Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Висновки

1. Важливим аспектом міжособистісних сексуальних стосунків є сексуальне задоволення з його фізіологічними та психологічними компонентами. У чоловіків переважає фізичний компонент, для жінок важливіші психологічні елементи.

2. Психологічні відмінності в поведінці, інтересах, схильностях чоловіків і жінок проявляються з дитинства. З віком відмінності між хлопчиками і дівчатками стають дедалі виразнішими.

3. Статеве життя чоловіків переважно є екстенсивнішим, ніж у жінок. Процес статевого збудження та його розрядка в жінок індивідуальніші та різноманітніші, ніж у чоловіків. Чоловіча сексуальність фа-лоцентрична, її кульмінацією є інтромісія та еякуляція. Отримання жінкою сексуального задоволення залежить від психологічних обставин: кохання до партнера, відчуття його близькості, почуття ніжності тощо, а також від її соціальної активності, задоволеності власним життям. Більша екстенсивність чоловічого статевого життя означає меншу емоційну залежність і психологічну інтимність. У чоловіків інтенсивніший статевий потяг, ніж у жінок. їхні еротичні запити не послаблюються з віком, а жіноче лібідо із згортанням реально? статевої активності спадає.

4. Кохання є морально-естетичним почуттям, яке виражається у самозабутньому і безкорисливому ставленні до певної особистості. Воно стимулює статевий потяг, інстинкт продовження роду, є прологом до статевої близькості. При цьому секс є мовою інтимних стосунків. Ідеальним проявом кохання є поєднання поваги із статевим потягом до партнера.

5. За 3. Фройдом, ядром кохання є статеве кохання, мета якого - статеве з'єднання. А.-Х. Маслоу вважав потребу в належності і коханні вродженою людською потребою. З точки зору Е. Фромма, любов - це не стільки взаємини з конкретною людиною, скільки орієнтація особистості, яка визначає її стосунки з усім світом, а не з окремим об'єктом. Залежно від об'єкта Фромм виокремлював братерську, материнську любов, любов до себе, любов до Бога, еротичну любов. Американський соціолог Дж.-А. Лі основними вважав такі типи кохання: ерос, людус, сторге, манію, прагму, агапе.

6. За концепцією М. Лейбовіца, у гіпоталамусі виробляються молекули фенілетаміну (ФЕА), які насичують нейрони лімбічної системи, що викликає у закоханих відчуття ейфорії, піднесеності, радості. Хімічний процес, за якого молекули ФЕА партнерів збігаються між собою, спричинює виникнення потягу між ними. Однак реакція між хімічними сполуками не може повторюватися та довго перебувати на одному рівні. Тому приблизно через 4 роки продукування ФЕА зменшується, а інтенсивність хімічної реакції спадає. Секс і потяг між чоловіком і жінкою перестають відігравати провідну роль у взаєминах, і позитивним завершенням романтичного кохання є поступовий перехід його в ко-хання-дружбу, негативним - розірвання стосунків, розлучення або продовження спільного життя без задоволення один одним.

7. Шлюб - союз між чоловіком і жінкою, який закріплює їхні матеріальні й особистісні інтереси. Мета шлюбного союзу - створення сім'ї, а основна функція - забезпечення стабільного середовища для формування, розвитку та прояву усіх особистісних рис подружжя. Шлюб може бути щасливим, гармонійним, проблемним, кризовим, розірваним.

8. Для діагностичного оцінювання шлюбних союзів, полегшення вибору партнера і прогнозування стосунків беруть до уваги його фізичний, матеріальний, культурний, сексуальний та психологічний чинники, кожний із них характеризується різною відносною величиною в різних шлюбах, може набувати різної спрямованості.

9. Шлюб суттєво змінює сексуальну поведінку людей порівняно з дошлюбним періодом. При оцінюванні гармонійності сексуальних стосунків у шлюбі виокремлюють етапи розвитку партнерських взаємин: етап первинної адаптації, етап прогресуючої адаптації, етап стабільної адаптації; Найскладнішим є етап пристосування партнерів.

10. Особливе значення для гармонійного спільного життя має психологічна сумісність партнерів. Серед сексуальних партнерів розрізняють такі психологічні типи: "чоловік-батько", "чоловік-чоловік" (активний і пасивний типи), "чоловік-син", "жінка-мати", "жінка-жінка" (пасивний і активний типи), "жінка-донька". Відповідно до сексуальних потреб та очікувань партнери можуть утворювати або ідеальну пару в сексуальному та психологічному планах, або негармонійну пару.

11. Союз чоловіка і жінки без офіційної реєстрації стосунків називається цивільним шлюбом. За сучасним українським законодавством, на нього поширюються правові норми, які регулюють подружні відносини. Проживання разом може бути випадковим чи тимчасовим; з метою підготовки до шлюбу чи пристосування партнерів; як заміна чи альтернатива шлюбу.

12. На міцність сім'ї, подружнє щастя впливають особистісні якості партнерів, їх соціальна зрілість, вихованість, культура почуттів, соціально-психологічна грамотність, психологічне, психоемоційне та чуттєве доповнення одне одного, вміння реалізовувати ці якості. Гармонія подружнього життя програмується задовго до одруження і залежить від інтелектуальної, психологічно? та соціальної підготовленості до нього.