Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Порушення сексуального життя чоловіка

Статеві розлади охоплюють порушення статевої диференціації, статеву неплідність і сексуальні дисфункції.

Порушення сексуального життя чоловіка

Вирішальними психогенними факторами порушення статевого життя чоловіка є постійні хвилювання, тривоги, життєві турботи, порушення режиму роботи і відпочинку, хронічні психотравмувальні ситуації на роботі і в сім'ї.

Основними сексуальними розладами чоловіка є імпотенція, еякуляторні розлади, безпліддя.

Імпотенція

Найчастіше імпотенцію розуміють як порушення ерекції. Цей розлад сексуального життя чоловіка найпоширеніший.

Імпотенція (лат. impotentia - слабкість, безсилля) - статеве безсилля, нездатність чоловіка виконувати повноцінний статевий акт, забезпечити досягнення сексуального задоволення обома партнерами.

Залежно від характеру цього порушення розрізняють повну і часткову імпотенцію. За повної імпотенції чоловік не здатний досягти або підтримати достатню для проникнення у жіночий статевий орган ерекцію, здійснити статевий акт. За часткової імпотенції ерекція іноді або постійно буває слабко вираженою, але достатньою для проникнення у жіночий статевий орган і здійснення статевого акту, зменшується або зовсім зникає під час статевого акту.

Багато дослідників стверджує, що імпотенція є не лише порушенням ерекції. Чоловіка можна вважати імпотентом, якщо він не здатен:

а) відчувати статевий потяг до жінки (або до чоловіка - у гомосексуалістів);

б) досягти достатньої ерекції внаслідок сексуального бажання;

в) ввести статевий член у піхву після появи ерекції;

г) здійснити фрикційні рухи протягом необхідного часу;

ґ) досягти еякуляції внаслідок фрикційних рухів;

д) відчути оргазм за звичайних для статевої близькості обставин.

Наслідки порушення потенції залежать від фази, на якій вони проявляються: чим раніша фаза, тим серйознішими будуть наслідки, оскільки порушення в попередній фазі зумовлює відхилення в усіх інших фазах.

Чоловікам, які страждають від імпотенції, притаманні такі риси особистості:

- прагнення не відрізнятися своєю поведінкою від інших чоловіків;

- демонстративна беземоційність, холодність у стосунках, жорстокість у вчинках;

- надмірні пихатість, егоцентризм, переконаність у власній вищості, нездатність до емоційного співпереживання, ігнорування потреб іншої людини;

- схильність до фобій, невпевненість у собі, відмова від спроби подолати труднощі, неможливість швидко відновити рівновагу після невдачі;

- ананкастні, часто у поєднанні з підвищеною вразливістю; схильність до перебільшення, постійних роздумів, прагнення переконатися у правильності своїх вчинків;

- девіантні, тобто досягнення ерекції лише за умови виконання девіантних сексуальних дій чи внаслідок відповідних сексуальних фантазій.

Серед фахівців побутують різні думки щодо причин виникнення імпотенції. Багато з них стверджує, що в 96% випадків вона має психологічні причини, і лише в 4% - органічну природу. Деякі урологи-андрологи подають інше співвідношення - 80% і 20%, сексологи - 60% і 40%.

До органічних причин імпотенції зараховують травми статевих органів, головного та спинного мозку, неврологічні захворювання, гормональні та судинні розлади, наслідки вживання ліків та оперативних втручань. До психологічних причин - партнерські проблеми, стреси, фобії, психопатології та ін.

Порушення ерекції - типовий сексуальний розлад для культури Заходу, наслідок сексуального неуцтва, що розвивається через нереалізовану сексуальність та різні фобії. Серед психогенних її причин особлива роль належить істерії та надмірній прихильності до матері. Розлади статевої функції виникають також при невротичних і псевдоневро-тичних станах. Психічна імпотенція як наслідок емоційного переживання проявляється частіше, ніж реактивна іпохондрична депресія через травму статевих органів або атрофію (зменшення) яєчок.

