Психологія - Русинка Іван - 4.3. Особистість у пошуках ідентичності

Далі йтиметься про те, як інтегрувати деякі частини нашого "Я", або нашої ідентичності1, чи систему переконань щодо власного "Я", щоб вони працювали разом і підтримували одне одного, а людина, таким чином, повернула собі втрачену цілісність.

Один із метафоричних образів зі Святого Письма про сіяча і насіння е прекрасною ілюстрацією того, наскільки важко людині змінити попередні уявлення про те, ким вона є і куди їй необхідно рухатись для досягнення конгруентності2.

У проповіді Христос говорить про те, що сіяч сіє насіння всюди. Насіння містить у собі самому диво власного буття, своєї ідентичності, проростаючи і розвиваючись у пагінець за власними законами. Сіячу не доводиться примушувати насіння рости. Але він повинен підготувати контекст. Якщо насіння падає на землю, яка поросла бур'янами, то воно пустить коріння, але після цього бур'ян і насіння борються за один і той самий простір. І лише тоді, коли зерно падає на зорану і якісно удобрену землю, воно проросте і дасть плоди.

Це хороший метафоричний образ того, що називається розвитком пової ідентичності.

Наша мета полягає в здобутті єдності, цілісності, єдиного постійного "Я". З тієї миті, коли людина дозволила комусь вирішувати за себе, вона втратила цілісність і роздвоїлася. Вона намагатиметься бути "хорошими" частинами себе, а погані безжалісно відкидати, відторгати, витісняти у підсвідоме. Такий стан речей наводить на роздуми, наскільки ми далекі від своєї єдності. Радикально змінити ситуацію можна лише тоді, коли пізнаємо всі ці "погані" частини, що утворюють наше єство. Тоді, коли ми приділимо належну увагу кожному з них, ми можемо приступити до роботи над одним, головним "Я", навколо якого можна відтворити нашу єдність і таким чином повернути собі втрачену цілісність.

Отже, справжнє "Я" може зростати тільки спільно з вивченням себе, із серйозною, ґрунтовною роботою над самим собою. Постійного "Я" немає. Воно повинно вирости, але не може прорости, коли поховане під склепінням різноманітних комплексів, ототожнень, стереотипів негативного мислення, імпринтів із минулого. Для того щоб цей процес проростання розпочався, необхідно, як уже було сказано, підготувати підґрунтя для нього.

Починати необхідно насамперед з того, щоб сформувати у своїй свідомості принципово нове уявлення, нові переконання щодо власної ідентичності, відштовхуючись, із одного боку, від того, що є, а з іншого боку, рухаючись у напрямі творення нового, бажаного образу "Я".

Специфічна властивість людського мозку полягає в тому, що він завжди зациклюється на тому, чого в нього немає. І це, мабуть, нормально. Погано тільки те, що свідомо він прагне одного, а насправді, на підсвідомому рівні, думає про інше. Наприклад, нам хочеться бути більш розкутими, товариськими, упевненими в собі, однак ми постійно думаємо про те, які ми незграбні і як не вміємо підтримати компанію, знову і знову нагадуючи собі про власні проблеми і недоліки. Ми можемо хотіти стати сильними, але якщо в нашій підсвідомості у корінилася слабкість, ми лише будемо тішити себе надією, що колись таки набудемо бажаної сили. В ситуації, що склалася, людина стає закритою для будь-яких змін; і чим вона слабкіша, тим менше вміщує в себе освітянських "вливань". Більше того, такій людині і не варто допомагати; скільки в неї не вливай - все буде на марне. Якщо самому благодійнику і шкодить така доброчинність, то для того, кому вона надана, подібна ласка буває просто згубною; людина перетворюється на психологічного утриманця і розвиток припиняється. Але найцікавіше - те, що ситуація може обернутися так, що все те, що ви можете дати такій особі, з великим ступенем вірогідності може бути використано нею проти вас. Так уже повелося, коли намагаєшся врятувати когось, то він зазвичай і тебе тягне за собою у болото. Може, саме цей факт мав на увазі Ф. Ніцше, коли говорив: "Того, хто падає, - штовхни".

