Психологія - Русинка Іван - 3.4. Теорія Г. Олпорта

Один із найбільш впливових прихильників диспозиціонального напряму у вивченні особистості Гордон Oлпорт вважав, що кожна особистість є унікальною і її унікальність найкраще може бути зрозуміла через визначення конкретних рис особистості.

Індивідуальний підхід до вивчення особистості відображається у прагненні Олпорта зрозуміти і передбачити розвиток реальної, конкретної особистості. В описі багатства і складності людської натури Oлпорт використовував поняття зі сфери філософії, релігії, літератури і соціології. Він стверджував, що кожна людина неповторна, унікальна, оскільки є носієм своєрідного поєднання якостей, потреб, які він називав рисами (в розумінні Олпорта, риса - це схильність поводитись подібним чином у широкому діапазоні ситуацій; забезпечуючи схожість відповідей на численні стимули, риси особистості надають значну постійність поведінці).

Суспільство стимулює розвиток одних рис та якостей особистості і гальмує розвиток інших. Таким чином поступово і формується той унікальний набір рис, який лежить в основі "Я" людини. Важливим для Олпорта є і положення про автономність цих рис - прагнення особистості до цілей і цінностей, сприйняття світу через дані цілі й цінності, а також почуття відповідальності за своє життя. Ця автономність рис, будучи важливою характеристикою того, що особистість уже сформувалася, і дає їй можливість, залишаючись відкритою для суспільства, зберігати індивідуальність.

Отже, особистість конкретної людини характеризується набором рис або специфічних характеристик, які ініціюють (задають) та спрямовують її поведінку і розвиток.

Важливою умовою розвитку особистості визнається можливість чинити опір рівновазі. Напруга має підтримуватися, а не усуватися. При цьому автор базує свої погляди на біографіях видатних людей, для яких життя - безперервне подолання труднощів, більше того, вони самі прагнуть цього, шукаючи та долаючи перешкоди.

3.5. Теорія Дж. Келлі

Згідно з Джорджем Келлі, автором когнітивної теорії особистості, кожна людина, по суті, є дослідником, вченим, який прагне зрозуміти, інтерпретувати і контролювати світ своїх особистих переживань для того, щоб ефективно взаємодіяти з ним.

На думку Келлі, у цьому світі ніщо не святе і ніщо не може вважатися непорушно правильним, щодо чого не можна було б придумати альтернативу. Все зміниться, якщо люди просто подивляться на світ з іншого боку. Об'єктивна реальність, звичайно, існує, але різні люди усвідомлюють її по-різному. Отже, ніщо не постійне і не остаточне. Правда, як і краса, існує тільки у свідомості людини. Оскільки факти і події (як і весь людський досвід) існують тільки у свідомості людини, є різні способи їх тлумачення.

Природу людини неможливо пізнати, її можна тільки альтернативно інтерпретувати.

Дж. Келлі

Ми завжди вільні до певної міри в перегляді або заміні нашого тлумачення дійсності. Подібно до вченого, кожен із нас висуває робочі гіпотези про реальність, за допомогою яких ми пробуємо передбачити і контролювати події життя.

Ключовий елемент у теорії Келлі - особистісний конструкт - це ідея або думка, котру людина використовує, щоб усвідомити або інтерпретувати, пояснити або передбачити свій досвід. Келлі припускав, що тільки якщо ми знаємо, як людина організовує конструкти, ми можемо правильно судити про її поведінку. Люди діють виключно в межах конструктів, яких вони набули.

Наша інтерпретація подій справляє більший вплив на нашу поведінку, ніж самі події.

Дж. Келлі

3.6. Теорія А. Маслоу

Абрахам Маслоу, представник гуманістичного напряму в розвитку психології, стверджував, що адекватна і життєздатна теорія особистості повинна торкатися не тільки глибини, а й висоти, яких кожна людина здатна досягти.

