Психологія - Русинка Іван - 3.1. Теорія 3. Фрейда

3. Фрейд, основоположник психоаналізу, стверджував, що будь-яка активність людини (мислення, сприйняття, пам'ять, уява) визначається інстинктами. Люди поводяться так чи інакше тому, що їх спонукає підсвідоме напруження, - їх дії сприяють зменшенню цього напруження.

Відповідно до цих поглядів структуру особистості, за Фрейдом, утворюють три основні компоненти: "Воно", "Я", "Над-Я". У сфері "Воно" домінують підсвідомі імпульси і реакції, які мають біологічне походження і психобіологічну форму, виявляються в бажаннях, потягах, в активності особистості і керуються принципом задоволення. "Я" - це розсудливість, розумність, раціональне начало особистості, яке виконує функцію самозбереження особистості, здійснює контроль інстинктів та імпульсів. "Я" приводить ірраціональні несвідомі імпульси у відповідність до вимог дійсності. "Над-Я" - це продукт культури, в якому реалізовуються комплекси совісті, моралі, соціальні норми і вимоги, які суспільство висуває перед окремою людиною. "Над-Я" є результатом досвіду індивіда, впливу соціуму і виконує функцію контролю, оцінки і покарання. Таким чином, наше "Я" завжди піддається нападу як з боку "Над-Я", так і з боку "Воно", весь час балансуючи як в один, так і в інший бік, втрачаючи при цьому рівновагу.

З метою збереження своєї цілісності людина виробляє неусвідомлені захисні механізми від негативних руйнівних наслідків подібного протиборства, що викликають тривогу в людини.

Розглянемо коротко деякі з них.

Витіснення - процес вилучення зі свідомості думок і почуттів, які спричиняють страждання. 3. Фрейд вважав, що витіснені думки та імпульси і неприйнятні для свідомості переживання не втрачають активності в несвідомому, і для запобігання прориву їх у свідомість необхідна постійна витрата психічної енергії. Ця безперервна витрата ресурсів "Я" може серйозно обмежувати використання енергії для більш адаптивної, спрямованої на власний розвиток творчої поведінки.

Проекція - процес, за допомогою якого індивідуум приписує власні неприйнятні думки, почуття і поведінку іншим людям або оточенню.

Заміщення - вияв інстинктивного імпульсу переадресовується від більш загрозливого об'єкта або особистості до менш загрозливого. Наприклад, надто вимогливий роботодавець критикує працівницю і вона реагує спалахом люті на незначні провокації з боку своїх дітей. У цьому прикладі істинний об'єкт ворожості заміщується набагато менш загрозливим для суб'єкта.

Раціоналізація - пошук правдоподібних причин для виправдання дій, викликаних пригніченими, неприйнятними почуттями. Індивід так пояснює собі поведінку і почуття в конфліктних ситуаціях, щоб зберегти самоповагу та уникнути тривоги.

Реактивне утворення спостерігається, коли "Я" може захищатися від заборонених імпульсів, висловлюючи в поведінці та думках протилежні спонукання. Наприклад, жінка, яка переживає тривогу у зв'язку з власним вираженим сексуальним потягом, може стати у своєму колі непохитним борцем з порнографічними фільмами.

Сублімація - перетворення інстинктивних форм психіки (сексуального або агресивного почуття) на більш прийнятні для індивіда або суспільства форми, наприклад творчу діяльність і різноманітні захоплення.

Фантазія - поринання людини у світ фантазій, мрій, роздумів з метою відходу від реальних проблем, пов'язаних з вирішенням внутрішньоособистісних конфліктів.

Ідентифікація - несвідоме ототожнення себе з іншою особистістю, яка викликає страх, з метою захиститися від неї; моделювання поведінки іншої особи як шлях до підвищення самоцінності

Регресія - пригнічення почуттів, бажань, прагнень, звернення до примітивних форм поведінки, уникнення відповідальності. Розвивається в ранньому дитинстві для отримання почуття невпевненості в собі і страху невдачі, пов'язаних з виявом ініціативи, передбачає повернення до дитячих форм поведінки як більш безпечних і приємних.

Фіксація поведінки - прагнення зберегти перевірені моделі поведінки, мислення, стереотипи сприйняття.

Підсумовуючи викладене з приводу дії захисних механізмів, можна зазначити таке.

Захисні механізми не тільки охороняють самоповагу людини, а й допомагають їй справлятися з життєвими труднощами. Вони часто підказують можливі способи вирішення проблем, а також дають перепочинок і сховище від неприємностей, уникнути яких у людини немає реальної можливості (захищають людину від тривоги, хоч і за рахунок спотворення реальності, тобто виконують адаптивну функцію).

Негативний вплив захисних механізмів полягає в тому, що вони значною мірою призводять до заперечення реальності. Оскільки рідко можна безкарно ігнорувати факти дійсності, таке заперечення рано чи пізно спричинить вельми тяжкі наслідки.