Теорія конфлікту Козера є найобширнішою, що розглядає комплекс питань, а саме: причини конфліктів, гострота конфліктів, тривалість конфліктів, функції конфліктів.
Козер визначає конфлікт як процес, який за певних умов може "функціонувати", щоб зберегти "соціальний організм".
Основні підходи до конфлікту Л. Козера:
1. У будь-якій соціальній системі виявляються конфліктні відносини, що характеризуються відсутністю рівноваги, напруженістю стосунків
2. Багато процесів, які, як завжди вважалося, руйнують систему (наприклад насильство, розбіжності, конфлікт), за певних умов укріплюють інтеграцію системи, а також її "пристосовність " до навколишніх умов
Видно, що визначення конфлікту і його функцій Козером багато в чому схоже з поняттям конфлікту Зіммеля.
На основі сформованих підходів до конфлікту Козер розвинув цілий теоретичний напрям про функції конфлікту. Козер піддав критиці Дарендорфа за те, що той не надавав належного значення позитивним функціям конфлікту. Згідно з Козером, конфлікт виконує інтеграційні і адаптивні функції в соціальній системі. Також як і Зіммель Козер вважає що конфлікт сприяє збереженню стійкості і життєвості організації. Конфлікт може сприяти більш чіткому розмежуванню між групами, сприяти централізації ухвалення рішенням укріплювати єдність групи, підсилювати соціальний контроль.
Козер виділяє "причинні ланцюги", що описують, яким чином конфлікт зберігає або відновлює інтеграцію системи та ЇЇ пристосовність.
Ланцюг причинної залежності виглядає таким чином:
1) порушення інтеграції складових частин соціальної системи
2) приводить до спалахів конфліктів між складовими частинами, що, у свою чергу
3) викликає тимчасову дезінтеграцію системи, і це робить соціальну структуру більш гнучкою, що, у свою чергу
5) посилює здатність системи позбавлятися за допомогою конфлікту від загрозливих для неї в майбутньому порушень рівноваги, а це призводить до того, що
6) система знаходить високий рівень пристосовності до умов, що змінюються.
Детально описавши функції конфліктів, Козер подібно до своїх попередників висловлював односторонній підхід, а саме не звертав уваги на руйнівні наслідки насильницького неконструктивного конфлікту.
Розглядаючи причини конфліктів, Козер доходить висновку, що вони кореняться в таких умовах, коли існуючій системі розподілу дефіцитних ресурсів починають відмовляти в законності. Це виявляється через зниження можливості відкрито виражати незадоволеність рівнем мінімальної взаємної лояльності, необхідної для збереження цілісності системи, рівня, що допускається в системі мобільності, а також через збільшення зубожіння і обмежень незаможних і малозабезпечених прошарків суспільства.
Підходи до причин конфлікту (за Козером):
1. Чим більше незаможні групи сумніваються в законності існуючого розподілу дефіцитних ресурсів, тим вірогідніше, що вони повинні будуть розпалити конфлікт | |
а) Чим менше каналів, по яких групи можуть вилити свою незадоволеність з приводу розподілу ресурсів, тим більш вірогідно, що вони повинні засумніватися в законності такого розподілу | |
б) Чим більше члени незаможних груп намагаються перейти в привілейовані групи (мало що допускається), тим вірогідніше, що вони не стануть дотримуватися законності | |
2 . Чим більше зубожіння груп з абсолютного перетворюється на відносне, тим більш ймовірно, що ці групи стануть засновниками конфліктів | |
а) чим менш соціалізація, випробовувана членами незаможних груп породжує у них внутрішню особисту примушеність, тим більш ймовірно, що вони повинні випробовувати відносне зубожіння | |
б) чим менше зовнішніх примушень випробовують члени незаможних груп тим більш вірогідність того, що вони випробовують відносне зубожіння | |
Гострота конфлікту Козером визначається такими змінними як емоції, викликані в учасників конфлікту, рівень реалізму цих учасників, зв'язок конфлікту з основоположними цінностями й проблемами.