Зниження потенції є однією з ознак пригнічення духу і втрати життєвої енергії. Цей симптом виявляють при цілеспрямованому дослідженні кожного емоційно нестабільного хворого. Тому одним з найбільш хибних діагнозів при невротичних станах з наростаючою емоційною нестійкістю та афективними реакціями є "імпотенція". Сексуальні труднощі пацієнта можуть бути неприємною темою для лікарів, особливо жіночої статі, які не виявляють інтересу до встановлення справжніх проблем хворого. Внаслідок цього пацієнти починають вважати своєю істинною хворобою статеве безсилля, проходять неодноразові курси лікування з приводу обтяжливих відчуттів у зоні тих або інших органів, виникнення сильного болю в різних частинах тіла, насправді спричинених депресивним станом. Депресія посилюється ще більше після закінчення лікування у зв'язку з проблемами нормалізації статевих функцій.

Спричиняє психогенну імпотенцію вразливість психіки до найменших статевих негараздів. Чим більше чоловік вважає ознакою своєї мужності статевий чинник, тим швидше виникає у нього фобія імпотенції. За такої готовності центральної нервової системи навіть інформація про можливість зниження потенції породжує страх імпотенції, після чого починається виникнення статевого безсилля. Наприклад, необачний вислів лікаря про можливість порушення потенції в разі якогось захворювання або вживання ліків може спричинити швидкий розвиток психогенної імпотенції, з якої пацієнта неможливо буде вивести роками.

Не лише явна статева холодність дружини, її небажання статевої близькості, а й іронічна чи недобра посмішка (за сприйняттям чоловіка), необережне слово, стороння думка можуть порушити цільність сексуального сприйняття та унеможливити ерекцію. Статевий акт, який не приносить повного задоволення, не тільки не знімає емоційної напруги, а й посилює почуття ніяковості, навіть ворожості до свідка. Унаслідок цього виникає перекручення статевого почуття, коли враження, що раніше супроводжувалися відчуттями радості, сприймаються як болісні і неприємні. Емоції статевого життя набувають все суперечливішого характеру. Оптимістичні очікування і сподівання поступово витісняються тривогою, сумнівами і невпевненістю в собі, виникають почуття гіркоти і страху.

Чоловіки-іпохондрики постійно займаються самоспостереженням, звертають особливу увагу на випадкові порушення статевої функції, які є наслідком гальмівних психічних впливів (хвилювання, втоми, алкогольних ексцесів тощо). Такі іпохондричні страхи, обумовлені легкими фізіологічними розладами, можуть призводити до органічних змін.

Втрата мужності і здорової довіри до себе нерідко переслідує осіб, які отримали інформацію з науково-популярної літератури про шкідливість онанізму і венеричних захворювань. Спричинені цим тривога і страх, занепокоєність, невпевненість у своїх силах, очікування лиха та інші важкі симптоми ятрогенної реактивної депресії наштовхують чоловіка на сприйняття хвороби, навіюють страх перед смертю.

Виникнення сексуальних порушень при невротичних станах пов'язано не так із несподіваними і сильними афек-тами на фоні екстремальної ситуації, як із повсякденними емоційними перевантаженнями. Статеве безсилля породжують не тільки тривалі несприятливі для сексуального контакту обставини, а й емоційна напруга, дисгармонія партнерів, неузгодженість їхніх дій щодо матеріального забезпечення сім'ї, виховання дітей, непристойна або неадекватна поведінка, конфліктні взаємини з родичами, які мешкають поряд, незадовільні житлові умови, матеріальні труднощі, нецікава і виснажлива праця. Суттєвого значення набувають при цьому психотравмувальні обставини: відчуття особистісного занепаду, втрата близьких і рідних та інші фактори, які стосуються важливих життєвих питань.

