Основи психології - Киричук О.В. - Розв'язання ситуації у колі вчинкових моральних дій.

Зміст прийнятого особистістю рішення та здійсненого нею вибору щодо морального змісту ситуації знаходить своє безпосереднє відображення у певній дії або послідовності дій. У процесі реально-практичного діяння особистість виявляє, висвітлює, презентує свою індивідуальну природу, характер, звички та стилі діяння тощо. В безпосередньому діянні сутнісні особливості людини стають доступними чуттєвому спогляданню (спостерігача, дослідника тощо). Особливо це стосується вчинкових дій, оскільки в них розгортається глибинна, сутнісна властивість особистості — створювати, зберігати та втілювати моральні цінності, ідеали, екзистенціальні ідеї свого життя.

Власне здійснення вчинку відбувається не лише здійсненням окремої дії. Як правило, це коло, цикл дій, що певним чином поєднані й саме своєю цілісністю забезпечують учинок як такий. Цикл учин-кових дій організовує розгортання вчинкового діяння у часі життєдіяльності особистості. Досліджуючи його, можна певною мірою достовірно визначити початок і завершення вчинкового циклу. Можна представити його у вигляді розгорнутої послідовності окремих дій, що переходять одна в одну, спричиняють наступну й спричиняються попередніми, що поступово наближають розв'язання морального змісту ситуації.

Можна говорити про певний алгоритм учинкових дій, що реалізує вчинок як такий. Алгоритм вчинкових дій завжди індивідуально-неповторний: навіть якщо він реалізується за усталеним соціальним або суспільним стереотипом, індивідуальна природа особистості насичує його такою кількістю індивідально-неповторних ознак, що в цілому алгоритм завжди виявляє ідивідуальні властивості, спрямованість та характер вчинкового діяння особистості.

В соціально-психологічній психотерапії часто застосовується прийом "Вчинок (або діяння) за заданим алгоритмом". Групі пропонується здійснити у змодельованій, ігровій ситуації вчинок (або окрему дію) за заданим алгоритмом. Цей алгоритм подає чітку послідовність і змістовий контур кожної окремої дії та циклу в цілому. Спостерігаючи виконання завдання, не важко помітити, що однакових образів вчинків (чи образів дій), створених, відтворених учасниками групи навіть за заданим алгоритмом, ідентифікувати майже неможливо. Адже кожний учасник застосовує свої, характерні саме для нього способи та засоби відтворення кожної з дій, робить це з певною мірою досвідченості, натхнення, майстерності тощо. Так, якщо попросити групу людей змалювати якийсь предмет, то не вийде жодного малюнка, який був би повторенням іншого.

В межах певного алгоритму можна спостерігати діалетику цілей, засобів та результатів кожної окремої дії цього алгоритму. Ціль окремої дії може прямо не відповідати вчинку в цілому, однак у сукупності з іншими — безпосередньо зумовлювати його. Так, продукт, результат окремої дії' може демонструвати, на перший погляд, зворотну за змістом спрямованість особистості щодо характеру вчинку в цілому, проте може виступати необхідним діалектичним елементом у динаміці морального змісту даного вчинку. Кожна окрема дія здійснюється за допомогою певних засобів, які можуть мати просту чи складну операціональну структуру, можуть бути тотожними або мати певні відмінності щодо основного змісту вчинкової ситуації тощо. Окремі засоби вчинкового діяння поєднуються особистістю у цілісний спосіб чи стиль здійснення вчинку, можуть закріплюватися в її індивідуальному досвіді, поступово вдосконалюватися. В методичному плані психологічне дослідження дійового компоненту розгортання особистістю вчинкової активності є необхідним і кваліфікується як найбільш доступний безпосередньому спогляданню з боку дослідника серед інших компонентів вчинку.

Особливо важливим є поступальний аналіз результату, продукту вчинку, що має, як вже зазначалося, суб'єктивну і об'єктивну сторони. Вивчення цієї внутрішньої діалектики вчинкової активності конкретної особистості є важливим і перспективним, оскільки дає змогу аналізувати та прогнозувати власне продуктивність особистості в житті та творчості. Сутнісними ознаками при цьому визнаються: цілісність та завершеність учинкової структури окремого вчинку; наявність усвідомлених спрямувань особистості щодо завершених і цілісних дій у світі; намагання постійно бути продуктивною, тобто у кожній дії, кожному вчинкові досягати певної мети, сутнісно завершувати їх. Реально-практичні відмінності виявів цих ознак у сукупності складають певний спосіб учинкового діяння особистості у світі.