Гострота конфлікту:
1. Чим більше здійснюється умов, що викликають виникнення конфлікту, тим він гостріший |
2. Чим більше емоцій викликає конфлікт, тим він гостріший |
а) чим більше учасників конфлікту зв'язують первинні (щільні) відносини, тим більше емоцій він у них викликає |
- чим менші первинні групи, в яких відбувається конфлікт, тим сильніше його емоційне напруження |
- чим більше зв'язку між учасниками конфлікту є первинним, тим менша вірогідність відкритого прояву ворожості, але тим сильніше вона виявляється в конфліктних ситуаціях. |
б) чим більше вторинних (менш тісних) зв'язків між учасниками конфлікту, тим фрагментарніша їх участь у ньому, і тим менше вони залучені в нього емоційно |
- чим більше вторинних відносин, тим конфлікти частіші, а їх емоційне напруження слабше |
- чим більші вторинні групи, тим конфлікти частіші, а їх емоційне
напруження слабше
3. Чим більше групи залучені до конфлікту переслідують свої реалістичні (об'єктивні) інтереси, тим м'якший конфлікт
а) чим більше групи, що беруть участь у конфлікті, переслідують свої реалістичні інтереси, тим вища вірогідність того, що вони спробують знайти компромісні способи реалізувати свої інтереси
- чим більш відмінності в розподілі влади між групами, що беруть
участь у конфлікті, тим менш вірогідність того, що вони спробують відшукати альтернативні засоби
- чим більш жорсткою (негнучкою) є система, в якій відбувається
конфлікт, тим менше в ній альтернативних засобів
4. Чим у більшій мірі групи конфліктують через нереалістичні спірні питання (помилкові інтереси), тим гостріший конфлікт
а) чим у більшій мірі конфлікт відбувається через нереалістичні проблеми, тим сильніші емоції його учасників, тим гостріший конфлікт
б) чим були гострішими попередні конфлікти між даними групами, тим сильніші їх емоції з приводу подальших конфліктів
в) чим більш жорсткою є система, в якій відбувається конфлікт, тим вище вірогідність того, що конфлікт виявиться нереалістичним
г) чим довше триває реалістичний конфлікт, тим більше виникає нереалістичних спірних проблем
д) чим у більшій мірі виникнення конфліктних груп було обумовлено цілями конфліктів, тим нереалістичніші подальші конфлікти.
5. Чим в більшій мірі конфлікти об'єктивувалися за межами індивідуальних інтересів на більш високому рівні, тим гостріший конфлікт
а) чим в більшій мірі група єдина в ідеологічному відношенні, тим далі виходять конфлікти за межі особистих інтересів
o чим вища ідеологічна єдність групи, тим більше поширення набуває
в ній її загальна мета, тим більше вона виходить за межі особистих інтересів
- чим вища ідеологічна єдність групи, тим краще усвідомлюються конфлікти, тим далі вони виходять за межі особистих інтересів
б. Чим більше конфлікт в групі пов'язаний з найістотнішими цінностями і проблемами, тим він гостріший
а) чим більш жорсткою є структура, в якій відбувається конфлікт, тим більш ймовірно, що виникнення конфлікту пов'язано саме з основними цінностями й проблемами
б) чим більше емоцій викликає конфлікт, тим вища вірогідність того, що його виникнення пов'язане з найістотнішими цінностями і проблемами
Тривалість конфлікту залежить від ясності мети конфліктних груп, ступеня їх згоди з приводу значення перемоги або нездатності лідерів до тверезих оцінок своїх дій і можливих результатів. Ці змінні, що впливають на тривалість конфліктів, були введені Козером вперше.
Таким чином, засновниками теорії конфлікту є Козер, Зіммель, Дарендорф і деякі вчені називають Маркса, Вебера. Коллінза, Рекса. Ці теоретики розбилися на два табори і розвивали дві течії - діалектичну і функціональну теорію конфлікту.
Загальні недоліки всіх розглянутих теорій
o не визначено поняття конфлікту, що є конфліктом, а що ним не є
o поняття конфлікт поширювалося і на інші процеси (наприклад, на будь-які гострі зіткнення інтересів)
o причини і функції конфлікту представлені односторонньо, неповно і часто розпливчасто
o теорії мають загальний абстрактний рівень, не розглядають специфічних типів конфліктів
Наразі вчені, що займаються конфліктологією, або вели постійні дискусії з приводу переваг і недоліків розглянутих нами теорій, або робили спроби синтезувати наявні теорії, тим самим усунувши їх недоліки.
Найсерйозніші спроби аналізу й об'єднання різних теорій були зроблені Пєром ван ден Бергом і Джон ом Тернером.
Поняття конфлікту
1.7 Сучасна конфліктологія та її парадигми
Конфлікт як джерело розвитку
Конфлікт як сигнал до зміни
Тема 2. Загальне поняття конфліктної ситуації та конфлікту
2.1 Поняття конфлікту
2.2 Модель процесу конфлікту
Функціональне призначення конфлікту
2.3 Організаційний конфлікт