Психологія праці - Баклицький І.О. - ГЛОСАРІЙ

Автентичність — поняття, яке ввів М. Хайдеггер у зв'язку з проблемою перетворення несправжнього людського буття в справжнє.

Авторитарний (імперативний) стиль — жорсткий стиль керівництва з опорою на наказ, розпорядження, примус, придушення ініціативи, покарання, відчуження.

Агресія — мотивована деструктивна поведінка, що завдає морального або фізичного збитку оточуючим, що викликає психологічний дискомфорт.

Адаптація (від лат. аdaptatio — пристосовувати) — здатність систем пристосовуватися до умов навколишнього середовища, що змінюються, до своїх внутрішніх змін, що приводить до підвищення ефективності їх функціонування.

Адаптивність — інтегративна властивість, що характеризує тенденцію функціонування людини як цілеспрямованої системи, що визначається: відповідністю (адаптивність), відносною невідповідністю (неадаптивність), крайнім ступенем невідповідності або відсутністю можливості адаптації (дезадаптивність) між цілями та прагненнями людини, що досягається в процесі її трудової діяльності результатами.

Акцентуація характеру — крайні варіанти норми, при яких окремі риси особистості надмірно посилені.

Антиципація (від лат.anticipatio— передбачення) — передбачення майбутніх дій і подій, зокрема, передбачення людиною дій іншої людини, групи людей, передбачення дій системи.

Антропометрія (від гр. antropos— людина, metreo — вимірюю) — сукупність методів і прийомів вимірювання тіла людини і його частин.

Антропоцентризм (від гр. antropos — людина, kentron — центр) — концепція в інженерній психології, що прийшла на зміну машиноцентричній концепції, в якій на першому плані не машина, а людина; машині відводиться роль знаряддя (засобу), за допомогою якого можливе здійснення діяльності людини.

Антропоцентричний комплекс — технічна система, в яку входять людина, комп'ютер, середовище, що знаходиться в тісному зв'язку і взаємовпливі один на одного, при цьому центральна ланка в цьому комплексі — людина.

Апатія (від гр. apatheia — байдужість) — стан, що характеризується емоційною пасивністю, байдужістю до подій навколишньої дійсності. Нерідко виступає як наслідок перевтоми людини.

Аперцепція (від лат. аd — до, реrceptio — сприйняття) — залежність сприйняття людини від минулого досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини і його індивідуальних особливостей.

Артефакт — феномен або ефект, привнесений в експеримент дослідником.

Арттерапія — спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві, в першу чергу, образотворчому, і на творчий діяльності.

Ассертивність — здатність людини відстоювати свої права, беручи до уваги права інших.

Астенія (від лат. а — заперечення, sthenia — сила, потужність) — фізична і нервово-психічна слабкість людини, що виявляється в підвищеній стомлюваності, ослабленні уваги, пам'яті, емоційній нестійкості.

Астенопія (від гр. asthenes — слабкий, ops — зір) — зоровий розлад, що виникає у результаті тривалої напруженої роботи людини в системах "людина — техніка". А. характеризується слабкістю або швидкою стомлюваністю зору і виявляється болем в очах, головним болем і зниженням гостроти зору.

Атрибуція (від англ. attribute — приписувати) — приписування соціальним об'єктам (людині, групі, соціальній спільності) характеристик, які не представлених в полі сприйняття.

Аутогенне тренування — психотерапевтичний метод широкого профілю, заснований на використанні прийомів самонавіяння, елементів східних технік медитації і занурення в стан релаксації.

Афекти — сильні і відносно короткочасні емоційні переживання, супроводжувані різко вираженими руховими і вісцелярними проявами.

Афіліація — (від англ. to affiliate — приєднувати, приєднуватися) — мотиваційний стан, пов'язаний з потребою у спілкуванні, емоційних контактах, дружбі, любові, з потребою бути прийнятим іншими.

Бар'єри психологічні (від фр. barriere — перешкода) — стани, що виявляються в неадекватній пасивності людини, і які перешкоджають виконанню тих або інших дій у системі "людина — техніка". Характеризуються посиленням негативних переживань, установок, комунікативних бар'єрів, що виявляються у відмові людини від продовження діяльності.

