Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Психосоціальний розвиток особистості в інволюційному періоді за Е.-Г. Еріксоном

Зазвичай вважається, що секс - це заняття для молодих, здорових та привабливих людей, тому думка про сексуальні стосунки людей похилого віку більшості видається шокуючою, натомість потреба в інтимній близькості, душевному хвилюванні та насолоді з роками не зникає, а біологічні процеси старіння не блокують статевої функції.

Біологічні аспекти сексуальності в інволюційному періоді

На певному етапі життя у жінок настає клімактеричний період, під час якого відбувається інволюція, зворотний розвиток статевої системи. Зменшується частота менструацій, а потім вони повністю припиняються, і настає менопауза. Функціонування вегетативної нервової системи порушується, виникають зміни в роботі серцево-судинної системи й ендокринних органів, можливе ожиріння. Типовими ознаками цього періоду е раптові "припливи жару" до обличчя, голови, верхньої частини тіла, почервоніння частин шкіри, підвищене потовиділення, запаморочення, перепади артеріального тиску. На цьому фоні виникають, загострюються захворювання різних органів і систем, алергічні реакції.

У статевій системі зменшується кількість функціональних кровоносних судин, що спричинює зниження кровообігу в зовнішніх і внутрішніх статевих органах. Виділення жіночих статевих гормонів яєчниками зменшується на 50-60%, а кількість андрогенів збільшується, внаслідок чого під час менопаузи підвищуються лібідо і потреба в статевому житті.

Приблизно 5% чоловіків у віці приблизно 60 років відчувають щось подібне до клімаксу. Симптомами його є часте виникнення слабкості, швидка втомлюваність, поганий апетит, послаблення сексуального інтересу, дратівливість, неуважність. У чоловіків, на відміну від жінок, не відбувається гормональна перебудова, але для них характерні анатомічні зміни, які негативно впливають на сексуальне функціонування: зменшуються яєчка, звужуються сім'япроводи. Тому досягнення статевого збудження та ерекції вимагає більше часу. Зменшується й кількість еякуляту.

Послаблення статевої функції у чоловіків також пов'язане із згасанням рефлекторного механізму збудження статевого члена, зниженням рівня чоловічих статевих гормонів в організмі.

Психосоціальний розвиток особистості в інволюційному періоді за Е.-Г. Еріксоном

За теорією психосоціального розвитку Б.-Г. Еріксона, на інволюційний період припадають завершення стадії середньої дорослості, а також стадія пізньої дорослості (від 65 років). Вона є останньою стадією психосоціального розвитку особистості, протягом якої відбувається его-інтеграція.

У цей час людина згадує своє життя, досягнення та невдачі, переглядає свої рішення. їй доводиться пристосовуватися до зниження фізичної сили, погіршення стану здоров'я, усамітненого способу життя, погіршення матеріального становища, смерті шлюбного партнера, близьких друзів, встановлення стосунків із людьми свого віку. Фокус уваги зсувається від турбот про майбутнє до минулого досвіду. Остання криза - додавання, інтеграція та оцінювання всіх минулих стадій розвитку особистості.

Почуття его-інтеграцй полягає у здатності людини переглянути все своє минуле життя (включаючи шлюб, дітей та онуків, кар'єру, досягнення, соціальні стосунки) і сказати собі: "Я задоволений". Невідворотність смерті таку людину не лякає, оскільки вона бачить продовження себе в нащадках, досягненнях. І навпаки, людина може ставитися до свого життя як до низки нереалізованих можливостей та помилок. Вона усвідомлює, що вже запізно починати все спочатку, шукати нові шляхи, щоб відчути цілісність свого Я. Нестача чи відсутність інтеграції в такої людини проявляється у вигляді прихованого страху смерті, відчутті того, що "щось може статися". Е.-Г. Еріксон виокремив два домінуючих типи настрою у роздратованих і розлючених людей похилого віку: шкодування про те, що життя не можна прожити заново, та заперечення власних недоліків шляхом проекції їх на зовнішній світ.

Для сприяння его-інтеграції люди похилого віку мають брати участь у вихованні онуків, політиці, оздоровчих фізкультурних програмах тощо, займатися чимось значно більшим, ніж просто міркуваннями про власне минуле.