Інформаційно-комунікативне суспільство, як жодне інше, підлягає сугестивному впливу. Вплив інформаційного поля на індивідуальну й суспільну свідомість - суттєвий чинник формування особистості й співтовариства, що дозволяє прогнозувати поведінку членів соціуму.
Пересічний споживач інформації відповідно до статистики проводить перед телевізором, слухає радіо приблизно чотири години щодня, а перебуває в Інтернеті й того довше. Цього часу цілком достатньо, щоб за допомогою звуку й відеоряду кваліфіковані фахівці з нейролінгвістичного програмування сформували у свідомості частини глядачів і слухачів потрібні замовникам уявлення, навіть якщо вони суперечать реальності. Безпосередньо протилежні уявлення про реальність формуються в споживачів інформації в процесі так званих інформаційних воєн, які кардинально змінюють суспільну думку.
Ефективність інформаційного маніпулювання визначається відсотком суб'єктів, що піддалися навіюванню. Сучасна техніка опитувань дає змогу приблизно оцінити цей відсоток, що переважно залежить від кількох чинників - майстерності програмістів, інтенсивності й тривалості реклами, характеру навіюваної інформації, психологічного стану й загальної інформованості адресатів, а також кількості використовуваних альтернативних джерел інформації. Інтерактивні телефонні опитування українських глядачів і слухачів, які дзвонять на станції, показують, що потрібні уявлення вдається навіяти досить високому відсотку учасників (50-75 %). Більш коректні соціологічні опитування, у яких пропорційно представлені всі верстви населення, дають меншу частку осіб, котрі піддаються навіюванню: до 30-40 % усього дорослого населення. Приблизно така ж частка осіб піддається навіюванню в медичних експериментах із лікуванням ліками-"пустишками".
Блискучий експеримент з інформаційного навіювання був проведений однією московською радіостанцією: після численних повторень повідомлення про складності з бензином у Петербурзі слухачам було поставлено запитання: "Чи потрібно постачати пальне в Югославію?" При цьому не згадувалися міркування професійних експертів про причини нестачі пального й інформація про втрату експортних прибутків Росії у випадку зриву поставок у Югославію. У підсумку 75 % осіб, які зателефонували на станцію, дали заперечну відповідь.
У західних країнах приблизно такий само відсоток осіб, які піддаються програмуванню. Наприклад, опитування у квітні 1999 року показали, що в розпал інтенсивної інформаційно-рекламної кампанії НАТО бомбардування Югославії підтримували до 65 % населення Великої Британії (максимальний показник у Європі). Успіхові програмування не перешкодили, а навіть сприяли пропагандистські прийоми й кліше Геббельса, використані проти Англії в 1940 році; тільки "поганий Черчілль" був замінений на "поганого Мілошевича", "звичайні англійці" - на "звичайних сербів", "страждаючі німці* - на "страждаючих албанців" тощо.
В інформаційно-комунікативному суспільстві сформувалися досить різноманітні технології маніпулювання свідомістю, при цьому однією з основних технік є сугестія.
Реклама - будь-яка платна форма неособистісного уявлення, просування ідей, товарів або послуг від імені відомого спонсора.
Сейлз промоушн - діяльність із реалізації комерційних і творчих ідей, що стимулюють продаж виробів або послуг рекламодавця, нерідко в короткий термін.
Продакт плейсмент - технологія прихованої реклами, вставка брендів у кінофільми, телесеріали, художню літературу (в основному детективного жанру).
Шар (зв'язки з громадськістю) - свідома організація комунікації, мета якої - досягнення взаєморозуміння й установлення плідних відносин між організацією та її аудиторіями шляхом двосторонньої комунікації.
На сьогодні в піарівській діяльності виділяють різні напрями, основною умовою реалізації яких є сугестія:
o робота зі зв'язків із державними установами й громадськими організаціями - "public affairs"
o управління корпоративним іміджем - "corporate affairs"
o створення сприятливого образу особистості - "image making":
o налагодження відносин зі ЗМІ "media relations"',
o закріплення кадрів, створення гарних відносин із персоналом -"employee communications";
o громадська експертиза - "public involvement";
o відносини з інвесторами - "investor relation";
o проведення мобілізаційних (конкурси, чемпіонати, лотереї) й презен-таційних заходів - "special events*
o керування кризовими ситуаціями - "crisis management";
o керування процесом адекватного сприйняття аудиторією повідомлень - "massage management".
Визначення піару, наведене вище, має досить умовний характер. За останні роки роль ліартехнологій у світі істотно змінилася. Система знань, яка повинна працювати на досягнення взаєморозуміння й співробітництва, плідної комунікації між двома сторонами, нині використовується і з деструктивною метою.
