Психотерапія - Каліна Н.Ф. - 1.6. Універсальні психотерапевтичні процедури

Кожний напрям або школа психотерапії має свій інструментарій - найуживаніші, найефективніші техніки впливу, оригінальні методики взаємодії, класичні навички та нові прийоми, яким цей напрям завдячує своїми успіхами. Більшість із цих методів специфічні щодо теоретичних засад форми психотерапевтичного семіозису, та є серед них і універсальні процедури, пов'язані з класичною феноменологією психотерапії. До них належать інтерпретація й ампліфікація, робота з метафорою та аналіз сновидінь.

Інтерпретація і ампліфікація

До універсальних форм психотерапевтичного семіозису належать процедури інтерпретації та ампліфікації. На інтерпретації ґрунтуються майже всі методи психотерапії.

Інтерпретація (лат. interpretatio- пояснення) - у психотерапії- тлумачення певних аспектів життя, ідей, образів, довільних асоціацій.

До цієї техніки вдаються практично всі напрями, хоча принципи інтерпретації, якими вони послуговуються, дещо різняться. Однією з перших була фройдівська традиція тлумачення, побудована переважно на сексуальній символіці (т. зв. пансексуалізм Фройда, який відтак часто критикували за примітивність та однобічність). Більш випрацюваними є юнгіанські та пост'юнгіанські інтерпретації, в яких широко застосовано архетипічні символи і сенси. Гуманістичні підходи тлумачать переважно емоції і почуття, тоді як у глибинних напрямах інтерпретують фактично всі форми психічної активності - не тільки образи, а й жести, пози, механізми психологічного захисту, опір, бажання та ін.

Тлумачення асоціацій та образів потребує залучення процедури ампліфікації.

Ампліфікація (лат. атрlificatio - збільшення, розширення) - у психотерапії - збагачення змісту образів, символів або Інших продуктів мислення і уяви людини за рахунок міфологічної, релігійної, літературно-художньої традиції.

Цю процедуру винайшли і найчастіше застосовують у юнгіанстві. К.-Г. Юнг, який запропонував архетипічну теорію несвідомого, обстоював універсальний характер архетипічної символіки, що дає змогу широко використовувати в терапії типові образи, мотиви й сюжетні схеми.

До жінки-психотерапевта звернувся тридцятирічний чоловік зі скаргами на проблеми у стосунках із протилежною статтю. Попри демонстрацію гарячого бажання працювати і цілковитої довіри до аналітика, він ніяк не міг зв'язно сформулювати, в чому ж, власне, ці проблеми полягають.

Під час сеансу терапії він переказав декілька епізодів, суть яких зводилася до того, що в нього багато подружок і приятельок, стосунки з ними не спричиняють жодних труднощів, але всі вони "якісь не такі" і "жінок, вартих справжніх почуттів, навколо немає".

Було очевидно, що клієнт не говорить усієї правди, багато що в його розповіді надумане і фальшиве. Тому психотерапевт запропонувала витлумачити сновидіння. Клієнт розповів сон, дуже схожий на те, про що він казав і раніше: якесь місто, в ньому безліч дівчат, він ходить між ними, розглядає і ніяк не може чи то когось вибрати, чи то впізнати... Терапевт запідозрила, що сновидіння він теж певним чином трансформував. Проте йти на пряму конфронтацію було б неефективно. Тому аналітик запропонувала привнести в життя трохи романтики, розпочавши просто зараз і процитувала уривок із роману М. Павича "Хазарський словник" про сновидіння.

"Одного разу навесні принцеса Атех сказала: "Я звикла до своїх думок, як до своїх уборів. У талії вони завжди вузенькі, і я бачу їх всюди, навіть на вуличних перехрестях. І що найгірше - за ними вже і перехресть не видно"."

Символічна інтерпретація допомогла обійти захисти клієнта. Він зацікавився, хто така ця принцеса Атех. На наступному сеансі терапевт продовжила:

"Атех була прекрасною і побожною, а на столі її завжди стояли різні солі, всі сім, і вона, перш ніж узяти шматок риби, вмочувала пальці кожного разу в іншу сіль. Говорять, що, як і солей, було у неї сім облич. Крім того, кожен ранок вона перетворювала свою особистість на нову, раніше небачену. Інші вважають, що Атех взагалі не була красивою, проте вона навчилася перед дзеркалом додавати своєму обличчю такий вираз і так володіти його рисами, що створювалося враження краси. Ця штучна краса вимагала від неї стількох зусиль, що, як тільки принцеса залишалася одна, краса її розсипалася так само, як її сіль."

Клієнт помовчав, а потім сказав, що в нього бувають й інші сни, в яких дівчата перебувають за огорожею, так що він не може до них наблизитися.

- Але я розумію при цьому, що так вони не зможуть на мене накинутися, що я в безпеці, - сказав він. Коментар аналітика був такий:

"До поясу принцеси Атех, яка допомогла єврейському учаснику хазарської полеміки, завжди був підвішений череп її коханця Мокадаси аль-Сафера, і цей череп вона годувала перченою землею і поїла солоною водою, а в очні отвори садила волошки, щоб він і на тому світі міг бачити блакитне."

- Так, це цікава книга, - сказав клієнт. - А як ви знаєте, з якого місця слід читати?

Терапевт відповіла, що добре знає роман і часто використовує його в процесі лікування.

На наступний сеанс клієнт прочитав цю книгу кілька разів і почав її цитувати з огляду на свої проблеми.

"Принцеса Атех могла увійти до сну людини, молодшої за неї на тисячу років, будь-яку річ вона могла послати тому, хто бачив її уві сні, так само надійно, як з гінцем на коні, якого поїли вином, - тільки набагато, набагато швидше... Описується такий вчинок принцеси Атех. Одного разу вона узяла в рот ключ від своєї опочивальні і стала чекати, поки не почула музику і слабкий голос молодої жінки, який вимовив:

- Вчинки в людському житті схожі на їжу, а думки і відчуття - на приправи. Погано доведеться тому, хто посолить черешню або присмачить оцтом тістечко...

Коли прозвучали ці слова, ключ зник з рота принцеси, і вона зрозуміла, що так відбулася заміна. Ключ потрапив до того, кого мав на увазі голос уві сні, а слова в обмін на ключ дісталися принцесі Атех."

Клієнт, який асоціював свого аналітика з небезпечними жінками, зміг проговорити це в символічній формі і погодитися на довірливіші відносини. Завдяки ампліфікації він зміг зізнатися терапевтові (а головне - собі), що насправді боїться жінок, принаймні тих, які видаються розумними і неординарними. Зупинений його страхами терапевтичний процес відновився в напрямі, обраному ним самим.

Майстерність психотерапевта виявляється не тільки в яскравих, точних та оригінальних інтерпретаціях і збагаченні змісту образів, а й у їх своєчасності, доступності і зрозумілості клієнту.