Що ж до проблеми формування нової ідентичності, то обов'язковою умовою цього надзвичайно важливого процесу є насамперед готовність особистості розвивати в собі необхідний тип свідомості. В успішної людини свідомість завжди заряджена на успіх. Це її спосіб мислення, її спосіб життя. А що нам самим заважає сформувати новий тип свідомості? Передусім наші думки. Отже, будь-яка особистість мусить навчитися керувати своїми думками, щоб виробляти у собі бажаний тип свідомості,

Наш мозок недостатньо керований і постійно перескакує; думки на думку. Щоб навчитися ним керувати, необхідно до класти чимало зусиль. Ми повинні змусити мозок виробляти думки за власним бажанням і відкидати думки, які нам не потрібні. Поки людина буде підкорятися кожній своїй думці, Д& зволяючи їй відносити себе в невідомому напрямі, вона залежатиметься в полоні своїх фантазій, звичних турбот і бажань Особливістю нашого мозку є те, що йому зазвичай простіше мати про будь-що і концентруватися на тому, що більше т& бається. Для того, щоб виробити нові, позитивні переконанні необхідно укорінити у своїй підсвідомості думки та ідеї, пов'язані з цими переконаннями. Мозок сприйме ці ідеї, якщо передати їх через відчуття і яскраві враження, весь час повторюючи їх, поки вони повністю не витіснять попередні.

Таким чином, все може радикально змінитися тільки ш того, як ми виробимо новий тип свідомості; нова свідомість зайти попереду. А для того, щоб розвинути новий тип свідомості необхідні тільки рішучість, зарядженість на успіх і стійкий & мір докласти для цього необхідні зусилля. Решта відбудеться автоматично.

Тому першочерговим завданням з метою докорінної змінив явного стану справ слід вважати зміну нашої установки, в власне, і підготовлює людину до змін, до сприйняття подій під певним кутом зору і орієнтує діяльність у новому напрямі.

Нова установка - це уміння бачити факти під новим типом зору. Водночас людині дуже важко думати по-новому, оскільки її попередній спосіб мислення утримується старий звичками в мисленні, старими установками, впливом середовища. Протягом багатьох років події розгорталися неправильним шляхом, необхідно дати їм час повернути в потрібний бік.

Що для цього необхідно зробити? З чого починати? Який вектор розвитку вибирати?

Видатний російський містик, вчений і філософ П.Д. Успенський писав, що просто так людина не може змінитися, для того необхідні передумови. На його думку, такою передумовою може стати формування кожною особистістю у своєму внутрішньому світі своєрідного "магнетичного центру". Це особливі ідеї, інтереси, ідеали, вірування особистості; це поєднання певних інтересів та емоційних асоціацій, які змушують людину орієнтуватися в певному напрямі. Це формування у собі певних ціннісних орієнтирів, які утворюють своєрідну вісь свідомості, що забезпечує стійкість особистості, наступність певного типу поведінки. У свою чергу, стійкість і несуперечливість ціннісних орієнтацій зумовлюють такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним ідеалам, а також здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей. Окрім того, наявність ідеалів дає можливість особистості правильно оцінити життя, його сенс і значущість; крізь призму цих ідеалів стає можливим відчути радість і блаженство власного існування. З іншого боку, ідеали необхідні, щоб по-перше, за допомогою їх сили і авторитетності зупинити людину, коли вона стала на помилковий шлях розвитку, а по-друге, вони є для особистості дороговказною зіркою, щоб вона знала, куди їй пливти, і щоб хоча б приблизно собі уявляла, що її може чекати у пункті кінцевого призначення.

З усвідомлення в собі цього центру (його необхідності, незамінності та значущості) і починається зростання особистості, її становлення. Це підґрунтя, звідки проростає справжнє "Я" людини. Однак це тільки насіння постійного "Я", це початок, зачатки справжнього "Я". Все решта в людині - "вигадана особистість", уявний образ нас самих. Саме ця вигадана особистість не здатна розвиватися, оскільки все, що вона містить у собі, є помилковим, несправжнім. Проростання нашого справжнього "Я" починається з відокремлення нас самих (точніше того, що від нас залишилося справжнього, натурального) від цієї хибної вигаданої особистості.

Коли людина починає відчувати цей "магнетичний центр", вона виявляє в собі окрему частину, і з цієї частини починаються становлення та зростання особистості. Коли центр виявляє активність, вигадана, хибна особистість не діє, але коли мовчить центр, вигадана особистість подає голос на повну силу, залежно від обставин, в яких опиняється людина. Якщо людина не хоче або не здатна розвиватися, її хибна особистість активна у всіх діях і поглинає її.

Що робить можливим функціонування хибної особистості? Що її підживлює? Умовою успішного існування цієї могутньої сили є самообман! Це як спотворений духовний зір, як пошкоджений кришталик духовного ока, який змушує людину бачити речі (і себе насамперед) так, як їй хочеться. Сліпа любов до себе не дає їй можливості бачити себе такою, якою вона є - отруєною думки. Отже, будь-яка особистість мусить навчитися керувати своїми думками, щоб виробляти у собі бажаний тип свідомості.

