Психотерапія - Каліна Н.Ф. - Едіпова стадія та едіпів комплекс

У вітчизняній психології едіпову стадію ще називають дошкільним дитинством. Це період від трьох до п'яти-шести років. У цьому віці, на думку психоаналітиків, формуються основні шаблони сексуальної поведінки, а також Супер-Его - основна контрольна інстанція людської поведінки, місцеперебування почуття вини, ідеалів, совісті та моралі.

Якщо психодинаміка оральної та анальної фаз більш-менш зрозуміла й очевидна, то проблеми едіпової стадії набагато складніші. Крім того, переважно саме едіпова проблематика визначає трансферентні відносини терапевта і клієнта. А якщо додати до цього складні перипетії реальних життєвих відносин, зумовлені едіповим комплексом, проблеми зрілої сексуальності та особливості Супер-Его, то стане зрозумілим, як непросто розібратися в едіпових проблемах дорослих людей. Труднощі розуміння едіпового комплексу, на думку німецького вченого Гельмута Штольца, пов'язані з двома типами тісно переплетених між собою проблем: тих, що виникають у процесі статевого розвитку дитини, і зумовлених переходом дуальних стосунків " мати - дитина" на стадію свідомих відносин із багатьма людьми.

На едіповій стадії відбувається розвиток основних патернів мужності і жіночності (маскулінності і фемінності): дитина засвоює прийняту в культурі жіночу або чоловічу роль, більш-менш успішно розв'язуючи пов'язані з ними основні невротичні проблеми - страх кастрації (у хлопчиків) і заздрість до пеніса (у дівчаток). Удосконалюється система психологічних захистів особистості, розвиваються та ускладнюються її відносини зі світом. Навіть цей стислий перелік засвідчує, наскільки едіпова стадія складна і неоднорідна за своїм психологічним змістом.

Специфіка фалічної стадії, за 3. Фройдом, визначається тим, що часткові (пов'язані з різними ерогенними зонами і ділянками тіла) бажання підкоряються геніталіям, зосереджуючись навколо пеніса у хлопчиків і його аналога - клітора - у дівчаток. На цій стадії, на відміну від генітальної організації пубертатного періоду, дитина будь-якої статі визнає лише один статевий орган - чоловічий, так що статеві ознаки визначають за відмінністю між фалічним і кастрованим. Численні спостереження за дітьми підтверджують, що в цьому віці вони активно досліджують свої геніталії, бавляться з ними і цікавляться аналогічними частинами тіла однолітків і дорослих. У класичному психоаналізі усталилася думка, що внаслідок такої цікавості і порівняння себе з іншими дітьми хлопчик починає пишатися своїм пенісом, а дівчинка переживає розчарування і заздрість. Проте нарцисична гордість хлопчика супроводжується страхом втратити таку важливу відмінність (тривога кастрації), а "заздрість до пеніса" (наявність такого почуття активно заперечує багато аналітиків, особливо Карен Хорні) стає основою нормального жіночого варіанта психосексуального розвитку. Обидва ці моменти пов'язані з едіповим комплексом.

Прояви едіпового комплексу докладно описав 3. Фройд. Маленький чоловік один хоче володіти матір'ю, сприймає присутність батька як перешкоду, обурюється, коли той дозволяє собі бути ніжним із нею, виражає задоволення, якщо батько від'їжджає або відсутній. Часто він висловлює свої почуття, обіцяючи матері одружитися з нею. За інших обставин хлопчик виявляє велику ніжність до батька. Такі амбівалентні емоційні установки, які в дорослого призвели б до конфлікту, у дитини легко співіснують і пізніше постійно перебувають поряд у несвідомому. Коли малюк проявляє неприкриту сексуальну цікавість до матері, вимагаючи, щоб вона брала його спати із собою, проситься бути присутнім при її туалеті чи навіть робить спроби спокусити її, то в цьому проявляється еротична природа прихильності до матері.

У маленької дівчинки все відбувається (з необхідними змінами) аналогічно. Ніжна прихильність до батька, потреба усунути матір і посісти її місце, кокетування із застосуванням засобів зрілої жіночності саме в маленької дівчинки формують чарівну картину, яка примушує забувати про серйозність і можливі важкі наслідки, що приховуються за цією інфантильною ситуацією.

3. Фройд наголошував передовсім на негативних наслідках едіпової прихильності. Це не означає, що едіпів комплекс є суто невротичним утворенням (як комплекс неповноцінності або провини). Це нормальне, властиве всім людям переживання, а патологічних ознак воно набуває через нездатність розв'язати проблеми цієї стадії, подолати головні едіпові суперечності (любов до одного з батьків, потайна ненависть і бажання смерті іншому). Сплутаність емоцій та почуттів до батьків, яка супроводжує неможливість від них відокремитися, подолавши страх і тривоги фалічної стадії, Фройд вважав підґрунтям сімейного роману невротиків, що здебільшого впливає на структуру неврозу дорослої особистості.

Поведінка матері і батька на фалічній стадії є неусвідомлюваним еталоном, з яким дорослий порівнюватиме інших чоловіків і жінок; стосунки з батьками (емоційно насичені, неоднозначні і складні) стануть взірцем для формування об'єктних відносин. Ті аспекти, які безпосередньо впливають на зрілу любовну і сексуальну активність, - це продукт т, зв. едіпової тріангуляції - усталення тріади "мати - батько - дитина".

3. Фройд вважав страх кастрації провідним чинником подолання едіпового комплексу. Хлопчик має відмовитися від матері, визнати владу батька і ототожнити себе з ним, а дівчинка - змиритися з відсутністю пеніса і звернути увагу на чоловіка, що в майбутньому як володар цього жаданого предмета буде здатний наділити її дитиною як символічною заміною. Так відбувається "розрив" із батьками як первинними об'єктами еротичного прагнення і одночасне їх утвердження як авторитетних зразків для наслідування.

Усі явища, пов'язані з цим аспектом психічного розвитку особистості, не потрібно розуміти як патологію або (що часто трапляється) як момент передісторії виникнення "пікантних" проблем. Психологічне пояснення набагато ширше і складніше. Як стверджував Г. Штольц, усі люди ■ - едіпи, які пройшли у процесі розвитку і прояву Я всю едіпову ситуацію. Однак людина переживає її не один раз, а щоразу по-новому в будь-яких тристоронніх взаєминах. У цьому полягає едіпова ситуація, яка постійно представляється в образі вперше пережитого особою "трикутника" - відносин Я, що перебуває між материнським і батьківським.

Багато психотерапевтів неаналітичної орієнтації схильні ігнорувати едіпову детермінацію терапевтичного процесу, забуваючи, що едіпова ситуація завжди наявна тоді, коли людина опиняється перед завданням включити себе в тристоронні відносини задля утвердження н них. За відсутності уваги до едіпальності взаємин із терапевтом психотерапевтичний процес зупиниться, а стосунки терапевта і клієнта дедалі більше заплутуватимуться. Унаслідок цього терапія зміниться на несвідоме "відігравання" едіпового конфлікту обома учасниками.