Основи психології - Киричук О.В. - Аналіз трансцендентної сутності вчинку.

Вчинок як специфічна соціальна (чи за певних умов власне-індивідуальна) моральна дія, що звершує певний поступ особистості щодо моральної творчості ціннісних основ власного життя, щодо рівня самовиявів себе як суб'єкта свого життя, щодо рівня перетворюючих дій у зовнішньому чи внутрішньому світі та ін., завжди має трансцендентні ознаки (або ознаки трансцендентного). Вони постають у сутнісній динаміці вихідного суб'єктивного змісту діяння, поведінки, творчості особистості до нової, набутої якості, що перевершує попередній вихідний рівень, актуалізує певний вихід за межі усталеного, відомого, доступного. Оскільки вчинкова дія, вчинок як такий у цілому актуалізують новий рівень самовиявів особистості, можна стверджувати наявність ознак трансцендентного не тільки у продукті, результаті здійсненого вчинку, а й у його окремих компонентах, об'єктивних і суб'єктивних умовах учинкового діяння особистості, засобах вчинювання тощо.

Аналіз трансцендентної сутності вчинку, трансцендентних ознак окремих його компонентів є необхідним у психологічному дослідженні вчинку. Вихідним моментом аналізу є ідентифікація та кваліфікація так званої ознаки індивідуальності, що властива досліджуваному вчинку: йдеться про те, наскільки даний вчинок виявляє індивідуальність даної особистості, її суб'єктивний спосіб життєдіяння, своєрідність ціннісних основ її буття тощо. Окремі вчинки особистості можуть бути певною мірою автоматизованими, здійсненими за шаблоном, соціально-усталеним взірцем та ін., тоді значною мірою знижується міра суб'єктивності даної особистості і у змісті вчинку, і у засобах його реалізації, і у досягненому результаті. Сутнісним у дослідженні вчинкового діяння особистості є актуалізація тих учинків, які відображають її індивідуальну здатність жит-тєдіяти у світі повною мірою.

Наступний крок у циклі аналітичних дій даного рівня — визначення так званих особистісних координат вчинку, що позначають вихідний рівень та набутий рівень реалізації суб'єктивного змісту вчинкової активності даної особистості. Ця процедура є необхідною, оскільки тільки за наявності (прямої чи опосередкованої) даних про початковий та звершений рівні вчинювання можна якоюсь мірою впевнено розмірковувати про здійснення зрушення. Дослідник може застосовувати прийоми змістового, знаково-символьного чи процесуально-динамічного кодування досліджуваних ознак вчинку.

Для встановлення та детального дослідження ознаки трансцендентного змінювання у вчинкових структурах та індивідуальному світі особистості взагалі внаслідок здійсненого конкретного вчинку (а саме характеристик щодо виходу за межі, перевершення існуючого та набуття якісно нового рівня саморозгортання індивідуальної сутності "Я") необхідним є вивчення дослідником суміжних за змістом та засобами реалізації сфер життєдіяння особистості, характерних для неї засобів установлення зв'язків із внутрішнім і зовнішнім оточенням свого існування, притаманних їй способів та стилів поведінки, творчості, саморозвитку тощо. У сукупності встановлених ознак постає вихідний рівень учинкового діяння особистості, і стає можливим змістовно кваліфікувати набутий нею рівень.

Кожному окремому вчинку особистості властивий певний рівень трансцендування індивідуальної сутності "Я": так, один учинковий акт набуває лише окремих ознак трансцендування на рівні засобів учинкового діяння, тим самим дістає зрушення індивідуальний досвід реально-практичних перетворень щодо явищ світу, властивий особистості. Інший учинковий акт може мати ознаки своєрідного "трансцендентного вибуху", коли набувають сутнісних коливань глибинні механізми життєдіяння особистості взагалі, що виявляється й в окремих дрібних складових її вчинкової активності. При цьому відбувається актуалізація головних суперечностей учинкових структур, посилюється їх протистояння, значно активізується ініціація змістовних та структурних зрушень як в компонентах вчинку, так і в структурі особистості в цілому. У площині головних суперечностей вчинку при цьому відбувається своєрідне "зміщення акцентів" у напрямках до ірраціонального, несвідомого, універсального та влас-не-трансцендентного; саме це переакцентування певною мірою визначає мотивування дій та вчинків (дрібних та значних) особистості в період "трансцендентного вибуху" її вчинкової активності.

У психологічному дослідженні вчинку важливо актуалізувати не лише індивідуально-психологічні ознаки вчинкового діяння особистості з точки зору розгортання їхньої трансцендентної сутності, а й їхні феноменологічні, часові (індивідуально-біографічні) та інші ознаки. У лонгітюдному дослідженні розгортання вчинкової активності особистості досить цікаво простежити, як часто трапляються на її життєвому шляху періоди активного трансцендування її сутності через учинок, чи існують своєрідні для даної особистості сензитивні періоди вчинкового зростання та якими є умови проходження їх особистістю.

Психологічне дослідження трансцендентних ознак феноменологічної структури вчинку дає змогу виявити та простежити закономірності та особливості формування і розвитку ціннісної сфери індивідуального буття особистості, діалектику духовних рівнів учинкового діяння особистості (індивідуальне, вселюдське тощо), напрями розгортання буттєвого покликання та призначення особистості. При аналізі трансцендентної сутності вчинку застосовуються, як правило, синтезовані аналітичні моделі, що мають ознаки власне психологічного, а також філософського і культурологічного пізнання.