Наш мозок недостатньо керований і постійно перескакує з думки на думку. Щоб навчитися ним керувати, необхідно докласти чимало зусиль. Ми повинні змусити мозок виробляти думки за власним бажанням і відкидати думки, які нам не потрібні. Поки людина буде підкорятися кожній своїй думці, дозволяючи їй відносити себе в невідомому напрямі, вона залишатиметься в полоні своїх фантазій, звичних турбот і бажань. Особливістю нашого мозку є те, що йому зазвичай простіше думати про будь-що і концентруватися на тому, що більше подобається. Для того, щоб виробити нові, позитивні переконання, необхідно укорінити у своїй підсвідомості думки та ідеї, пов'язані з цими переконаннями. Мозок сприйме ці ідеї, якщо тільки передати їх через відчуття і яскраві враження, весь час повторюючи їх, поки вони повністю не витіснять попередні.

Таким чином, все може радикально змінитися тільки після о, як ми виробимо новий тип свідомості; нова свідомість має лі попереду. А для того, щоб розвинути новий тип свідомості, необхідні тільки рішучість, зарядженість на успіх і стійкий намір докласти для цього необхідні зусилля. Решта відбудеться автоматично.

Тому першочерговим завданням з метою докорінної зміни наявного стану справ слід вважати зміну нашої установки, яка, власне, і підготовлює людину до змін, до сприйняття подій під певним кутом зору і орієнтує діяльність у новому напрямі.

Нова установка - це уміння бачити факти під новим кутом зору. Водночас людині дуже важко думати по-новому, оскільки її попередній спосіб мислення утримується старими звичками в мисленні, старими установками, впливом середовища. Протягом багатьох років події розгорталися неправильним шляхом, необхідно дати їм час повернути в потрібний бік.

Що для цього необхідно зробити? З чого починати? Який вектор розвитку вибирати?

Видатний російський містик, вчений і філософ П.Д. Успенський писав, що просто так людина не може змінитися, для цього необхідні передумови. На його думку, такою передумовою може стати формування кожною особистістю у своєму внутрішньому світі своєрідного 44магнетичного центру"1. Це особливі ідеї, інтереси, ідеали, вірування особистості; це поєднання певних інтересів та емоційних асоціацій, які змушують людину орієнтуватися в певному напрямі. Це формування у собі певних ціннісних орієнтирів, які утворюють своєрідну вісь свідомості, що забезпечує стійкість особистості, наступність певного типу поведінки. У свою чергу, стійкість і несуперечливість ціннісних орієнтацій зумовлюють такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним ідеалам, а також здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей. Окрім того, наявність ідеалів дає можливість особистості правильно оцінити життя, його сенс і значущість; крізь призму цих ідеалів стає можливим відчути радість і блаженство власного існування. З іншого боку, ідеали необхідні, щоб по-перше, за допомогою їх сили і авторитетності зупинити людину, коли вона стала на помилковий шлях розвитку, а по-друге, вони є для особистості дороговказною зіркою, щоб вона знала, куди їй пливти, і щоб хоча б приблизно собі уявляла, що її може чекати у пункті кінцевого призначення.

З усвідомлення в собі цього центру (його необхідності, незамінності та значущості) і починається зростання особистості, її становлення. Це підґрунтя, звідки проростає справжнє "Я" людини. Однак це тільки насіння постійного "Я", це початок, зачатки справжнього "Я". Все решта в людині - "вигадана особистість", уявний образ нас самих. Саме ця вигадана особистість не здатна розвиватися, оскільки все, що вона містить у собі, є помилковим, несправжнім. Проростання нашого справжнього "Як починається з відокремлення нас самих (точніше того, що від нас залишилося справжнього, натурального) від цієї хибної вигаданої особистості.

Коли людина починає відчувати цей "магнетичний центр", вона виявляє в собі окрему частину, і з цієї частини починаються становлення та зростання особистості. Коли центр виявляє активність, вигадана, хибна особистість не діє, але коли мовчить центр, вигадана особистість подає голос на повну силу, залежно від обставин, в яких опиняється людина. Якщо людина не хоче або не здатна розвиватися, її хибна особистість активна у всіх діях і поглинає її.

