Психологія праці - Баклицький І.О. - Форма подання результатів дослідження, завершення.

Завершення будь-якої дослідницької роботи — це подання результатів у тій формі, яка прийнята науковою спільнотою. Треба розрізняти дві основні форми подання: кваліфікаційну та науково-дослідницьку.

Кваліфікаційна робота — курсова робота, дипломна робота, дисертація — слугують для того, щоб студент, аспірант або пошукувач подав свою роботу на розгляд експертів, отримав документ, який засвідчує рівень компетентності. Вимоги до таких робіт, спосіб їх оформлення і подання результатів викладено в інструкції ВАКу, положеннях, які прийняли вчені ради, та в інших документах. Ми розглядатимемо другу форму подання результатів наукової роботи — науково-дослідницьку.

Умовно види подання наукових результатів можна поділити ще на три підвиди: а) словесне викладання; б) публікації; в) комп'ютерні версії. Усі вони належать до тих або інших варіантів подання текстової, символьної та графічної інформації. Тому почнемо розглядати способи оформлення і подання наукових результатів із характеристики методів опису даних.

Детальніше це питання розглянуто в праці В. А. Ганзена "Системний опис в психології" (1984). Під описом автор розуміє будь-яку форму подання одержаних у дослідженнях результатів. Розрізняють такі варіанти подання інформації: вербальна форма (тексти, мова), символьна (знаки, формули), графічна (схеми, графіки), предметно-образна (макети, речові моделі, фільми тощо).

Будь-яке наукове повідомлення — це передусім текст, оформлений за відповідними правилами. Розрізняють два види текстів: побутового й наукового рівня.

Основна вимога до наукового тексту — послідовність і логічність викладу. Науковий текст, на відміну від літературної мови, клішований, — в ньому переважають стійкі структури. Роль цих штампів надзвичайно важлива: увага читача не відволікається на літературні прикраси, зосереджується на значимій інформації: судженнях, доказах, цифрах, формулах.

Геометричний (просторово-образний) опис — це традиційний спосіб кодування інформації. Геометричний опис наочний. Інформаційна ємність такого опису дуже велика.

У психології використовують декілька основних форм графічного подання наукової інформації: топологічні та метричні характеристики. Одним з традиційних способів подання інформації, який використовує топологічні характеристики, — це графи. Нагадаємо, що графом є багато точок (вершин), які з'єднані ребрами (орієнтованими або неорієнтованими відрізками). Розрізняють графи: планарні та просторові, орієнтовані (відрізки — вектори) і неорієнтовані, зв'язані та незв'язані.

У психологічних дослідженнях графи використовують дуже часто при описанні результатів. Багато теоретичних моделей дослідники подають у вигляді графів. Наприклад, ієрархічна модель інтелекту Д. Векслера або модель інтелекту Ч. Спірмена подані у формі дендритних несиметричних графіків.

Найчастіше орієнтовані графи використовують при описанні системи причинних залежностей між незалежною, додатковою і залежною змінними. Неорієнтовані графи застосовують для опису системи кореляційних зв'язків між замірюваними властивостями психіки. "Вершинами" позначають властивості, а "ребрами" — кореляційні зв'язки. Характеристика зв'язку здебільшого кодується різними варіантами зображення ребер графа. Позитивні зв'язки зображають безперервними лініями (або червоним кольором), від'ємні зв'язки — пунктиром (або синім кольором). Сила і значимість зв'язку кодується товщиною лінії. Найвагоміші ознаки (з максимальною кількістю значимих зв'язків з іншими) розташовують у центрі. Ознаки, які мають меншу "вагу", розташовують ближче до периферії.

Від системи кореляційних зв'язків можна перейти до відображення "відстаней" між ознаками на площині. Відстань обчислюють за відомою формулою:

Відстань відображає подібність — відмінність ознак. У цьому випадку від топологічного опису ми переходимо до метричного, оскільки відстань між вершинами графа (властивостями) стає пропорційною з величинами кореляції з врахуванням знака: при r = -1 — відстань максимальна, d = 1; при r = 1 — відстань мінімальна, d = 0.

Поряд із графами в психології використовують і просторово-графічні описи, в яких враховується структура параметрів і відношень між елементами (метричні або топологічні). Прикладом є відомий опис структури інтелекту — "куб" Д. Гілфорда.

Якщо в просторі ознак визначена метрика, то використовують суворіше подання даних. Положення точки в просторі, яке зображене на рисунку, відповідає реальним координатам її в просторі ознак. Таким способом подають результати багатомірного шкалування, факторного й, латентно-структурного аналізу та деяких варіантів кластерного.

Для первинного подання даних використовують інші графічні форми: діаграми, гістограми й полігони розподілу, а також різні графіки.

Видом графіків є діагностичні профілі, які характеризують середню вираженість показників, що замірюють у групі або в окремого індивіда.

Найважливіший спосіб подання результатів наукової роботи — числові значення величини: а) показники центральної тенденції (середнє, мода, медіана); б) абсолютні та відносні частоти; в) показники розсіювання (стандартне відхилення і дисперсія, процентільний розкид); г) значення критеріїв, які використані при порівнянні результатів різних груп; ґ) коефіцієнти лінійного та нелінійного зв'язку змінних тощо.

Стандартний вид таблиць для подання первинних результатів: за рядками — суб'єкти дослідження, за стовпцями — значення замірюваних параметрів. Результати математичної статистичної оброки також зводять до таблиці.

Комп'ютерні пакети даних дають змогу вибирати будь-яку стандартну форму таблиць для подання їх у науковій публікації.

Підсумком опрацювання даних "точного експерименту" є аналітичний опис одержаних залежностей між незалежними та залежними змінними. Наприклад, закон У. Хіка і Р. Хаймета, за яким визначають залежність часу реакції вибору від кількості альтернатив:

Конкретний вид функціональної залежності є змістом гіпотези, яку перевіряють у критичному експерименті.

Отже, подання наукової інформації повинно визначатися таким алгоритмом:

Автоматизоване робоче місце психолога. Створення АРМ можна реалізувати як мінімум двома шляхами:

1. Структурно-системний шлях — відповідно до функцій і завдань психолога відбирають системи методик для діагностики різних складових, які оптимізують трудовий процес і допомагають розвитку професійності, а також видачі рекомендацій за принципом поліпшення як окремих її сторін, так і системи "праця — людина — середовище" в цілому,

2. Системно-функціональний шлях — використовуючи уявлення про корисність результату як системно-утворюючого фактора, будують складну багаторівневу аналітичну систему з ієрархією вирішальних правил відбору та переходами між рівнями аналізу.

Перший шлях нині використовують частіше, оскільки він простіший і доступніший.

Другий шлях більш трудомісткий, вимагає побудови цілісної системно-функціональної концепції і приводить до побудови не АРМ, а аналітичної системи деякого інтерпретуючого середовища, здебільшого орієнтованого на досить чіткий продукт — кінцевий результат.

Систему першого типу розроблено на ФПК МДУ (факультет підвищення кваліфікації Московського державного університету) — НОРТ. У цій системі психологічні методики об'єднані в 10 блоків.