Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Висновки

1. Статевий розвиток у пренатальному періоді обумовлюють лише біологічні механізми, а з моменту народження на нього починають впливати і психосоціальні фактори. Розвиток сексуальності людини охоплює пара пубертатний, передпубертатний, пубертатний, статевої зрілості та інволюційний періоди.

2. Сексуальність у парапубертатному періоді найменш досліджена, оскільки отриманим від дорослих респондентів даним бракує точності, достовірності, а залучення дітей як респондентів неетичне. Важливий компонент сексуальності немовляти закладений у чуттєвій близькості його і батьків. Вона реалізується, коли батьки тримають дитину на руках, обіймають її чи притискають до свого тіла. Реакція батьків, які спостерігають за проявами в немовляти статевих рефлексів, є важливим компонентом її раннього сексуального досвіду. Маленькі діти починають торкатися своїх зовнішніх статевих органів, терти їх (іноді це призводить до оргазму). До 2-річного віку більшість дітей сприймає себе хлопчиком і дівчинкою. У цей період вони починають відчувати фізичний потяг до близьких людей. До 4-річного віку більшість з них переймається питанням, звідки беруться діти і як вони народжуються. Від 1 до 5 років дитина переживає перший етап статевої ідентифікації - формування статевої самосвідомості, усвідомлення власної статевої належності.

3. Ідеї про латентну сексуальність у передпубертатному періоді не поділяє багато сучасних дослідників психології сексуальності. Пізнє дитинство є періодом сексуальної сором'язливості, обачності. Сексуальні ігри діти приховують, а природну допитливість щодо питань сексу вони проявляють в іграх "у лікарню", "в дім", які допускають сексуальне спілкування (взаємний огляд статевих органів, торкання їх, поцілунки, введення сторонніх предметів у піхву, пряму кишку). Таке експериментування можливе серед дітей однієї або обох статей. Дитячі сексуальні ігри у звичайних умовах, з психологічного погляду, не є небезпечними, можуть навіть бути корисними для формування навичок спілкування. Психологічно небезпечна різка реакція батьків на них. З 8-10 років бажання подобатися переростає в першу закоханість, яка зазвичай буває "без відповіді". Це призводить до страждань і фантазування. У передпубертатному періоді відбувається другий етап статевої ідентифікації - формування стереотипу статеворольової поведінки.

4. Криза пубертатного періоду (12-17 років) обумовлена не лише гормональною перебудовою, ай радикальною перебудовою психічної сфери. Підлітки надмірно стурбовані власною зовнішністю, що посилюється неперервним ростом у процесі статевого дозрівання тіла, зміною його розмірів, форм. Підлітки вивчають власне тіло, оскільки дорослі часто не пояснюють їм усіх аспектів статевого дозрівання, а нестача знань породжує тривогу. Одним із способів пізнання власного тіла є роздивляння та обмацування, яке поступово переходить в усвідомлені спроби досягти статевого збудження. У пубертатному періоді хлопці починають відчувати насолоду, змальовуючи оголені жіночі тіла у мріях і фантазіях. У дівчат фантазії позбавлені конкретного еротичного характеру. У представників обох статей вони нерідко супроводжуються мастурбацією. У пубертатному періоді відбувається формування психосексуальних орієнтацій. Прогулянки, танці, участь у вечірках, походах у кіно для більшості підлітків стають підготовкою до встановлення "серйозніших" стосунків, які потім набувають форми спілкування пар. Секс для хлопців-підлітків стає способом самоствердження, демонстрування переваг, а для дівчат найважливішою є можливість привернути увагу, стати об'єктом залицяння, налагодити інтимні стосунки.

5. Період статевої зрілості (18-55 років) характеризується високою активністю в усіх сферах життя, зокрема в сексуальній. Вік від 18 до 20 років є піком юнацтва. Цьому періоду притаманні нескінченні фантазії, мастурбація, перші статеві контакти, постійні сексуальні ексцеси. Ранній зрілий вік - час сексуальної незадоволеності одних, найбільших радощів інших. Причиною внутрішнього конфлікту може стати почуття сексуальної провини чи аморальності власної поведінки, пронесені через підлітковий вік та юнацтво. Властиві підліткам сумніви у власній сексуальній повноцінності можуть зберегтися до раннього зрілого віку, внаслідок чого молода людина страждає від невпевненості у своїх фізичних можливостях, здатності до статевих стосунків. Якщо з початком статевого життя виникають сексуальні ексцеси, то в період зрілої сексуальності частота статевих актів стабілізується, наближається до індивідуальних норм, обумовлених статевою конституцією, морально-психологічними установками, умовами життя. Під час кризи середнього віку багато чоловіків переймається думкою, що пік "сексуальної форми" минає, починає зосереджувати увагу на своїх сексуальних можливостях, перевіряти їх. Варто чоловікові засумніватися у своїй сексуальній спроможності, як виникають труднощі з досягненням та підтриманням ерекції. Жінки в цей час більше відчувають особисту незалежність і відкидають сором'язливість. Набутий сексуальний досвід допомагає їм забути свою роль напівпасивної партнерки чоловіка, спрямувати інтимні стосунки відповідно до особистих бажань. У сім'ях, у яких подружжя живе тільки заради дітей, а сексуальні стосунки підтримувалися штучно, після виходу дорослих дітей з дому виникає важка і нестерпна криза, яка призводить до глибокої депресії та сексуальних розладів.

6. Інволюційний період (від 55 років) не має чіткого початку. Сучасне суспільство орієнтоване на молодих; у суспільній думці превалює уявлення, що в похилому віці люди не цікавляться і не займаються сексом, не мають сексуальних потреб. Насправді літні люди рідше займаються сексом, але вони можуть пристосуватися до вікових фізичних змін. Ті, хто в молоді роки виявляв значний інтерес до сексуального життя, зберігають сексуальну активність і в похилому віці. Іншим чинником підтримання активності є регулярний секс (з партнером або мастурбація). Необхідною умовою для продовження сексуального життя в похилому віці є здоров'я. Багато жінок в інволюційному періоді відкриває відсутність обмеження щодо сексуальної здатності. Попри уповільнення більшості фізіологічних реакцій, задоволення, оргазм вони можуть переживати протягом усього життя. У більшості чоловіків в інволюційному періоді виникає бажання жити спокійніше. З віком деякі з них починають розглядати можливість мати статеве життя чи не єдиною радістю. Інші - починають дозувати статеві акти або зовсім відмовляються від них, вважаючи, що секс забирає останні життєві сили, прискорює старіння організму.

7. За концепцією психосексуального розвитку 3. Фройда, парапубертатному періоду відповідають оральна, анальна та фалічна стадії. На оральній стадії (0-18 місяців) основним джерелом інтересу та задоволення є рот; на анальній стадії (1,5-3 роки) досягається контроль над кишечником, зоною зосередження лібідо є анус, а задоволення фокусується на утриманні чи виштовхуванні фекалій; на фалічній стадії (3-6 років) основним джерелом задоволення та насолоди стають статеві органи. Передпубертатному періоду відповідає латентний період Утім, за даними Фройда, деякі діти можуть не мати латентного періоду в розвитку своєї сексуальності. Латентний період (6-12 років) є фазою сексуального затишшя. Його не завжди вважають стадією психосексуального розвитку адже в цей час не з'являються нові ерогенні зони, а сексуальний інстинкт дрімає. У пубертатному періоді настає остання, генітальна стадія, яка триває від статевого дозрівання до смерті, стадія статевої зрілості, зосередження лібідо на статевих органах, встановлення людиною гетеросексуальних інтимних стосунків.