Що робить можливим функціонування хибної особистості? Що її підживлює? Умовою успішного існування цієї могутньої сили є самообман! Це як спотворений духовний зір, як пошкоджений кришталик духовного ока, який змушує людину бачити речі (і себе насамперед) так, як їй хочеться. Сліпа любов до себе не дає їй можливості бачити себе такою, якою вона є - отруєною думки. Отже, будь-яка особистість мусить навчитися керувати своїми думками, щоб виробляти у собі бажаний тип свідомості.

Наш мозок недостатньо керований і постійно перескакує з думки на думку. Щоб навчитися ним керувати, необхідно докласти чимало зусиль. Ми повинні змусити мозок виробляти думки за власним бажанням і відкидати думки, які нам не потрібні. Поки людина буде підкорятися кожній своїй думці, дозволяючи їй відносити себе в невідомому напрямі, вона залишатиметься в полоні своїх фантазій, звичних турбот і бажань. Особливістю нашого мозку є те, що йому зазвичай простіше думати про будь-що і концентруватися на тому, що більше подобається. Для того, щоб виробити нові, позитивні переконання, необхідно укорінити у своїй підсвідомості думки та ідеї, пов'язані з цими переконаннями. Мозок сприйме ці ідеї, якщо тільки передати їх через відчуття і яскраві враження, весь час повторюючи їх, поки вони повністю не витіснять попередні.

Таким чином, все може радикально змінитися тільки після того, як ми виробимо новий тип свідомості; нова свідомість має йти попереду. А для того, щоб розвинути новий тип свідомості, необхідні тільки рішучість, зарядженість на успіх і стійкий намір докласти для цього необхідні зусилля. Решта відбудеться автоматично.

Тому першочерговим завданням з метою докорінної зміни наявного стану справ слід вважати зміну нашої установки, яка, власне, і підготовлює людину до змін, до сприйняття подій під певним кутом зору і орієнтує діяльність у новому напрямі.

Нова установка - це уміння бачити факти під новим кутом зору. Водночас людині дуже важко думати по-новому, оскільки її попередній спосіб мислення утримується старими звичками в мисленні, старими установками, впливом середовища. Протягом багатьох років події розгорталися неправильним шляхом, необхідно дати їм час повернути в потрібний бік.

Що для цього необхідно зробити? З чого починати? Який вектор розвитку вибирати?

Видатний російський містик, вчений і філософ П.Д. Успенський писав, що просто так людина не може змінитися, для цього необхідні передумови. На його думку, такою передумовою може стати формування кожною особистістю у своєму внутрішньому світі своєрідного "магнетичного центру". Це особливі ідеї, інтереси, ідеали, вірування особистості; це поєднання певних інтересів та емоційних асоціацій, які змушують людину орієнтуватися в певному напрямі. Це формування у собі певних ціннісних орієнтирів, які утворюють своєрідну вісь свідомості, що забезпечує стійкість особистості, наступність певного типу поведінки. У свою чергу, стійкість і несуперечливість ціннісних орієнтацій зумовлюють такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним ідеалам, а також здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей. Окрім того, наявність ідеалів дає можливість особистості правильно оцінити життя, його сенс і значущість; крізь призму цих ідеалів стає можливим відчути радість і блаженство власного існування. З іншого боку, ідеали необхідні, щоб по-перше, за допомогою їх сили і авторитетності зупинити людину, коли вона стала на помилковий шлях розвитку, а по-друге, вони є для особистості дороговказною зіркою, щоб вона знала, куди їй пливти, і щоб хоча б приблизно собі уявляла, що її може чекати у пункті кінцевого призначення.

З усвідомлення в собі цього центру (його необхідності, незамінності та значущості) і починається зростання особистості, її становлення. Це підґрунтя, звідки проростає справжнє "Я" людини. Однак це тільки насіння постійного "Я", це початок, зачатки справжнього "Я". Все решта в людині - - "вигадана особистість", уявний образ нас самих. Саме ця вигадана особистість не здатна розвиватися, оскільки все, що вона містить у собі, є помилковим, несправжнім. Проростання нашого справжнього "Я" починається з відокремлення нас самих (точніше того, що від нас залишилося справжнього, натурального) від цієї хибної вигаданої особистості.

Коли людина починає відчувати цей "магнетичний центр", вона виявляє в собі окрему частину, і з цієї частини починаються становлення та зростання особистості. Коли центр виявляє активність, вигадана, хибна особистість не діє, але коли мовчить центр, вигадана особистість подає голос на повну силу, залежно від обставин, в яких опиняється людина. Якщо людина не хоче або не здатна розвиватися, її хибна особистість активна у всіх діях і поглинає її.

