Зауважимо, що у працях західних психологів поняття "лідер" і "керівник" вживають як тотожні. В англійській, німецькій та інших мовах не існує диференціації цих понять. Обидва явища позначають одним словом — "лідер". Фактично типологія лідерства К. Левіна є типологією керівництва. Стиль лідерства (керівництва) (грец. stylos — паличка для письма) означає спосіб, прийом, метод роботи, характерну манеру поводження. Отже, під стилем розуміють типову для лідера систему способів та прийомів впливу на підлеглих.
З погляду стилю і методів поділ лідерів і керівників на авторитарних і демократичних бере свій початок з 30-х pp. XX ст., коли К. Левін, P. Ліпіт і Р. Уайт проводили експерименти, пов'язані з лідерством. В експериментальній штучній ситуації вони досліджували працездатність, сумісність, рівень І характер спілкування в групах за умовами, коли в діяльності лідера виявлялись риси то одного, то іншого стилю керівництва. Крім того, було досліджено випадки, коли лідер не втручався у справи групи. Експерименти К. Левіна виявили, що ідеальним стилем керівництва, коли досягається оптимальний ефект діяльності групи, є демократичний стиль.
Зазначимо, що в основу класифікації стилів покладено такий важливий компонент поведінки лідера, як його підхід до прийняття рішень.
Авторитарний стиль. Лідер приймає рішення одноосібно, визначає діяльність підлеглих і не дає їм можливості виявити ініціативу. Він "замикає" всю діяльність на себе, і тому його підлеглі живуть у світі слухів і здогадок. Авторитарний лідер не зважає на міжособистісні взаємини, які склалися в групі. У випадках коли відсутній авторитарний лідер, робота у його групі уповільнюється, ато і зовсім припиняється. Як тільки авторитарний лідер виходить з кімнати, члени групи відкладають роботу або різко знижують свою продуктивність.
У разі довготривалої відсутності лідера така група не в змозі самостійно продовжити й організувати ефективну діяльність і найчастіше розпадається.
Демократичний стиль. Лідер залучає своїх підлеглих до процесу прийняття рішення на підставі групової дискусії, обговорення, стимулює їхню активність. Демократичного лідера, на відміну від авторитарного, члени групи сприймають як "одного із нас". Він завжди опирається в організації діяльності як на допомогу, так і на підтримку інших. Охоче передає свої повноваження підлеглим. При відсутності такого лідера діяльність групи не припиняється і не знижується.
Ліберальний (вільний) стиль. Лідер уникає особистої участі у прийнятті рішення, надає повну свободу учасникам групи самостійно приймати рішення.
Західні дослідники часто відходять від термінології К. Левіна або розширюють наведену класифікацію. Зокрема, як синонім авторитарного стилю використовують термін "директивний" (вольовий, жорсткий, одноосібний, адміністративний). Е. Дженінгс виділяє бюрократичне лідерство, яке характеризується високим ступенем застосування відповідних регламентацій і постійним використанням процедур.
Синонімами демократичного стилю слугують такі терміни, як "колегіальний", "рівноправний", "партнерський", "консультативний", "стиль співпраці". Ліберальний стиль лідерства називають анархічним (номінальний, вільний, потуральний, безвладний тощо). Цей стиль на практиці — це відсутність лідерства в прямому розумінні цього слова.
У. Френч виявив, що вільний стиль лідерства призводить до безвладдя, конфліктів і фрустрацій. Кількість і якість виконаної роботи значно нижча, ніж у разі демократичного стилю лідерства. Однак вільний стиль лідерства приводить до більш доброзичливих взаємин між членами групи, ніж авторитарний.
Узагальнюючи численні дослідження стилів керівництва, Г. Андрєєва виділяє змістовну і формальну сторони (табл. 9.1):
Таблиця 9.1. Сторони керівництва за Г. Андрєєвою
Формальна сторона стилю керівництва | Змістовна сторона стилю керівництва |
Авторитарний стиль | |
Ділові, короткі розпорядження Заборони з погрозами Чітка мова, непривітний тон Похвала і покарання — суб'єктивні Емоції не беруться до уваги Знайомство з прийомами роботи та їх показ — не система Позиція лідера поза групою | Справи групи плануються заздалегідь (у повному обсязі) Визначаються лише безпосередні цілі, віддалені, невідомі Слово керівника визначальне |
Демократичний стиль | |
Інструкції у формі пропозиції Товариський тон Похвала і покарання з порадами Розпорядження і заборони з дискусіями Позиція лідера всередині групи | Заходи плануються не заздалегідь, а в групі За реалізацію пропозицій відповідають усі Усі види робіт не тільки пропонуються, а й обговорюються |
Ліберальний стиль | |
Тон — конвенційний Відсутність похвали, покарань Ніякого співробітництва Позиція лідера непомітна з боку групи | Справи в групі "йдуть" самі собою Лідер не дає вказівок Види робіт складаються з окремих інтересів членів групи або виходять від нового лідера |
Е. Старобинський в книжці "Как управлять персоналом" стилі керівництва характеризує у вигляді таблиці (табл. 9.2):
Розділ 10 ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ЗАХІДНІЙ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
10.1. Теорія "рис лідерства" та теорія функцій
10.2. Аналіз ефективності лідерства та дослідження співвідношення елементів різних стилів
10.3. Ситуаційна теорія лідерства Ф. Фідлера
10.4. Розвиток "ситуаційної теорії" П. Херсі, її основні положення
10.5. Кількісна оцінка стилю керівництва К. Вернера
10.6. Одновимірний і двовимірний описи стилів керівництва
Розділ 11 ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ ДО НОВОВВЕДЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ
11.1. Поняття "інновація" та "нововведення"