Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 10.1. Поняття про психологічне посередництво

1. Поняття про психологічне посередництво.

2. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.

3. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин.

4. Процес психологічного посередництва.

Література:

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Словарь конфликтолога: 2-е изд. - СПб.: Питер, 2006. - 528 с.

2. Ложкін Г.В., Пов'якель Н.І. Психологія конфлікту: Теорія і сучасна практика: Навч. посібн. - К.: Професіонал, 2006. - 416 с.

3. Алешина Ю.Е. Проблемы теории и практики медиации // Личность. Общение. Групповые процессы. Современные направления теоретических и прикладных исследований в зарубежной психологии: Сб. трудов АН СССР ИНИОН. -М., 1991.

4. Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта - СПб.: Питер, 2003. - С. 155-188.

5. Гришина Н.В. Психология конфликта - СПб.: Питер, 2000. -С. 375-418.

6. Дейч М., Шикман С. Конфликт: социально-психологическая перспектива // Социальный конфликт: современные исследования: Реферативный сборник. - М.: ИСАН, 1991. - С. 70-74.

7. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.

8. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия. - М., 1999.

9. Ялом И. Лечение от любви и другие психотерапевтические новеллы. - М., 1997.

Ю.Дэна Д. Преодоление разногласий. Как улучшить взаимоотношения на работе и дома. - СПб., 1994.

11. Вишнякова Н.Ф. Конфликтология: Учеб. пособ. 3-е изд. - Минск: Университетское, 2002. - С. 114-262.

12.Ващенко І.В. та ін. Загальна конфліктологія: Навч. посібник / Заг. ред. І.В. Ващенко, СП. Пренка. - 2-ге вид. - X.: Оригінал, 2001.-С. 201-210.

13.Гірник A.M. Посередництво у трудових конфліктах. - К., 1998.

14. Гірник A.M. Як досягти успіху у переговорах? - Хмельницький, 1992.

15.Скотт Дж.Г. Конфликты. Пути их преодоления. - К.: Внешторгиздат, 1991. - 191 с.

10.1. Поняття про психологічне посередництво

Іноді важливим фактором вирішення конфліктів є участь у їхньому розв'язанні третьої сторони - медіатора. У цій ролі доволі часто доводиться бути практичним психологам.

Зазвичай медіатором під час врегулювання конфлікту є одна особа, хоча іноді це може бути й група з кількох осіб, які мають спеціальну професійну підготовку.

Як було розглянуто вище, у разі виникнення конфлікту в індивіда виникають специфічні емоційні переживання - тривога, страх, відчуття дискомфорту, що викликає активність, спрямовану на їхнє подолання.

До конструктивних форм розв'язання конфліктів належить діалог людини із собою чи зі своїм опонентом, спрямований на подолання суперечностей, неузгодженості, що, зрештою, допомагає відновити гармонію як всередині самої особистості, так і у її стосунках з оточенням.

Якщо людина на може знайти оптимального вирішення своїх внутрішніх проблем чи проблем у взаєминах із своїм оточенням, вона може звернутися по допомогу до психолога. Зазвичай люди звертаються до психолога, коли вони прагнуть вирішити свої проблеми, поліпшити стосунки з рідними, близькими, друзями та колегами. Тоді завдання психолога полягає насамперед у тому, щоб допомогти людині усвідомити сутність проблеми, з якою вона зіткнулася, та організувати діалог із різними сторонами її "Я" чи з іншими людьми.

Надання допомоги у вирішенні конфліктів може бути організоване у трьох основних формах:

1) психотерапевтична робота, яка полягає у наданні людині допомоги в налагодженні діалогу із самим собою;

2) психологічне консультування, яке полягає у наданні людині допомоги в налагодженні діалогу з іншими людьми;

3) психологічне посередництво, яке полягає у налагодженні діалогу між людьми.

