Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Зґвалтування

Найпоширенішим видом сексуальних злочинів є зґвалтування. Ознаками його є відсутність згоди жертви на сексуальні дії.

Зґвалтування - акт будь-якого виду сексуальної пенітрації (проникнення в орган), скоєний внаслідок примусу або раптовості.

Зґвалтування може бути скоєне само по собі або в поєднанні з іншими злочинами. У США, наприклад, на 100 000 жінок припадає 36 випадків зґвалтування, в Японії - 12, Англії - 3, Польщі - 7. В Україні зґвалтування становить до 90% усіх сексуальних злочинів. Реальна їх кількість значно перевищує кількість офіційно зареєстрованих випадків. Основними причинами цього є недооцінювання значущості події, страх перед помстою злочинця, небажання розголосу.

Згода жертви сексуального злочину можлива у таких формах:

а) відверта згода або свідома участь у сексуальному акті без почуття провини;

б) імпульсивна згода або сексуальний акт, який був схвалений у той момент, а пізніше виник жаль з приводу того, що трапилося, а також відчуття приниження і провини;

в) пасивна згода, коли жертва не бажає статевого акту, але й не перешкоджає цьому, що розцінюється іншою стороною як вияв згоди.

Кримінальний кодекс України визначає зґвалтування як статеві зносини із використанням фізичного насильства, погроз або безпорадного стану потерпілої особи. Жертвою зґвалтування в такому разі вважається жінка. Зґвалтування розглядають як виключно чоловічий злочин, а його виконавцями вважають тільки чоловіків; жінок - його співучасниками, організаторами або підмовниками. Розробники цього положення не передбачили ймовірності сексуального насильства над чоловіками, а відповідно - їхнього правового захисту.

Зґвалтування більш характерне для міст, ніж для сільської місцевості. До 70% ґвалтівників схильні до сексуальної агресії, 65% мали сімейні проблеми. Зґвалтування для злочинця є розв'язанням особистісних та міжособистіс-них проблем, зумовлених відторгненням його родичами, іншими представниками соціального середовища. Це спричинює розвиток комунікативної або сексорольової фрустрації, яка вирішується шляхом агресії. Оскільки чоловік не може проявити агресію у ставленні до значущої жінки (матері, дружини, партнерки), він переносить її на жертву зґвалтування, яка в той момент фігурує в ролі символу. Тому основою зґвалтування може бути не лише задоволення сексуальних потреб, а й прагнення підкорити жертву. При цьому вік і зовнішність жінки іноді не мають значення.

Найпоширеніші види зґвалтування:

1. Інцестне (зґвалтування близьких родичів). Воно спричинює негативні психологічні наслідки, особливо для жертви, молодшої 12 років.

2. Групове. Зазвичай воно рідко супроводжується нанесенням жертві тілесних ушкоджень. Часті при цьому переривання статевого акту до настання еякуляції.

3. Індивідуальне. Воно може бути навмисним або ситуаційно-зумовленим. У процесі навмисного зґвалтування найчастіше проявляються грубі фізичні дії злочинця стосовно жертви, які навіть можуть призвести до її смерті. На такі злочини зазвичай ідуть ґвалтівники із садистськими нахилами або у стані алкогольного сп'яніння.

4. Зґвалтування жертви, яка перебуває в стані природного сну. До подібних випадків фахівці рекомендують ставитися дуже обережно, оскільки заяви про таке зґвалтування можуть робити і психічно хворі жінки при нападах істерії або галюцинацій.

б. Зґвалтування жертви, яка знаходиться у стані гіпнотичного або наркотичного сну. Можливість скоєння сексуальних дій із загіпнотизованою жінкою проти її волі дуже сумнівна, однак не варто виключати можливості зґвалтування жінки, яка знаходиться у глибокому наркотичному сні під дією алкоголю або наркотиків.

6. "Садомічне" (зґвалтування через пряму кишку). Найчастіше буває при груповому зґвалтуванні.

Вітчизняні судмедексперти використовують іншу класифікацію типів зґвалтування, зважаючи на характерні ситуації та особливості злочинців.

