В процесі психологічної реабілітації психолог чітко визначає мету та основні завдання реабілітації. Особливого значення, на нашу думку, психологічна реабілітація набуває в дитячому віці, адже саме для цього віку характерний інтенсивний розвиток психічних пізнавальних та емоційно-вольових процесів. Чим раніше буде виявлено той чи інший дефект, тим ефективніше пройдуть реабілітаційні заходи.
Розглядаючи основні завдання психологічної реабілітації необхідно зазначити загальну систематизацію завдань В. І. Лубовського [196,15-16] в межах спеціальної психології, який згрупував ці завдання за науковим змістом та практичною направленістю. Перша група завдань - загальнонаукові теоретичні завдання, які торкаються проблем розвитку психіки аномальної дитини:
- розкриття закономірностей розвитку та прояв психіки загальних для нормальних та аномальних дітей;
- розкриття загальних закономірностей розвитку, які властиві всім аномальним дітям;
- розкриття специфічних закономірностей розвитку та проявів психіки різних груп аномальних дітей;
- встановлення залежності розвитку та проявів психіки від характеру, механізмів та ступеня вираженості аномалії.
Друга група завдань - вивчення аномалії формування и розвитку конкретних форм психічної діяльності та її психічних процесів у різних груп аномальних дітей, тобто вивчення закономірностей формування особистості, розумової діяльності, мови, сприймання, пам'яті.
Третя група завдань - виявлення шляхів компенсації дефекту та розвитку психіки в цілому.
Четверта група завдань - розробка наукових основ, методів и засобів навчання різних груп аномальних дітей, теоретичне обґрунтування конкретних шляхів їх навчання.
Одним із напрямів психологічної допомоги дітям з порушеннями в розвитку є психологічна корекція. На думку І. І. Мамайчук [124,57-58], формулюючи завдання психологічної корекції, доцільно виділити три основних психокорекційних блоки, які взаємозалежні. Це діагностичний, власне корекційний і прогностичний блок.
У діагностичний блок входять діагностика психічного розвитку дитини й діагностика соціального середовища. Діагностика психічного розвитку дитини містить у собі:
o всебічне клініко-психологічне вивчення особистості дитини та її батьків, системи їхніх відносин;
o аналіз мотиваційно-потребностної сфери дитини й членів її родини;
o аналіз розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів і функцій.
Діагностика соціального середовища вимагає аналізу несприятливих факторів соціального середовища, що травмують дитину, що порушують її психічний розвиток, формування характеру особистості, і соціальну адаптацію.
Корекційний блок містить у собі наступні завдання:
o корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання її мікросоціальної занедбаності;
o допомога дитині або підліткові у вирішенні психотравмуючих ситуацій;
o формування продуктивних видів взаємин дитини з навколишніми (у родині, у класі);
o підвищення соціального статусу дитини в колективі;
o розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;
o формування й стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;
o розвиток і вдосконалювання комунікативних функцій, емоційно-вольової регуляції поведінки;
o формування адекватних батьківських установок на хворобу та соціально-психологічні проблеми дитини шляхом активного залучення батьків у психокорекційний процес;
o створення в дитячому колективі, де навчається дитина з особливими потребами, атмосфери прийняття, доброзичливості, відкритості, взаєморозуміння.
Прогностичний блок психокорекції направлен на проектування психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних функцій дитини. В ході корекції перед психологом постають наступні завдання:
o проектування можливих змін в розвитку пізнавальних процесів та особистості в цілому;
o визначення динаміки цих змін.
Загальною метою при роботі з дітьми з обмеженими можливостями є відновлення й розвиток пізнавальних та емоційно-вольових процесів, забезпечення максимально повної психологічної адаптації особистості в суспільство. Зазначимо деякі завдання психологічної реабілітації, які можуть бути поставлені у відповідності до порушених функцій організму дітей.
І. І. Мамайчук психологічну допомогу дітям і підліткам із церебральним паралічем розглядає як складну систему реабілітаційних впливів, спрямованих на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості хворого із ДЦП, формування системи ціннісних установок і орієнтації, розвиток інтелектуальних процесів, які відповідають психічним і фізичним можливостям хворої дитини. Важливе значення має рішення приватних завдань: усунення вторинних особистісних реакцій на фізичний дефект, тривале перебування в стаціонарі й хірургічне лікування. Ефективність психологічної допомоги дітям із церебральним паралічем у значній мірі залежить від якісної психологічної діагностики. Процес психологічної діагностики дітей із ДЦП рекомендовано розділити на наступні напрямки: психологічна діагностика розвитку моторних функцій, сенсорних функцій, мнемічних, інтелектуальних, а також особливостей мотиваційно-потребностной сфери й індивідуально-особистісних характеристик
[124,119].
