Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Методи терапії сексуальних розладів

Сексуальні розлади сильно пригнічують людину, мало кому вдається самотужки справитися з ними. Як правило, у подоланні їх потрібне системне терапевтичне втручання. Методи терапії сексуальних розладів поділяють на такі групи:

1) медикаментозна терапія. Вона переважає в амбулаторному лікуванні; ефективна при лікуванні сексуальних розладів, що виникають на органічній основі. Для терапії використовують нейролептики, місцевоанестезувальні препарати, психостимулятори й антидепресанти; загальнозміцнювальні, гормональні препарати; препарати, які вибірково діють на сексуальне збудження (йохімбін, віа-гра, стрихнін);

2) фізіотерапія. Найчастіше її використовують при лікуванні сексуальних розладів органічної природи і функціональних сексуальних розладів. Сукупність фізіотерапевтичних заходів утворюють: електрофорез, імпульсна електротерапія, гідротерапія, термотерапія, грязелікування, магнітотерапія, індуктотерапія, акупунктура, електропунктура, ауриколоакупунктура, вібротерапія, масаж, механотерапія, квантова гамма-терапія;

3) тренінгові методи. Особливо позитивний ефект вони забезпечують при лікуванні сексуальних розладів функціонального типу, іноді розладів з органічною етіологією. Використовують їх не лише для лікування сексуальних розладів у конкретного хворого, а й для терапії сексуальних розладів партнерів. Найпоширеніші методи: програма В.-Х. Мастерса та В. Джонсон; релаксаційний тренінг; систематична десенсибілізація; аверсійне лікування; імітація; самоконтроль; техніка терапевтичної мастурбації; тактильний комунікативний тренінг; емоційний тренінг;

4) гіпнотерапія. Використовується переважно при лікуванні функціональних сексуальних розладів і сексуальних девіацій. Може застосовуватися в індивідуальній та груповій формах. Наприклад, автогенне тренування практично завжди здійснюють у групі;

5) психотерапія. Психотерапевтичний вплив часто буває єдиною формою сексологічного лікування, а за комплексного підходу відіграє найважливішу роль. Найпоширеніші у сексологічній практиці методи раціональної психотерапії, негіпнотичної сугестивної психотерапії, психоаналітичні методи, лібротерапія (лікування читанням), музикотерапія, методи медитації;

6) партнерська психотерапія. Передумовою 'її використання є погляд на сексуальні проблеми з перспективи взаємодії між партнерами, спрямованість на лікування партнерів не як окремих осіб, а як єдиного цілого. Методики В.-Х. Мастерса і В . Джонсон, які завжди є парною терапією"' передбачають індивідуальну згоду на залучення партнерів до обстеження та лікувально-реабілітаційних заходів;

7) групова психотерапія. Концептуально цей метод лікування ґрунтується на використанні динамічних процесів, які виникають у певній групі хворих (серед пацієнтів) і певною мірою - між пацієнтами і лікарями. Його потрібно відрізняти від психотерапії у групі хворих, за якої водночас до кількох хворих застосовують принципи індивідуальної психотерапії.

Використання деяких методів для лікування сексуальних розладів може викликати обурення в певної частини населення, навіть у деяких фахівців-сексологів, а в окремих країнах - суперечити чинному законодавству. Наприклад, демонстрування пацієнтам зображень сексуальної тематики розцінюють як розповсюдження порнографії або поширення "ненормальних" сексуальних стосунків. Секс-терапію, за якої спеціально підготовлені фахівці навчають пацієнтів різним видам сексуальної поведінки в процесі особистого сексуального контакту, розглядають як поширення розпусних дій. Однак попри такі суперечності, за вибір конкретного методу лікування, якщо він спрямований на благо хворого, відповідає лікар, а остаточне слово (вибір методів досягнення мети) при цьому повинно бути за хворим.