Психологія людини з обмеженими можливостями - Бочелюк В.Й. - 3. Бронхіальна астма

Бронхіальна астма - хронічне захворювання, що характеризується періодичними приступами задухи, що виникає внаслідок спазм бронх.

Природа захворювання в основному інфекційно-алергійна. Стан підвищеної чутливості може виникнути під впливом речовин, які з'являються в організмі під час бактерій при інфекційних захворюваннях органів дихання. Алергенами можуть бути квітковий пил, хімічні речовини, ліки, побутовий пил, гриби, ягоди, вовна тварин і таке інше.

Психосоматичні фактори також беруть участь у патогенезі алергійної бронхіальної астми. У хворих бронхіальною астмою невротичні реакції відіграють важливу роль. Емоційні конфлікти часто служать причиною чергового загострення астми. У клінічній практиці зустрічаються хворі, у яких перший приступ виник у результаті стресу. Так, серед факторів, що мають значення в її розвитку, 30 % становлять психологічні, 40 % - інфекційні та 30 % - алергічні.

Бронхіальна астма може виникати в будь-якому віці, але найчастіше вона розвивається в перші десять років життя. Занедужують в 2-3 рази частіше хлопчики, ніж дівчатка. У половині випадків астма виліковується в пубертатному періоді.

При приступі бронхіальної астми різко змінюється механізм дихання, особливо видих, повітря повністю не виходить із легенів. Це приводить з кожним вдихом до збільшення повітря в альвеолах, сдуттю легенів, недонасиченістю крові киснем і недостатнім звільнення її від вуглекислого газу. Хворому не вистачає повітря, виникає страх задихнутися, він блідне, згодом обличчя стає синюшним. Дихання відбувається з великим зусиллям. Під кінець приступу починається відкашлювання мокротиння, що зібралося внаслідок великого виділення слизу в бронхах. Через кілька годин після приступу хворий відчуває себе практично здоровим. Однак прогресуюче захворювання може привести до зниження еластичності легенів, хронічному бронхіту, легеневої й серцевої недостатності. У деяких хворих приступи виникають рідко, у певний період року, в інших - по кілька разів на добу. Іноді виникає "астматичний статус" - приступи не проходять протягом декількох днів. Сам приступ може тривати від декількох хвилин до декількох годин і більше. Лікування бронхіальної астми спрямовано на попередження приступу (медикаменти, фізична та психологічна реабілітація). При хронічній астмі спостерігається наростаюча тенденція хворих до самоізоляції.

Як зазначають С. М. Вороніна та Г. С. Маскова [33], емоційна сфера психосоматичних хворих відрізняється слабкою диференційованістю. Вони виявляють нездатність до точного опису власного емоційного стану й емоційного стану інших людей. Тому, на нашу думку, основна психологічна робота із хворими спрямована на зниження почуття страху у зв'язку з можливістю виникнення приступу, оволодіння методами саморегуляції емоційних станів.

В силу специфічності даного захворіння у хворих спостерігаються деякі патопсихологічні особливості особистості. На думку В. Д. Менделевич [127], люди, що страждають на бронхіальну астму часто мають істеричні або іпохондричні риси характеру, але вони не здатні при цьому "випустити гнів у повітря", що провокує приступи задухи. Крім того, відзначається така якість астматиків, як надчутливість, особливо до запахів, що пов'язано зі зниженою акуратністю.

На думку, Д. Н. Ісаєва, у більшості хворих на бронхіальну астму (83 %), яка протікає в тяжкій або середньотяжкій формі, спостерігаються зміни особистості, невропатичні прояви: підвищена чутливість, збудливість, тривожність, лякливість, дратівливість, швидка зміна настрою з перевагою зниженого, уразливість, вразливість. Більш виражені ці риси у дівчат, які хворі на важку форму бронхіальної астми, а також у тих, хто хворіє більше п'яти років та чітко усвідомлює своє захворювання. Більшості хворим властиві істероїдні риси особистості: демонстративна поведінка, прагнення завойовувати увагу, негайно одержати бажане, прагнення досягти успіху, переоцінка власної особистості, вразливість та бурхлива емоційність. Значно меншій кількості дітей властиві часті депресії, у них легко виникають приступи зниженого настрою [72,121].

Таким чином, у внутрішній картині хвороби людини з даними соматичними захворюваннями спостерігаються переважно зміни у особистісній сфері.

Запитання для самоперевірки

1. Які захворювання відносяться до категорії інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату?

2. В чому полягають психологічні особливості людей з порушеннями опорно-рухового апарату залежно від групи інвалідності?

3. Які особливості особистості епілептичного типу?

4. Який найбільш значущий вид обмеження життєдіяльності у людей з порушеннями зору та слуху?

5. Які захворювання можна віднести до категорії інвалідів з порушенням роботи внутрішніх органів?

6. В чому полягають патопсихологічні особливості особистості з бронхіальною астмою?

Завдання для самопідготовки

1. Розкрийте особливості структури інтелектуального дефекту при дитячому церебральному паралічі.

2. Визначте зміст основних комунікативних бар'єрів підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату.

3. Охарактеризуйте олігофренію за трьома ступенями: дебільність, імбецильність, ідіотія.

4. Виділіть особливості психічного розвитку сліпої або слабо-зорої дитини за А. Г. Літваком.

5. Охарактеризуйте термін "діабетична особистість".

6. Розкрийте етапи психічних реакцій людини на звістку про важку хворобу за Ф. Є. Василюком.