1. Зґвалтування з метою самоствердження в чоловічій ролі. Злочинець нападає зненацька на самотню жінку в безлюдних місцях, не вступаючи у контакт із нею. Такі чоловіки мають страх перед жінками, почуваються невпевнено в їх присутності. Важливу роль при цьому відіграють збереження несвідомої емоційної залежності від матері, вплив рольових функцій сім'ї, в якій матері належить верховенство. У житті злочинець свідомо або несвідомо залежить від матері, дружини або іншої жінки. Щоб перебороти цю залежність, він скоює насильство. Такими діями він несвідомо намагається позбутися психічної залежності від матері, ідентифікуватися з чоловічою статевою роллю, а також психофізіологічно задовольнити потребу, яку стримував. Ґвалтівник уникає контакту із жертвою, щоб не стати психічно залежним і від неї.

2. Зґвалтування в середовищі молоді. Його зараховують до групового зґвалтування, поділяючи на такі типи:

а) зґвалтування "спільних дівчат", добровільно або "насильно" втягнутих у злочинні групи, які намагаються самоствердитися в них. Такі дівчата безвольні, слабохарактерні, фізично або морально пригнічені, неодноразово піддавалися насильству. Провокаторами зґвалтування можуть бути лідери групи та інші дівчата;

б) зґвалтування незнайомих дівчат. Його скоюють під час спільного дозвілля. У таких ситуаціях багато залежить від позиції лідера групи, його психологічних якостей. Часто він є психопатичною особистістю з вираженою агресивністю, явними або прихованими патологічними насильницькими чи сексуально-насильницькими девіаціями. Більшість ґвалтівників - конформні, безініціативні, слабовольні. Самі вони ніколи б не наважилися на таке.

3. Зґвалтування знайомих жінок. Останніми роками значно збільшилась кількість зґвалтувань, за яких злочинець і його жертва були знайомі по роботі або під час спільного проведення дозвілля. При цьому несвідомо спровокувати злочин може поведінка жінки: флірт; добровільна згода залишатися ночувати у чоловіка; не уникання, а заохочення пестощів і поцілунків. Такі жінки або не усвідомлюють, до чого може призвести їхня поведінка, або неправильно оцінюють ситуацію. Іноді поведінка жінки є свідомою або несвідомою сексуальною грою, в яку втягується чоловік. Своєю поведінкою вона наче переконує чоловіка у готовності до інтимних стосунків, однак в останню мить відмовляє в цьому, що завдає чоловікові сильного емоційного удару. Жінка у цей час свідомо або несвідомо отримує психологічне задоволення від емоційних страждань чоловіка і його сексуальної незадоволеності. У таких діях проявляється психічний садизм жінки. Якщо на цьому ситуація не завершується, настає зґвалтування, оскільки чоловік приймає відмову від статевої близькості за кокетство жінки або не хоче залишатися у психологічному програші. Деякі жінки, які спровокували чоловіка на зґвалтування, отримують велике задоволення від звинувачення його в насильстві та притягнення до відповідальності.

4. Зґвалтування на основі парафілії у вигляді садизму.

5. Зґвалтування, обумовлене наявністю психотичної симптоматики. Такі зґвалтування скоюють хворі на шизофренію, які часто не розуміють, що роблять під час галюцинацій або марення. їх частіше за всіх злочинців затримують і притягують до кримінальної відповідальності, бо через свою патологію вони не можуть швидко зникати з місця подій і залишають сліди.

Осіб, яких було зґвалтовано, можна зарахувати до однієї із трьох основних груп:

- випадкові жертви, в яких захисна позиція у ставленні до агресора є найсильнішою;

- особи, які несвідомо провокують сексуальну поведінку злочинця (легко встановлюють випадкові знайомства; при спілкуванні демонструють удавану сексуальну досвідченість);

- "жертви", які свідомо провокують сексуальну поведінку злочинця з метою в останній момент вийти з цієї ситуації, що їм найчастіше не вдається.

Жертвами зґвалтування бувають особи віком від 14 до 83 років, часто - самотні жінки з низьким рівнем освіти, їм притаманні боязкість, скромність, фаталістичність, відсутність почуття безпеки, навіюваність. У 30% випадків жертви несвідомо провокують нападників. Особливо це характерно для інцестного зґвалтування.

Суттєвою проблемою для психологів є психологічні наслідки зґвалтування і реабілітація жертв. Як правило, у них діагностують специфічний комплекс емоційних розладів, фіксований страх перед можливістю повторного нападу, різноманітні сексуальні розлади, депресивні реакції. Таким особам необхідне психотерапевтичне лікування - короткочасний вплив після скоєного злочину і підтриму-вальні курси надалі.