Психогенну імпотенцію спричинюють також такі депресивні переживання, як утрата віри у правдивість, вірність дружини; розкаяння після випадкових статевих зв'язків, а також прояви з її боку неповаги, грубості, недовіри та переслідування. Депресія може виникнути при нещасливому коханні, через постійну статеву незадоволеність, яка є наслідком байдужості жінки або тривалого статевого стримування. Такі особи страждають від усвідомлення безсилля, необхідності приховувати свою ганьбу. Думки про можливість своєї недієздатності викликають сором і навіть роздуми про самогубство.

Потужним астенізувальним (таким, що породжує слабкість) чинником при афективних порушеннях із сексуальними розладами є виникнення інтенсивної тривоги і страху з приводу зниження або втрати своєї "чоловічої основи". Наприклад, страх першої шлюбної ночі або першої статевої близькості; страх вагітності партнерки, шлюбу або його наслідків; страх перед венеричними захворюваннями або страх бути захопленим зненацька. Усі ці форми коїтофобії (боязнь статевих стосунків) призводять до виникнення страху статевого безсилля і страху смерті.

Суттєво впливає на розвиток психогенної імпотенції страх невдачі. Переконаність у власній безпорадності викликає безпорадність, а страх статевого безсилля може бути настільки сильним, що назавжди заблокує ерекцію. Чим більше така людина прагне бути статево "сильною", тим сильніше на неї діють уявлення, що перешкоджають ерекції і стримують її. Патологічна чи навіть проста фіксація уваги на функціонуванні тих або інших органів зумовлює втрату автоматизму, який забезпечує виконання відповідних функцій. Вирішального значення набувають тривога, чи вдалою буде близькість, непомірно сильне бажання викликати ерекцію. Чим більше чоловік готується до цієї відповідальної акції, тим менше у нього шансів на успіх. Граничне бажання мати повноцінну ерекцію, наростання через постійну афективну напругу, астенізації особистості унеможливлять будь-які прояви ерекції.

Клінічна картина імпотенції дуже різноманітна: у хворих знижується або цілком втрачається апетит, вони різко худнуть; пришвидшується серцебиття; у 50% випадків порушується сон; зниження працездатності у першій половині доби компенсується увечері. Таким особам притаманний весь набір вегетативних розладів: стійкий дермографізм (поява червоної або білої смужки на місці подразнення шкіри), блідість шкіри, охолодження кінцівок тощо. Можуть виникнути обтяжливі відчуття - свербіння, печія, гострий біль у статевих органах і всьому тілі. Вегетативна дисфункція (розлад у роботі органів), яка супроводжує депресію, залишається і після виходу з неї. Обтяженість своїми думками зумовлює нездатність до сприйняття сексуального об'єкта, відсутність статевого потягу, без якого неможлива реалізація статевого акту.

Страждання, яке наростає за депресивного стану, може стимулювати психічне затримання ерекції навіть при збереженому статевому потязі. Відчуття розбитості, спустошення, серцевий, головний болі, розумова млявість та інші симптоми невротичного розладу виникають або посилюються після кожного статевого акту і зберігаються кілька годин або днів. Деякі чоловіки настільки налякані цими обтяжливими відчуттями, що місяцями уникають навіть коханої жінки і статевої близькості з нею.

За наростання депресії здатність до ерекції втрачається зовсім. Зосередження на своїх думках, нездатність до сприйняття сексуального об'єкта, відсутність статевого потягу зумовлюють розвиток стійкої психогенної імпотенції. Різке послаблення всіх фаз статевого циклу, поєднане з вираженими гіпоталамічними розладами, призводить до раннього (патологічного) чоловічого "клімаксу" навіть у 25-ЗО років. Чим яскравіші та повніші є при цьому уявлення чоловіка про згасання інкреторної (гормональної) діяльності статевих залоз під час "клімаксу", тим сильнішими бувають страждання.

Важливою умовою нормалізації статевої функції є своєчасне виявлення депресії і правильне оцінювання патогенетичної ролі афективного розладу в розвитку сексуальних порушень.