Психологія сексуальності - Діденко С.В. - 4.5. Нетипова сексуальна поведінка

Донедавна нетипову сексуальну поведінку зараховували до сексуальних девіацій, тепер її розглядають як різновид сексуальної поведінки. Вона поширена в усіх суспільствах, культурах і середовищах, хоч спостерігається значно рідше, ніж сексуальні порушення, однак частіше за девіації.

Нетипова сексуальна поведінка (сексуальні збочення) - сексуальна поведінка, яку однозначно не можна зарахувати ні до норми, ні до девіацій, ні до патології.

Для осіб, які здійснюють нетипові сексуально-поведінкові акти, така поведінка є домінуючим або єдиним шляхом для досягнення сексуального задоволення.

До нетипової сексуальної поведінки належать: патологічний аутоеротизм, оралізм, аналізм і гомосексуалізм.

Патологічний аутоеротизм

Раніше під патологічним аутоеротизмом розуміли спосіб досягнення суб'єктом сексуального задоволення без участі іншої особи, а також спрямованість статевого потягу на себе. Однак за таких підходів це збочення можна розглядати як звичайну мастурбацію або нарцисизм.

Патологічний аутоеротизм - нав'язливий домінуючий шлях досягнення оргазму через самозбудження, в т. ч. за допомогою або під дією подразників фізичної природи.

Самозбудження з використанням сексуальних подразників (струмінь води, спеціальні інструменти, дзеркальне відображення власного тіла, порнографія та ін.), постійно повторюючись, витісняє інші сексуальні подразники та прояви сексуальної активності. Унаслідок цього суб'єкт може досягати оргазму тільки шляхом самозбудження, яке його сильніше приваблює, ніж контакт із партнером.

Специфічним різновидом жіночого аутоеротизму є синдром Хевлока Елліса - сексуальна самостимуляція з допомогою спрямованого на ерогенні зони струменя води. При цьому в жінки поступово закріплюється умовно-рефлекторний зв'язок між виникненням оргазму та дією такого специфічного сексуального стимулятора. Це спричиняє відсутність у неї оргазму під час статевого акту. Синдром Хевлока Елліса зазвичай формується в період статевого дозрівання, в юності здебільшого у дівчат з високою сексуальною збудливістю.

Різновидом патологічного аутоеротизму є також синдром сексуальної асфіксії (грец. asphyxia - задуха) - сексуальне задоволення, що виникає в процесі задухи при само-повішанні, надіванні поліетиленових пакетів на голову, затриманні дихання. Сім'явиверження та оргазм у таких випадках (унаслідок свого центрального походження) можуть виникати і без додаткової стимуляції статевих органів - внаслідок порушення процесів збудження-гальмування в головному мозку під дією гострої кисневої недостатності.

Оралізм

Від орально-генітальних пестощів оралізм відрізняється тим, що замінює звичайний сексуальний контакт і лише сам по собі приносить сексуальне задоволення.

Оралізм (лат. os (oris) - рот) - різновид сексуального збочення, за якого оргазм виникає тільки внаслідок подразнення статевих органів губами та язиком сексуального партнера.

У клінічній практиці оралізм вважають проблемою, якщо він є джерелом конфліктів між партнерами або причиною розвитку сексуальної недієздатності; зумовлює виникнення девіантної сексуальної поведінки (педофільного або зоофільного характеру) або гомосексуальної поведінки.

Аналізм

Анальні контакти зазвичай зумовлюються анальною фіксацією; гомо- та бісексуальними тенденціями; прагненням урізноманітнити статеве життя за допомогою додаткової стимуляції; намаганням відповідати "сексуальній моді" чи уникнути вагітності.

Аналізм (лат. anus - задній прохід) - різновид нетипової сексуальної поведінки, який полягає в досягненні оргазму й отриманні сексуального задоволення шляхом механічної стимуляції прямої кишки або здійснення анального коїтусу.

Найчастіше аналізм проявляється у формі гетеро- або гомосексуального коїтусу, рідше - ректальної (анальної) мастурбації. Додаткову ректальну стимуляцію, яку використовують як пестощі у звичайному статевому житті, аналізмом не вважають. Як основна або виняткова форма досягнення оргазму та сексуального задоволення аналізм найчастіше використовують при гомосексуальних стосунках. Гетеросексуальні пари рідше вдаються до нього.

У західних країнах кількість анальних контактів останніми роками значно зменшилася, оскільки в такий спосіб передається багато хвороб, в т. ч. СНІД.