У психологічній практиці доволі часті ситуації, у яких виникає потреба вирішувати конкретні конфліктні ситуації, що виникають

У такому разі роботу можна вести у двох напрямках. По-перше, психолог у процесі індивідуальних консультацій або залучення клієнта до групового тренінгу працює над конфліктною сферою взаємовідносин клієнта. При цьому передбачається, що подібна робота сприятиме особистісному зростанню клієнта, що зумовить позитивні трансформації у його особистості і таких способом дасть змогу конструктивно вирішити актуальні конфлікти. Інший шлях передбачає прямий контакт психолога з усіма учасниками конфлікту та посередницьку роботу з ними, що і є суттю психологічного посередництва.

Психологічне посередництво - це форма роботи психолога із врегулювання конфліктів, яка спрямована на розв'язання конкретних конфліктних ситуацій, це психологічна допомога людям у конфліктних ситуаціях, спрямована на відновлення порушених стосунків та їхнє продовження на новій, більш конструктивній основі (Н.В. Гришина).

Найголовніше, що психологічне посередництво спрямоване на вирішення конкретної конфліктної ситуації. Звичайно, наслідком такої роботи може стати загальне поліпшення міжособистісних взаємин клієнта з його оточенням.

Отже, психологічне посередництво поєднує у собі різні форми роботи з конфліктами, використовуючи досвід психологів та конфліктологів. Ці форми насамперед пов'язані з використанням ідей посередництва, медіаторства в організації процесу переговорів між учасниками конфлікту з метою вироблення взаємоприйнятного рішення. Однак слід пам'ятати, що хоча психологічне посередництво тісно пов'язане з медіаторством, ці процеси не є тотожними.

Сутність психологічного посередництва у міжособистісних конфліктах - це участь психолога у комунікативному процесі, спрямованому на створення такої ситуації у взаємодії учасників конфлікту, яка сприяє пом'якшенню їхнього протистояння та виникненню згоди (Н.В. Гришина).

Відмінність полягає насамперед у тому, що психологу доводиться працювати з людьми, які пов'язані між собою тривалими стосунками. Тому його робота має бути спрямована не лише на пошук взаємоприйнятного рішення, а й на відновлення та збереження взаємин між учасниками конфліктної ситуації.

Н.В. Гришина вважає, що процес психологічного посередництва мусить відповідати чітким принципам:

1) посередник нейтральний, він не виносить власних оцінок та суджень, не приєднується до сторін конфлікту;

2) посередник працює з процесом та не впливає на характер рішень, які приймаються;

3) посередник стимулює перехід учасників обговорення від конфронтації до домовленостей;

4) посередник забезпечує захищеність учасників переговорів;

5) посередник несе відповідальність за процес, але не за характер рішень, які приймаються.

Тобто психолог-посередник має керуватися тим, що люди здатні змінюватися самі та змінювати свої власні рішення, незалежно від того, наскільки складна ситуація, у яку вони потрапили. По суті, психологічне посередництво спрямоване не на прийняття рішення щодо проблеми, а на організацію взаємодії між учасниками, під час якої і буде прийняте те чи інше рішення.

Психологи дискутують про нейтральність психолога при роботі з клієнтом. Деякі психологи вважають, що психолог не має займати певну власну моральну позицію стосовно проблем клієнта, оскільки це може вплинути на прийняття клієнтом того чи іншого рішення. Інша точка зору передбачає, що психолог повинен має висловлювати позицію з приводу проблеми клієнта, оскільки інакше клієнт вважатиме припустимою будь-яку лінію поведінки зі свого боку.

На заперечення обох цих точок зору Р. Кочюнас вважає, що консультант мусить мати чітку ціннісну позицію і не приховувати її від клієнта.

У будь-якому разі психолог має бути переконаний у тому, що будь-які проблеми можна вирішити, однак для цього учасники конфлікту мусять налагодити спілкування між собою самостійно чи за допомогою психолога. Сама собою проблема не вирішується: замовчувати проблему не означає її вирішити.