Безумовне ухвалення — термін Д. Роджерса, що описує ухвалення іншими людьми людини в цілому, без жодних умов. Одне з трьох умов, що мають істотне значення для особового зростання і успішності терапії (емпатія, конгруентність, безумовне ухвалення).

Бібліотерапія — форма психотерапевтичної дії з використанням читання спеціальної підібраної літератури.

Біхевіоральна терапія — вид терапії, що базується на використанні принципів навчання, зміни поведінки.

Біхевіоризм — напрям у психології, в центрі якого вивчення поведінки людини. Одиницею аналізу поведінки оголошується конкретний зв'язок стимулу та реакції.

Бланк обстеження — спеціальна форма фіксації результатів психодіагностичного дослідження. Вони обов'язкові для проведення більшості тестів інтелекту, проективних методик, особистісних затальників.

Валідізації критерій — безпосередня і незалежна від валідізуючого тесту міра психічної властивості, на дослідження якої спрямована психодіагностична методика.

Валідність — адекватність і дієвість тесту, критерій його доброякісності, що характеризує точність вимірювання досліджуваної властивості та репрезентативність діагностичної процедури.

Валідність емпірична — сукупність характеристик валідності тесту, отриманих порівняльним статистичним способом оцінювання.

Валідність змістовна — характеризує ступінь репрезентативності змісту завдань тесту вимірюваної області психічних властивостей.

Валідність конструктна — відображає ступінь репрезентації досліджуваного психологічного конструкта в результатах тесту. Як конструкт можуть виступати практичний або вербальний інтелект, емоційна нестійкість, інтроверсія тощо.

Валідність критеріальна — комплекс характеристик, що відображає відповідність діагнозу і прогнозу певному критерію вимірюваної здатності.

Валідність поточна — відображає здатність тесту розрізняти випробовуваних на підставі діагностичної ознаки, що є об'єктом дослідження в певний момент.

Валідність прогностична — інформація про методику (тест), яка характеризує ступінь точності обґрунтованості думки про психологічну якість, що діагностується, за його результатом через певний час після його вимірювання.

Ведуча діяльність — діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на певному ступені розвитку його особи.

Вибірка — група випробовуваних, представляючих певну популяцію і відібраних для експерименту або дослідження.

Вибірка статистична — безліч значень змінної, що вивчається, зареєстрована в експерименті.

Вибірки об'єм — число елементів, включене у вибіркову сукупність. Витіснення — забування, викликане несвідомим блокуванням загрожуючих думок або подій.

Вікно Джогарі — система секторів, яка використовується для перевірки щирості висловів, випробовуваних звітів.

Воля — свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності та різних психічних процесів, яка спрямована на досягнення поставлених цілей.

Гендер (від англ. gender — рід, стать) — соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям "чоловік" і "жінка".

Гештальтпсихологія — напрям у психології, що вивчає цілісні структури свідомості (гещтальти) і поведінку на всіх ступенях психічного розвитку; цілісний підхід до вивчення психіки та свідомості.

Гештальттерапія — один з видів гуманістичної психотерапії, в основі якого зв'язок між поведінкою і внутрішніми переживаннями індивіда, фактичне заперечення минулого досвіду в процесі утворення гештальтів.

Гіпноз — техніка дії на людину шляхом фокалізації його уваги з метою звузити поле свідомості та підпорядкувати його контролю зовнішнього агента (гіпно-тезера), навіювання якого він виконуватиме.

Гіпотеза — припущення, яке висувається як тимчасове на основі наявних спостережень, яке уточнюється в подальшому експерименті.

Гуманістична психологія — напрям у сучасній західній психології, предметом вивчення якого служить цілісна людина в його вищих, специфічних тільки для людини проявах.

Гуманістична психотерапія — метод психотерапії, метою якого є підвищення самооцінки людини і стимулювання її особистісного зростання.

Дебрифінг психологічний — форма психологічної інтервенції, особливим чином організоване обговорення, яке проводиться в групах людей, які спільно пережили стресогенну або трагічну подію. Загальна мета групового обговорення — мінімізація психологічних страждань.

Девіантна поведінка — дії, не відповідні офіційно встановленим нормам або тим, що фактично склалися в певному суспільстві (соціальній групі) й очікуванням.

Депресія — сукупність окремих симптомів порушення психічної діяльності. Пригнічений сумний настрій, супроводжуваний усвідомленням власної неповно цінності, песимізмом.

Дискомфорт — сукупність незручностей життєдіяльності людини, що породжує неприємний, переважно негативний емоційний стан. Може викликатися неадекватним робочим місцем, незвичними обставинами, нерегламентованим робочим днем, порушенням режиму праці і відпочинку людини.

Дистрес — негативний вплив стресу на діяльність аж до її повної дезорганізації.

Діагноз психологічний — результат діяльності психолога, спрямований на опис і з'ясування сутності індивідуально-психологічних особливостей особи з метою оцінки її актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, які визначаються завданням психодіагностичного обстеження.

Екзистенційна терапія — форма психотерапевтичної дії, що приймає за основу лікування свободу волі кожного пацієнта і допомагає йому знайти сенс життя.

Еклектизм — напрям, згідно якому психолог сам вибирає, який саме підхід застосувати в конкретній ситуації.

Екстремальні умови — фактори, що вимагають від людини максимальної напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі фізіологічної норми.

Емоційна напруга — напруга, викликана конфліктними умовами, підвищеною вірогідністю виникнення аварійної ситуації.

Ідентифікація — переживання своєї ідентичності, тотожності з іншою людиною або з будь-яким об'єктом дійсності.

Ілюзія сприйняття (від лат. illusio — помилка) —- спотворене, неадекватне віддзеркалення реально існуючого предмета та його властивостей.

Імпульсивність — особливість поведінки людини, що полягає у схильності діяти за першою спонукою, під впливом зовнішніх обставин або емоцій.

Індивідуальність — неповторність, унікальність властивостей людини.

Інсайт — нове рішення проблеми, що виявляється раптово після того, як суб'єкт інтегрує інформацію, що є в пам'яті, і що поступає з навколишнього середовища.

Інтелект — (від лат. intellectua — розуміння, відчуття, сприйняття) — у широкому значенні — відносно стійка структура розумових здібностей людини, сукупність усіх пізнавальних процесів; у більш вузькому значенні — розум, мислення, у структурі I. провідними компонентами є мислення, пам'ять і здібність до розумної поведінки в проблемних ситуаціях.

Інформаційна модель — сукупність ознак стану об'єкту, ситуацій, яка необхідна для виконання людиною покладених на неї функцій у системі "людина — техніка".

Ірраціональне мислення — мислення, що спирається не на логіку, а на емоції.

Казкотерапія — психотерапевтичний метод, що використовує казкову форму для інтеграції особи, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Кар'єра — результат усвідомленої позиції і поведінки людини в частині трудової діяльності, пов'язаний з посадовим або професійним зростанням.

Когнітивний дисонанс — напруга, яка з'являється при усвідомленні несумісності яких-небудь двох знань.

Креативність — характеристика повноцінно функціонуючої людини, здатної продукувати унікальні ідеї, результати й оригінальні способи вирішення проблем. Творчість мислення.

Локус контролю — здатність приписувати відповідальність за всі події свого життя зовнішнім чинникам (зкстернальньїй локус) або внутрішнім чинникам (інтернальний локус).

Метод семантичного диференціала — один з методів побудови суб'єктивних семантичних просторів для досліджень сприйняття і поведінки людини, аналізу соціальних установок і особистісних значень.

Механізми психологічного захисту — неусвідомлювані індивідом Способи уникнення ситуацій, які можуть викликати тривогу або привести до зниження самооцінки.

Мікроклімат — комплекс фізичних чинників навколишнього середовища в обмеженому просторі приміщення "людина — техніка", що впливає на функції організму людини-оператора. Визначається основними фізичними параметрами: температурою, швидкістю руху і вологістю повітря, температурою навколишніх поверхонь, енергією освітлювальних приладів, фізичними полями технічних пристроїв на електронно-променевих трубках.

