунків.

Поступливість

Проблема замовчується. Створюється видимість і гармонії. Ви йдете на поступки. Інша сторона виграє.

Коли важливо зберегти стосунки, а спірне питання для вас малозначуще. Коли ви не маєте шансів виграти. Коли і це може стати корисним уроком для іншої сторони.

Коли питання для вас важливе й вимагає прийняття рішення. Поступка не буде оцінена або інтерпретуватиметься як вияв слабкості.

Ухиляння

Проблема ігнорується або демонструється байдужість. Відповідальність за рішення перекладається на іншу сторону. Інша сторона виграє.

Коли ви не маєте потрібної інформації, коли надто велика напруженість у стосунках, небезпечно

вирішувати проблему в цей момент, слід виграти час.

Коли питання для вас важливе, коли з часом імовірне ускладнення ситуації, виникнення додаткових проблем.

Компроміс

Кожна сторона йде на поступки в окремих питаннях. Ніхто не здобуває перемоги.

Сторони мають ресурси для обміну поступками. Перемога однієї зі сторін небажана. Ви потребуєте швидкого рішення, можете отримати короткотермінову вигоду. Аби не втратити все, ви згодні отримати хоча б щось.

Сторони сумніваються у виконанні угод іншою стороною, компроміс неможливий (нереальний). Спроба догодити всім робить сумнівною його реалізацію.

Співробітництво

Визнаються здібності й система цінностей всіх учасників. Інтереси обговорюються. Домовленість оцінюється як вигідна за наявної ситуації.

Сторони мають час для пошуку оптимального рішення, мають бажання, кваліфікацію та повноваження для знаходження ' додаткової вигоди.

Дефіцит часу, одна зі сторін не налаштована на співробітництво або не має достатніх повноважень.

Між стилями поведінки в конфліктній ситуації та основними життєвими позиціями індивідів існують певні взаємозв'язки. Людина, яка е прихильником позиції "Мені добре - вам добре", здебільшого орієнтована на співробітництво в конфлікті. Інші можливі взаємозв'язки подані в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Можливі взаємозв'язки життєвих позицій зі стилями поведінки в конфліктній ситуації

Життєва позиція

Стиль поведінки в конфлікті

Мені погано - вам погано

Ухиляння

Мені погано - вам добре

Поступливість

Мені добре - вам погано

Суперництво

Мені добре - вам добре

Співробітництво

У1980 р. Т. Гледвін та І. Волтер продемонстрували, що у менеджерів наполегливість і схильність до врахування інтересів інших залежать від чотирьох чинників:

· "розміру ставки", яку можна виграти або програти;

· відносної сили, тобто можливостей однієї сторони впливати на іншу;

· наявності взаємопов'язаних інтересів;

· характеру стосунків, що склалися між сторонами.

Найвагоміший вплив на ступінь наполегливості мав "розмір ставки". На другому місці – врахування відносної сили супротивника. Взаємопов'язаність інтересів могла виявитися як у спільному для сторін, так і в протилежному напрямках, що впливало на схильність до кооперативної чи конкурентної поведінки. На обраний за першими трьома чинниками стиль поведінки певний модифікуючий вплив мав характер стосунків, що склалися між сторонами [165, с. 98-102].

3.3. Управління поведінкою в конфлікті
4. ЕКСПЕРТИЗА ТА ПЕРЕДБАЧЕННЯ КОНФЛІКТУ
4.1. Аналіз та експертиза конфлікту
4.2. Дослідження та прогнозування ескалації конфлікту
4.3. Інформаційна підтримка прийняття державних рішень у кризових ситуаціях
5. ПЕРЕГОВОРИ Й ФАСИЛІТАЦІЯ
5.1. Позиційні та принципові переговори
5.2. Підготовка до переговорів та їх проведення
5.3. Фасилітація
5.3.1. Поняття фасилітації. Фасилітація в роботі керівника
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru