Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Сексуальні ексцеси як сексуальний феномен

З огляду на наявність у чоловіків післяоргастичної рефлекторної стадії їхні повторні статеві акти упродовж доби називають сексуальним ексцесом.

Сексуальний ексцес (лат. excessus - вихід, відступ) - повторні статеві акти упродовж доби, кожен з яких є завершеним (закінчується еякуляцією).

За даними А.-Ч. Кінзі, здатність до повторних актів з еякуляцією була зафіксована у 20% обстежених 20-річних чоловіків, 56-60-річних - 3%. Більшість чоловіків втрачає здатність до завершених повторних актів у 35-40 років. Чим молодший чоловік, тим вища в нього можливість ексцесивної практики.

Чоловіки вдаються до сексуальних ексцесів з різних причин - прагнення максимально використати ситуацію, оскільки невідомо, коли знову з'явиться нагода зайнятися сексом; чоловіча пихатість; намагання відповісти на жіноче "Я - вся твоя" аналогічним "Я - весь твій".

Наміри чоловіка мати ексцеси є недостатньою умовою для їх реалізації. Вони повинні забезпечуватися його статевою конституцією. В осіб із зниженими функціональними можливостями виникають такі труднощі, як зниження збудження, послаблення ерекції.

Умовно-фізіологічний ритм як сексуальний феномен

Основною тенденцією періоду зрілої сексуальності чоловіка є встановлення такого умовно-фізіологічного ритму, який максимально б наближався до справжньої внутрішньої потреби в сексуальних контактах.

Умовно фізіологічний ритм (УФР) - максимально наближений до істинної потреби рівень статевої активності, обумовлений конституційними й фізіологічними особливостями людини.

За А.-Ч. Кінзі, оеоби до ЗО років мають в середньому 3,27 зносин на тиждень, старші ЗО років - 2,34. Деякі чоловіки практикують тільки ексцесивний коїтус, багато років маючи не менше двох зносин за добу: по закінченні першого акту вони відчувають бадьорість, потім виникають сильна ерекція, загострення сексуальних відчуттів. Сексуальне задоволення настає у них не раніше, ніж після двох-трьох зносин.

Сексуальна абстиненція як сексуальний феномен

Коли людина, яка досягла фізіологічної зрілості, відмовляється від сексуальної поведінки, йдеться про утримання, або сексуальну абстиненцію.

Сексуальна абстиненція (лат. abstinentia - утримання) - вимушене або свідоме стримування від статевого життя за наявності індивідуальної (конституційної) потреби в ньому.

Початковий період статевого стримування відповідає рефрактерній стадії копулятивного циклу, потім настає період вимушеної сексуальної абстиненції - стримування від статевих зносин з певних причин. Початковий період більшість чоловіків сприймає позитивно - як перепочинок після енергетичної втрати. Негативно сприймається більшістю чоловіків і жінок період вимушеної сексуальної абстиненції, коли задоволенню сексуальної потреби перешкоджають зовнішні обставини. За таких умов виникають невротичні явища (порушення рівноваги основних нервових процесів з появою подразнення та ознак невротизації; ін-тероцептивне (лат. intervor - внутрішній і receptor - той, що приймає) сприйняття, яке привертає увагу до статевих органів, спричиняє хворобливу фіксацію на них та застійні явища (ураження урогенітального апарату, яке супроводжується невизначеними важкими відчуттями в проекції статевих органів, почуттям дискомфорту).

За клінічними проявами абстиненцію поділяють на парціальну, коли за вимушеного статевого стримування оргазм отримують від сурогатних (мастурбація, петинг) чи мимовільних (сексуальні сновидіння) форм статевої активності; тотальну₉ за якої оргазм не настає за жодних обставин.

Найвідчутніша вимушена сексуальна абстиненція в період юнацької гіперсексуальності, у молодих чоловіків пубертатного та перехідного періодів. У фазі статевої зрілості це явище більш помірне, а в інволюційному періоді вона переноситься дуже легко.