Що робить можливим функціонування хибної особистості? Що її підживлює? Умовою успішного існування цієї могутньої сили є самообман! Це як спотворений духовний зір, як пошкоджений кришталик духовного ока, який змушує людину бачити речі (і себе насамперед) так, як їй хочеться. Сліпа любов до себе не дає їй можливості бачити себе такою, якою вона є - отруєною власними фантазіями стосовно свого "Я", що в кінцевому результаті й призводить її до сумних наслідків.

Насправді, що таке самообман? Самообман - це безперервна і безутішна втеча від самого себе, біг замкнутим колом. І доти, доки людина не зупиниться, не побачить себе такою, якою є насправді, завдання порятунку від самообману, на якому тримається хибна особистість, не піддаватиметься вирішенню. Але якщо це станеться, невідомо, чи почнеться відродження. Той, хто себе усвідомив, опиняється перед вибором: або подолати себе, від себе (такого як ти є) відмовитися, або зробити наступний крок на шляху до цинізму. Жахнувшись від того, чим вона виявилася, людина може знову кинутися тікати, й утікатиме поки вистачить сил.

У цьому плані головним завданням для особистості мало б бути безбоязне визнання речей такими, як вони є, тобто пізнати свій справжній облік.

Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є.

А. Чехов

Однак усвідомлення самообману за неможливості позбутися його, нестерпне, як нестерпне для наркомана раптове позбавлення наркотиків; це може призвести до шоку, а то й до нервозу.

Вимальовується одна дорога - від єзуїтського самообману до правильної свідомості у надзвичайно важкому процесі вибудовування власного "Я". Зробитися людиною в одну мить неможливо, треба вибудовувати себе поступово, цеглина до цеглини. Ось у цій невблаганній і безперервній роботі над самим собою індивід і зможе вибратися з того становища, в якому опинився, і почне рухатися у напрямі пізнання самого себе, щоб здобути себе як особистість і реалізувати приховані у ньому можливості. З руйнації ненадійної будівлі нашого попереднього "Я" і починається наша еволюція. Істинна свідомість так чи інакше завжди веде до руйнації "нормального" "его", а насправді - фальшивого "Я", яке вміло пристосовується до всіляких обставин. Тільки справжня, правильна свідомість, яка не можлива без чистого серця, веде до відродження і відновлення "его", що по-новому функціонує. Справжня оцінка людини полягає в тому, якою мірою вона звільнилася від попереднього свого "Я". Засоромитися самого себе, - очевидно, з цього моменту і починається робота свідомості. Стати справжнім самим собою можна лише тоді, коли забудеш усі попередні уявлення про себе. Водночас треба пам'ятати, що просто покращення попереднього "Я" - неефективне, щоб досягти реального результату, треба братися за створення чогось принципово нового, а не оновлення, нехай навіть і відчутного, попереднього, уже звичного.

Наше звичне "Я" - це наші слабкості, вади, які важко побороти, оскільки ми не можемо їх бачити: цьому заважають численні захисні механізми, які стоять на сторожі цього хибного "Я" і разом з іншими приємними речами тільки сприяють сну.

Ніщо так не збентежує порок, як усвідомлення, що його викрили і що на його адресу вже пролунав сміх.

М. Салтиков-Щедрін

Наше звичне "Я" - це лінь, порожній гонор, невігластво, що становлять вісь хибного "Я", вони зажди активні; добрі наміри, які стримуються інертністю і боязкістю, завжди пасивні, вони не можуть протистояти краще озброєному і охопленому рішучим наступом хибному "Я". Саме це хибне "Я", спонукаючи людину, штовхає її на порочний шлях розвитку, на якому вона губить себе, насамперед марнославством, зрадою таланту, і по суті, байдужістю до себе й інших.

Що робити в ситуації, яка склалася? Необхідно насамперед трусити і трусити людину, щоб вона прокинулася. Треба допомогти їй виробити у своєму розумі своєрідний постійний "розчинник" - установку, яка руйнуватиме ненадійну будівлю її хибного "Я". І якщо з процесу руйнації ненадійної будівлі попереднього хибного "Я" починається еволюція, то кінцевою метою роботи свідомості особистості повинна бути розбудова її справжнього "Я" на принципово інших засадах, про що йтиметься в наступних розділах.

Людську натуру можна розглядати двояко: відповідно до кінцевої мети, і тоді людина піднесена і ні з чим не зрівняна, або відповідно до звичних властивостей - і тоді людина ница і гидка.

Б. Паскаль