Так, фахівці з інформаційних війн розглядають піар як спеціальну систему управління інформацією (у тому числі соціальною), якщо під управлінням розуміти процес створення інформаційних приводів й інформації зацікавленою в ній стороною, поширення готової інформаційної продукції засобами комунікації для цілеспрямованого формування бажаної громадської думки.
Сугестивний вплив піару у випадку інформаційних атак ґрунтується на "трьох китах":
o психологічній непідготовленості та неграмотності населення;
o гостро негативній комунікативній основі;
o фактичній безкарності замовників піаракцій.
В останні роки активно розробляються "точкові" піартехнології, що застосовуються в конкретних сферах діяльності сучасного суспільства. Наприклад, банківський піар націлений на створення доданої вартості шляхом формування позитивного іміджу компанії і створених продуктів.
Ключовий момент банківського піару - формування, закріплення іміджу банку у свідомості масової аудиторії та управління останньою. Банківський піар має на меті увести дії фінансової структури в соціальне життя й сприяти тому, щоб донести цю ідею через громадську думку.
Активно застосовується в сучасному суспільстві й політичний піар, який у ідеалі повинен відновити координату довіри в суспільстві через вивчення й формування громадської думки шляхом моніторингу й оцінювання соціально важливих подій.
Тим часом, "війна компроматів" у період президентських виборів в Україні 2009-2010 рр., оцінена політологами як найбільш потужний викид чорного піару в пострадянські роки, не дозволяє говорити про довіру суспільства до цієї сфери діяльності. Часто піардіяльність політичних команд передбачає ігнорування поняття "політична етика", в основі якого лежать відповідальність і соціальна терпимість, хоча саме етика була підґрунтям перших піартехнологій. Прийомами піару користувалися з давніх часів мудрі правителі й воєначальники. Звернення до воїнів, народу завжди містили заряд сугестії, а тому виключали варіативність поведінки й були націлені на кінцевий результат - одержання перемоги.
Так, Ксенофонт у "Грецькій історії" наводить приклад звернення до воїнів: "Громадяни! Ви повинні поводитися так, щоб кожен із вас був у глибині душі переконаний, що він головний винуватець перемоги. З божою допомогою ця перемога поверне нам батьківщину, домівку, волю, шану дітей -тим, у кого вони є, - і дружин. Блаженні ті з нас, яким призначено перемогти й побачити цей радісний день. Щасливі й ті, кому призначено впасти в битві: жоден багатій у світі не спорудить собі такого дивовижного пам'ятника. Коли буде слушна нагода, я перший заспіваю пеан; при словах пісні, що закликає Еніалія, ми одностайно кинемося на ворога й помстимося тим, хто образив нас".
За всіма правилами піартехнологій побудовано й звернення князя Святослава до князів. Спочатку він згадує про славу й заслуги кожного, потім закликає до почуття патріотизму й обов'язку, звертається з проханням згуртуватися й допомогти князю Ігорю, описуючи жалюгідний стан його війська й закликаючи до почуття співчуття, - певною мірою сугестивно впливає на слухачів:
Ти, буй-Рюриче, і ти, Давиде!
Чи не ваші воїни
Золотими шоломами
У крові ворожій плавали?
Чи не ваша хоробра дружина
Рикає, мов ті тури,
Ранені шаблями гартованими
В полі незнаному?
А вступіть же,
Панове-браття,
В золотеє стремено
За кривду сьогочасну,
За землю Руську,
За рани Ігореві,
Хороброго Святославовича!
Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти На своїм золотокованім престолі, Підперши гори угорські Своїми залізними військами. Заступивши королеві дорогу. Зачинивши ворота на Дунаї, Через хмари каміння кидаючи, Суд по Дунай рядячи. Грози твої по землях течуть. Одчиняєш ти браму Києву, Стріляєш із отчого столу золотого На султанів у далеких землях. Стріляй, господарю, Кончака. Раба поганого. За землю Руську, За рани Ігореві, Хороброго Святославовича!
(Пер. О.Гончара)
6.1.1. Чорний піар: підходи, зміст, принципи
6.1.2. Сугестія як психолінгвістична основа чорного піару
6.1.3. Піартехніки: реалізація сугестії
6.2. Чорний піар і чорна риторика
6.2.1. Чорна риторика - маніпулятивна технологія чорного піару
6.2.2. Принципи й правила чорної риторики: сугестивний підхід
РОЗДІЛ 7. Особливості здійснення сугестивного впливу в Інтернеті
7.1. Інтернет як нове середовище сугестивного впливу
7.2. Сугестія в інтернеті: інформаційно-комунікативні передумови