Люди найвищою мірою свідомі й розумні створіння без домінуючих несвідомих потреб і конфліктів. Життя людини неможливо зрозуміти, якщо не брати до уваги найвищі прагнення: зростання, самоактуалізацію, прагнення до здоров'я, пошуки ідентичності й автономності, жагу прекрасного та інші способи вираження прагнення "нагору". На відміну від 3. Фрейда, який стверджував, що люди перебувають під владою несвідомих та ірраціональних сил і, якщо не контролювати інстинктивні імпульси жорстокості й агресії, які їм властиві, то результатом буде знищення людьми інших або самих себе, А. Маслоу наполягав на тому, що руйнівні сили в людях є результатом фрустрації, або незадоволення основних потреб, а не якихось вроджених вад, і що в людях закладений інстинкт збереження своєї популяції, який змушує їх допомагати одне одному.

Гуманістична психологія глибоко входить корінням у екзистенціальну філософію, розроблену такими європейськими мислителями та письменниками, як С. К'єркегор, К. Ясперс, М. Гайдеггер та Ж.П. Сартр.

Людина не що інше, як те, чим вона робить себе саму.

Ж.П. Сартр

Найбільш важлива концепція, яку гуманістичні психологи взяли з екзистенціоналізму, - концепція становлення. Людина ніколи не є статичною, вона завжди перебуває у процесі становлення. Як вільне створіння людина відповідальна за реалізацію якомога більшого числа можливостей. Вона живе справжнім життям, якщо виконує цю умову.

А. Маслоу писав: життя людини характеризується тим, що люди майже завжди чогось бажають. Він припустив, що всі потреби людини - вроджені або інстинктоїдні та організовані в ієрархічну систему пріоритету або домінування. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, утворюють:

- фізіологічні потреби;

- потреби в безпеці;

- потреби в любові і прихильності;

- потреби у визнанні та оцінці;

- потреби в самоактуалізації - реалізації здібностей і талантів.

За Маслоу, це послідовне розташування основних потреб в ієрархії е головним принципом, який лежить в основі організації мотивації людини. Слід зазначити: неважливо, наскільки високо просунулася людина в ієрархії потреб - якщо потреби нижчого рівня перестануть задовольнятися, людина повернеться на цей рівень і залишиться там, поки ці потреби не будуть достатньою мірою задоволені. Маслоу зазначає, що мотивація до розвитку слабше ніж фізіологічні потреби і потреби в безпеці, повазі. Процес самоактуалізації може бути обмежений:

- негативним впливом минулого досвіду і звичками, які виникли в результаті цього, що замикають нас у непродуктивній поведінці;

- соціальним впливом і груповим тиском, який діє часто проти наших смаків і суджень;

- внутрішніми захистами, які відокремлюють нас від самих себе.

А. Маслоу запропонував нам картину свого бачення найвищих досягнень людського досвіду, порівнюючи життя дефіцитарне (Д-життя) і буттєве (Б-життя).

Д-життя - це в основному прагнення задовольнити існуючий дефіцит або вимоги оточення. Таке життя характеризується рутиною та одноманітністю, прагненням займатися речами нескладними, але приємними, відмовою ставитися до чогось серйозно. Люди, які живуть так, нудні й живі тільки наполовину. Щастя для них полягає в тому, що вони переживають відчуття безпеки і задоволення. Вони надають перевагу помірним досягненням, які не потребують багато сил, над честолюбними цілями, які б вимагали від них повністю розкрити себе.

Б-життя А. Маслоу визначає як ривок або зусилля, коли людина використовує всі свої здібності в повну силу. Воно включає найбільш щасливі та хвилюючі моменти людського існування, а також моменти найбільшої зрілості, індивідуальності й наповненості. Концепція Маслоу про "пік переживання" (вершинні переживання) підходить до життя метамотивованих людей. Взагалі вершинні переживання - це особливо радісні та хвилюючі миті в житті кожної людини; вони можуть бути викликані сильним почуттям любові, сприйняттям твору мистецтва, переживанням виняткової краси природи, інтенсивними, піднесеними подіями. Пік переживання в найбільш широкому розумінні слова - це моменти, коли ми глибоко захоплені, схвильовані світом і пов'язані з ним; це характеристика найкращих хвилин буття людини, найщасливіших моментів життя, переживань екстазу, блаженства, найбільшої радості, благодаті.

Тільки вершина людини - це людина.

Парацельс