Психотерапія - Каліна Н.Ф. - Анальна стадія і анальна проблематика

Наступна в онтогенезі анальна стадія психосексуального розвитку характеризується подальшим просуванням дитини від принципу задоволення до принципу реальності. Одночасно відбуваються розвиток самостійності та соціалізація, що опираються на три основні досягнення малюка: оволодіння правилами туалету, мовою і ходьбою. Починається формування Супер-Его - за допомогою засвоєння батьківських вимог і заборон, передовсім пов'язаних з охайністю і безпекою.

3. Фройд у ранній роботі "Характер і анальна еротика" (1908) описав людей з анальним характером як дуже акуратних, ощадливих і впертих, наголошуючи, що акуратність означає тут не тільки фізичну охайність, а й сумлінність у виконанні дрібних зобов'язань. На людей "акуратних" у цьому значенні можна покластися; протилежні риси - безладність, недбалість. Ощадливість може дегенерувати у скупість; упертість іноді переростає у заповзятість, до якої легко приєднуються схильність до гніву і мстивість.

Проте така і подібна проблематика нечасто стає предметом терапії саме як анальна. Клієнти переживають природне і цілком зрозуміле почуття сорому, а терапевти не хочуть виглядати претензійними і смішними. Однак недооцінювання та ігнорування ролі анальності у процесі розвитку дітей і дорослих зменшує ефективність аналітичної роботи.

Психічні переживання на анальній стадії переважно зосереджені навколо екскреції, контролю над нею і всього, що з цим пов'язано. Для психоаналізу важливий не так дитячий досвід, як його вплив на поведінку дорослого. Проте розібратися в цьому непросто, і не тільки тому, що пацієнти не хочуть розказувати про анальні проблеми, а навпаки, насторожуються, щойно терапія наближається до їх обговорення.

У терапії не обійтися без розуміння того, яку роль виконує анальна стадія у виникненні та переживанні психологічних труднощів і проблем. Загальноприйнятою є думка, що в анальності закорінені такі серйозні порушення, як невроз нав'язливих станів, параноя, гомосексуальність тощо. Психіатри вважають втрату контролю над дефекацією і сечовипусканням діагностичною ознакою, яка доводить наявність психозу. Амбівалентність ставлення до грошей і цінностей, антагонізм активних і пасивних форм поведінки, самоконтроль - все це також бере початок на анальній стадії розвитку.

Сексуальні збочення, наприклад садомазохізм, часто безпосередньо пов'язані з анальною фазою. Анальний світ є замкнутою, обмеженою системою, тоді як оральний нарцисизм відкритий і безмежний. За твердженням німецької аналітика Паули Хайманн, оскільки цикл анальної потреби, полегшення і задоволення відбувається без сприяння й участі матері, слід припустити, що фантазії, які стосуються анальних почуттів, за своєю суттю абсолютно нарцисичні і безоб'єктні. Щоб перейти на рівень об'єктивації, вони потребують опори на об'єкти. Зв'язок з об'єктом, будучи довільним і випадковим, може формувати різноманітні форми перверсивної (збоченої) поведінки. У працях сексопатологів і психіатрів описано специфічні зв'язки анальних (особливо садистичних) імпульсів з об'єктами, далекими від звичних уявлень про сексуальну привабливість (тварини, трупи тощо).

Анальну стадію розвитку часто називають ще анально-садистичною. Це пов'язано з тим, що поведінці дітей дво- і трирічного віку часто властиві лють, гнів, спалахи злості і мстивості, нарочита впертість. Під впливом виховання і покарань за принципом реактивних утворень можуть розвиватися протилежні риси - відповідальність, свідомість, жорсткий самоконтроль, сильне почуття обов'язку.

Багато психоаналітиків услід за 3. Фройдом виводять особливе значення анальної стадії з того, що саме в цей період відбувається серйозне зіткнення дитячого нарцисизму з об'єктними відносинами. Дитину, яка надає перевагу нарцисичному задоволенню від затримки дефекації, звичайно називають "поганою". Слухняні діти, що контролюють сфінктер (м'яз, що закриває вихід із прямої кишки) на догоду вимогам дорослих, розвивають, як правило, успішніші відносини з оточенням. В обох випадках у дорослих ситуації, пов'язані з утратою контролю, нестриманістю (у широкому значенні) викликають сильне відчуття сорому, "забрудненості". Несвідоме анальне задоволення ретельно витісняється, і в людини можуть формуватися різні невротичні сценарії поведінки.

Досить поширеним (особливо в жінок) є переконання, що бути стриманою (холодною), завжди контролювати себе - єдина можливість не "забруднитися" в любовних і сексуальних стосунках. Іноді це поєднується з несвідомим очікуванням насильства як нормальної форми сексуальної ініціації. Так, до психоаналітика звернулася клієнтка, що пережила досвід зґвалтування як цілком прийнятний у сексуальному плані. Надалі у стосунках із чоловіком вона була надзвичайно стриманою і мала оргазм тільки в тих випадках, коли чоловік поводився грубо. Клієнтка називала його "брудною твариною" (проекція) і ставала агресивною у відповідь на спроби чоловіка поводитися ніжно і ласкаво. Коли терапевт дав анальну інтерпретацію цього патерну, жінка раптово розреготалася і всередині тривалого нападу сміху вимовила сакраментальну фразу: "Вср...ся можна!". Одержавши (або давши собі) дозвіл на задоволення в такій незвичній для неї мовній формі (клієнтка була дуже інтелігентною, вихованою і витонченою жінкою), вона змогла значно поліпшити сексуальні стосунки зі своїм чоловіком.

Обговорення анальних проблем часто викликає у клієнтів сильний опір, який вони вважають цілком природним і навіть необхідним. Особливо це стосується людей із мінімальними психологічними знаннями. Маючи розпливчасте уявлення про те, що із психотерапевтом, найімовірніше, доведеться обговорювати сексуальні проблеми, вони зовсім не готові до розмови про прегенітальні форми еротичних переживань. Регресія на анальну стадію може відбуватися легко і досить швидко, - тим більше клієнт опирається, відмовляючись її визнавати. Часто загальна динаміка аналізу е міметичною копією властивих клієнтові регресій і фіксацій: він уважно і здивовано "поглинає" інтерпретації, що стосуються оральної стадії, а потім довго "тужиться", щоб розказати про анальну проблему, з відчуттям зніяковіння й полегшення розглядаючи результат ("принюхуючись" до нього). Від аналітика він чекає материнського терпіння і несвідомо побоюється, щоб той не почав гидливо морщитися у відповідь на анальні зізнання.

Тому завжди корисно наперед розповісти пацієнту про основні особливості стадій психосексуального розвитку, наголосивши, як важливо розуміти несвідомі механізми, що структурують проблеми дорослої людини за образом і подобою дитячих переживань.