Монотонія (від гр. monos — один, єдиний і tonos — напруга) — комплекс фізіологічних і психологічних змін в організмі людини, що виникають у специфічних умовах діяльності та зовнішнього середовища (одноманітна рутинна робота, шум тощо), що викликає одноманітну реакцію. Розрізняють "монотонність", що характеризує зовнішні об'єктивні чинники трудової діяльності, і "психічний стан монотонії", який більшою мірою відноситься до реакцій людини на монотонну працю і характеризується суб'єктивними проявами: нудьгою, апатією, сонливістю, втомою, дратівливістю, зниженням уваги, зниженням позитивної мотивації Моритотерапія — метод психотерапевтичної дії, спряований на вироблення у клієнта нового відношення до хворобливих симптомів і реалістичного розуміння життя, створення нового "Я" людини, заснованого на фактичному досвіді.

Мотив (від лат. motivus — приводити в рух, штовхати) — спонуки до діяльності, пов'язані з задоволенням потреб; причина, що лежить в основі вибору дій й вчинків особи.

Мотивація (від англ. motivation і латин. motivus — спонука) — сукупність причин, які спонукають людину до активної діяльності.

Надійність людини-оператора (у системі) — вірогідність безпомилкової і безвідмовної роботи людини-оператора протягом заданого інтервалу часу.

Перевтома — прогресуюче накопичення втоми внаслідок недостатності відпочинку між робочими циклами трудової діяльності.

Посттравматичний стрес — комплекс реакцій людини на травму, яка визначається як переживання, потрясіння, безпорадність, коли людина сама пережила загрозу власного життя або серйозну фізичну та психічну травму. Тривалість стресової ситуації складає основу психологічної травми і визначає стратегію психологічної допомоги.

Професійний психологічний відбір — організаційна система заходів діагностики і прогнозування придатності людей до оволодіння спеціальністю і подальшої ефективної професійної діяльності.

Професіограма — документ, в якому описуються особливості спеціальності, професії, а також кваліфікаційний профіль, в якому всі якості, необхідні працівнику, знаходять кількісний вираз. На основі Я. визначається професійна придатність і проводиться профвідбір.

Професійна придатність — наявність завдатків і здібностей, необхідних для успішного оволодіння професією.

Психічна стійкість — збереження продуктивного функціонування психіки в короткочасній або тривалій напруженій ситуації. Є передумовою подолання труднощів, активного та безпомилкового виконання завдань у складній обстановці.

Психогігієна і психопрофілактика (від гр. hygienos — цілющий і prophylaktikos -запобіжний) — частина медичної і практичної психології, завданням якої є надання професійної психологічної допомоги практично здоровим операторам з метою запобігання нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також полегшення гострих психотравмуючих реакцій і постстресових станів при роботі з технікою.

Психологічна допомога — вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині або групі людей в оптимізації психофізіологічних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації індивідуальної і особливо групової діяльності.

Психологічна служба — система практичного використання психології для вирішення комплексних задач психологічної експертизи, діагностики, консультації у сфері виробництва, медицини, освіти, культури, спорту, правоохоронної діяльності.

Ребефінг — дихальна методика психологічної корекції, самодослідження і духовної трансформації, розроблена Л. Орром і 3. Рей.

Робоче місце — простір, оснащений деякими засобами для виконання певної діяльності.

Самосвідомість — усвідомлене відношення людини до своїх потреб, здібностей, потягів, мотивів, переживань і думок. Виражається також і в емоційно-смисловій оцінці своїх можливостей.

Сексизм — світогляд, в якому жінка розглядається як "низька істота".

Стрес (від англ. stress — тиск, напруга) — стан загальної напруги організму у відповідь на дію зовнішнього неспецифічного чинника. Протікає на фоні різких вегетативних всувів і характеризується дезорганізацією діяльності під впливом несприятливих чинників. С. може надавати як позитивний (мобілізуючий), так і негативний вплив на діяльність людини аж до її повної дезорганізації.

Стресор — чинник, що приводить до стресу.

Тривога — емоційний стан, що виникає у ситуаціях невизначеної небезпеки і виявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій.

Тривожність — індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини до частих і інтенсивних переживань стану тривоги.

Фрустрація — психічний стан особистості, викликаний неуспіхом у задоволенні її потреб та бажання. Стан фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: роздратуванням, розчаруванням, тривогою, відчаєм, агресією тощо.