Психологія - Русинка Іван - 8.6. Позиція партнерів під час контакту

У психологічній літературі поширена думка, що контактне спілкування здійснюється в міжособистісному просторі, і це відображається в поняттях "територія", "дистанція" і "прибудова". Справді, будь-який психологічний вплив неминуче означає вступ на чужу психологічну територію. Різниця тільки в тому, що цей вступ може бути результатом запрошення, насильницького вторгнення або таємного проникнення (не важко здогадатися, що зазвичай переважають два останніх).

К. Холл зазначав, що відстань, характерну для тієї чи іншої форми спілкування, людина вибирає підсвідомо. Проте вона так чи інакше реагує, якщо прийнята нею відстань порушується. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що психологічний простір спілкування - реальність, на яку не можна не зважати.

Дистанція включає низку міжособистісних перепон, які стоять на шляху зближення людей, наприклад: зовнішні фізичні бар'єри, якщо вони відіграють роль еквівалентних психологічних перепон - стіл, стілець, схрещені руки на грудях, закинута нога на ногу, паузи, зупинки, переведення розмови на інші теми; смислові та емоційні бар'єри. Повного об'єднання партнерів по комунікації практично ніколи не виникає, тому дистанція наявна майже завжди.

Прибудова відображає взаємне "розташування" партнерів по спілкуванню. Варіанти прибудови характеризують у просторі спілкування вісь "домінантності підлеглості".

Прибудова згори може мати вигляд повчання, осуду, поради, зауваження, догани, звернення на зразок "ти", "синок", поблажливих або гордовитих інтонацій, поплескування по плечу, прагнення зайняти вище місце, подачі руки долонею вниз тощо.

Симетричною до прибудови згори є позиція прибудова знизу, котра означає готовність до покірності, слухняності. Ця готовність виявляється як прохання, вибачення, виправдовування, винувата або улеслива інтонація, нахили корпусу, опускання голови та інша демонстрація залежності та підлеглості.

Для прибудови на рівних характерні відсутність прибудов згори або знизу, прагнення до співробітництва, інформаційного обміну, змагання, спокійна розповідна інтонація, серйозні, поставлені з гідністю запитання і т. ін.

По-іншому, але дуже схоже підійшов до позицій контакту американський психотерапевт Б. Берн. На його думку, у кожній людині існує три "Я": Дитина (залежна, покірна, безвідповідальна і беззахисна істота); Батько (навпаки, незалежний, непокірний, бере на себе відповідальність, вимагає, оцінює, вчить, керує, підпорядковує); Дорослий (характеризується розсудливістю, схильністю до роботи з інформацією, зважає на ситуацію, розуміє інтереси інших, розподіляє відповідальність між собою і ними).

Домінуючим станом "Дитини" є емоції. Вона керується принципом "хочу - не хочу"; "цікаво - не цікаво", "подобається - не подобається". Стаючи в позицію Дитини, людина виступає підлеглою і невпевненою в собі ("прибудова знизу"); в позиції "Батька" - самовпевненою, агресивною ("згори"); в позиції "Дорослого" - конкретною і стриманою ("поруч"). Тоді відмінність у характерах можна в першому наближенні описати і так: кому в якій позиції більш властиво виступати - в "дитячій", "батьківській" чи "дорослій"?

Як бачимо, рольова позиція, яку займає один з партнерів контакту, найвищою мірою інформативна для іншого. Можливо, ще нічого не було вимовлено, а процес "співзмін" поведінки вже розпочався.

Найефективнішою в контексті міжособистісної взаємодії (особливо на діловому рівні) є позиція "дорослий - дорослий", тобто партнерське спілкування. Однак на інших рівнях (ігровий, духовний) необхідно навчитися засвоювати інші позиції адекватно до ситуації, в якій перебувають партнери по спілкуванню.