Основними напрямками корекційно-педагогічної роботи з дітьми з ДЦП раннього та дошкільного віку, вчені С. П. Дуванова, Т. Ф. Пушкіна, Н. Б. Трофімова, Н. М. Трофімова [186,222] вважають наступні:
o розвиток емоційного, мовленнєвого, предметно-дійового та ігрового спілкування з оточуючими;
o стимуляція сенсорних функцій. Формування просторових та часових уявлень, корекція цих порушень;
o розвиток передумов до інтелектуальної діяльності (уваги, пам'яті, уяви);
o формування математичних уявлень;
o розвиток зорово-моторної координації та функціональних можливостей кисті й пальців, підготовка до оволодіння письмом;
o виховання навичок самообслуговування та гігієни. Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату є:
o психологічна діагностика й корекція пізнавальної та емоційно-вольової сфер особистості;
o стимуляція сенсорних функцій організму;
o формування мовного, предметно-діючого й ігрового спілкування в дітей з навколишніми;
o формування адекватної самооцінки та рівня домагань;
o зняття психічного травматизму у зв'язку з лікувальними процедурами (операціями) через невідповідність надії дитини на швидке лікування;
o формування позитивних рис особистості;
o психологічна адаптація до змінених умов; Психолого-педагогічна реабілітація дітей із психічними розладами, на думку Л. Нижник та О. Сагірової [139,14], здійснюється на базі динамічного функціонального зв'язку між збереженими елементами особистості та медико-педагогічним впливом. На початковому етапі планування корекційної роботи необхідно включити в дію компенсаторні механізми, диференціювати розлади психічних функцій від збереженого ядра особистості. Форми й засоби виливу зумовлюються характером психічних змін та ступенем вираженості патологічних учинків. Необхідно враховувати основні індивідуальні особливості, структуру особистості, патологічні зміни у хворої дитини:
o які основні патологічні зміни у хворої дитини;
o які основні розлади психіки у хворої дитини, що підлягають виправленню шляхом проведення психологічної і виховної роботи;
o на яких позитивних сторонах особистості такої дитини та залишкових можливостях можливо будувати вплив;
o які стримуючі фактори - психологічні й виховні засоби -можуть бути найрезультативнішими в процесі коригуючої роботи з кожною дитиною;
o динамічне простеження стану психічних процесів у ході психолого-педагогічної реабілітації;
o необхідність у тривалому проведенні вправ не тільки стосовно порушених функцій, а й усієї особистості.
Також вони вважають, що при вирішенні питання організації, вибору засобів і форм впливу необхідно враховувати особливості реактивності дітей з психічними розладами, їх змінену психіку. Будуючи корекційну роботу, необхідно враховувати чинники:
1. Включення в навчальні й педагогічні загальні заняття відбувається поволі, пристосування дітей до того чи іншого виду діяльності вимагає тривалого часу.
2. Навчальні заняття проводяться у двох напрямках. З одного боку, вони здійснюються як форма для одержання знань, з іншого, сам навчальний процес й навчальні форми спрямовують, розвивають, коригують процеси мислення, уваги, направляють поведінку.
3. Робота з виправлення порушень індивідуалізована для кожної дитини та кожної групи захворювання [139,14].
Багаторічний досвід роботи М. М.Ільїної та І. І.Мамайчук [123,20] показує, що правильно підібрані методи психологічної допомоги з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей і підлітків із проблемами в розвитку впливають на динаміку їх розумового й особистісного розвитку. Вони розглядають психологічну допомогу дітям і підліткам дітям із проблемами в розвитку, зокрема із затримкою психічного розвитку (ЗПР), як складну систему клініко-психолого-педагогічних впливів, що включають у себе як загальні, так і приватні завдання. До загальних завдань відносять:
o розвиток гностичних процесів дитини зі ЗПР, які відповідають її фізичним і психічним можливостям;
o зміцнення соціальної позиції особистості дитини зі ЗПР у колективі однолітків і в родині;
o формування адекватної самооцінки, самостійності й активності в дітей зі ЗПР.
Велике значення має також рішення приватних завдань:
o усунення вторинних особистісних реакцій на наявний дефект;
o діагностика й корекція стилю сімейного виховання;
o запобігання розвитку госпіталізму або його наслідків та інше.
Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями інтелекту та психічними захворюваннями є:
o психологічна діагностика й корекція пізнавальної сфери;
o психологічна діагностика й розвиток емоційно-вольової сфери особистості;
o формування позитивних рис особистості та розвиток комунікативної сфери особистості.
Розглядаючи завдання психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями слуху такі вчені як Т. Г. Богданова, Л. С. Ви-готський, Т. В. Розанова, І. М. Соловйов, Н. Д. Ярмаченко та інші [19;31] звертають увагу на своєрідність психічного розвитку дітей з недоліками слухової функції та встановлення шляхів компенсації порушень різної складності. Основи психологічної реабілітації дітей з порушеннями функцій слуху базуються на розкритті завдань, що ставить перед собою сурдопсихологія. Ряд авторів, Н. М. Тро-фімова, С. П. Дуванова, Н. Б. Трофімова, Т. Ф. Пушкіна [186,137] виділяють наступні завдання:
o виявити закономірності психічного розвитку людей з порушеним слухом;
o вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діяльності особистості;
o розробити методи психодіагностики й психокорекції відповідних порушень;
o вивчити проблеми інтегрованого навчання й інтеграції людей з порушеннями слуху в суспільство.
Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями слуху є:
o психологічна діагностика й корекція пізнавальної, емоційно-вольової сфер особистості;
o розвиток комунікативної сфери особистості;
o формування адекватної самооцінки та рівня домагань;
o формування позитивних рис особистості;
o встановлення можливостей і шляхів компенсації порушень різної складності.
Завдання психологічної реабілітації з дітьми з порушеннями функцій зору спираються на основне завданням тифлопсихології - вивчення психіки сліпих і слабозорих. Це завдання повинне вирішуватися в цілому ряді аспектів:
o розкриття основних закономірностей розвитку й проявів психіки, властивих як особам, які нормально бачать, так і особам з дефектами зору;
o розкриття специфічних закономірностей психічних явищ, властивих тільки сліпим і слабозорим;
o встановлення залежності розвитку й проявів психіки від ступеня й характеру патології зору й часу виникнення дефекту;
o виявлення шляхів і механізмів компенсації й корекції вторинних відхилень;
o теоретичне обґрунтування педагогічних впливів (методів і засобів навчання й виховання) на дітей з аномаліями зорового аналізатора [119,5].
Окрім цих завдань, провідний вчений А. Г. Літвак [119,34] вважає, що основним завданням реабілітаційної роботи з метою інтеграції інвалідів по зору в суспільстві є встановлення або відновлення соціальних контактів, тобто соціально-психологічна адаптація (у піздноосліпших - реадаптація).
Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями зору є:
o психологічна діагностика й корекція пізнавальної, емоційно-вольової сфер особистості;
o формування адекватної самооцінки та рівня домагань;
o формування позитивних рис особистості;
o встановлення можливостей компенсації порушень за рахунок інтенсифікації роботи інших аналізаторів;
o формування "почуття перешкоди";
o виявлення шляхів і механізмів компенсації й корекції вторинних відхилень.
В основі ефективної реабілітації онкологічного хворого, як зазначає С. А. Місяк, лежать творчість, духовність, вони не тільки відновлюють його здоров'я, але й забезпечують їй еволюційний шлях розвитку. Попередження подальшого розвитку пухлинного процесу - важка для досягнення мета - як для хворого, так і для лікарів, соціальних працівників. Але саме творчий і духовний аспекти дають змогу спростити мету, умовно розбивши її на кілька фрагментів. Пацієнту необхідно допомогти визначити стратегію свого розвитку - конструктивну, пов'язану з відновленням тілесного здоров'я і розвитком психологічного здоров'я, з прагненням до гуманістичних цілей, формуванням духовної культури [129,514].
Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями роботи внутрішніх органів є:
o психологічна діагностика й корекція пізнавальної, емоційно-вольової сфер особистості;
o зняття конфліктних емоційних станів;
o зняття психічного травматизму у зв'язку з лікувальними процедурами (операціями) через невідповідність надії дитини на швидке лікування;
o психологічна адаптація до змінених умов.
3.4. Методи корекції в системі психологічної допомоги людям з обмеженими можливостями
Танцювально-рухова терапія.
Психодрама
Іпотерапія
Сенсорно-моторна інтеграція
Працетерапія (заняттєва терапія)
Розділ 4. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
4.1. Стан проблеми психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності з дітьми з психофізичними порушеннями
4.2. Зміст та психологічна структура готовності вчителя до корекційно-виховної діяльності з дітьми з обмеженими можливостями різного віку