Судова бухгалтерія - Дондик Н.Я. - 2.1. Поняття господарського обліку та його види

2.1. Поняття господарського обліку та його види

Господарський облік - це кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку результатів роботи, контролю за ходом виробництва.

Техніка обліку передбачає кілька етапів. Це насамперед спостереження за господарськими процесами та подальше їх обчислення в певних показниках, що реєструються за заздалегідь обумовленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завершується узагальненням отриманих даних. Практика свідчить, що тільки з допомогою згрупованих і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва, показників можна успішно управляти економічною діяльністю підприємства [13, с.15].

У нашій країні облік організовано в єдину народногосподарську систему під державним централізованим керівництвом.

Отже, облік - це насамперед кількісний відбиток і вимір господарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва, виходячи з різноманітності їхньої суті, потребують наявності різних вимірників для кількісного відображення [13, с.16].

У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: натуральні, трудові і грошові.

Натуральні - довжини (сантиметри, метри та ін.); ваги (грами, кілограми та ін.); площі (квадратні метри, гектари тощо); обсягу (літри, кубічні метри та ін.).

Трудові вимірники в одиницях часу (дні, години, хвилини).

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) - універсальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських операцій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимірниках [13, с.17].

Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, в державі забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутрішньогосподарським, статистичним та бухгалтерським [13. с.17].

Усі види обліку (статистичний, бухгалтерський, оперативний) взаємопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливості. Кількісне відображення та якісну характеристику господарської діяльності з метою контролю і їх управління забезпечує система господарського обліку, що складається з трьох елементів: статистичного, бухгалтерського, оперативного.

Статистичний облік - це планомірне збирання й вивчення інформації, яка характеризує кількісну сторону суспільних явищ з метою розкриття їх якісної своєрідності.

Оперативний облік (внутрішньогосподарський, управлінський) - це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними. Він здійснюється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо). Мета управлінського обліку - швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Як і будь-який вид діяльності, він може бути охарактеризований за допомогою її об'єкта, предмета, методу, а також суб'єктів, що здійснюють цю діяльність. Господарські кошти та їх джерела, господарські процеси і фінансові результати діяльності організацій виступають як конкретні об'єкти бухгалтерського обліку.

Знання бухгалтерського обліку допомагають викривати різні правопорушення в господарській діяльності, викривати економічні злочини. Оскільки захисні функції бухгалтерського обліку (превентивна, слідоутворююча та охоронна) безпосередньо взаємодіють з протиправними діяннями з моменту умисла до моменту його здійснення, то працівникам правоохоронних органів необхідно знати основи бухгалтерського обліку та застосовувати їх при вивченні дисципліни "Судова бухгалтерія" та на практиці.

Виходячи з цього можна визначити предмет судової бухгалтерії: як захисні функції бухгалтерського обліку та закономірності їх використання в юридичній практиці.

Таке формулювання підкреслює нерозривний зв'язок між: об'єктивним взаємозв'язком протиправного діяння у сфері економіки і бухгалтерського обліку, який ведеться безпосередньо на підприємстві, а також безумовною необхідністю використання цього взаємозв'язку в діяльності правоохоронних органів по розслідуванню і судовому розгляду кримінальних справ і цивільно-правових спорів.

Згідно норм чинного законодавства України бухгалтерський облік представляє собою узгоджену систему збирання, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання підприємств і їх рух шляхом суцільного, безперервного, документального обліку всіх господарських операцій.

У вказаному визначенні відображено п'ять основних етапів (стадій) облікового процесу:

o нагляду за обліковим об'єктом;

o вимірювання;

o реєстрація;

o подальша обробка облікової інформації (накопичення, узагальнення);

o передача інформації користувачам

це основні відмінності бухгалтерського обліку від других видів обліку - статистичного і оперативного.

Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господарюючого суб'єкта.

Бухгалтерський облік, що відображає господарську діяльність підприємств (рух господарських засобів у процесі розширеного відтворення), характеризується особливим, тільки йому належним методом відображення господарських явищ, який базується на загальних положеннях діалектичного матеріалізму.

Тому, щоб визначити його предмет як єдине ціле, слід дати грошову оцінку господарським засобам і процесам, потім необхідно обґрунтовано згрупувати економічно однорідні господарські засоби та операції.

Принципи оцінки та групування повинні бути єдині для всіх підприємств і відповідати вимогам узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Об'єкти у бухгалтерському обліку обов'язково відображаються у вартісній оцінці (синтетичний бухгалтерський облік), яка не є обов'язковою для інших видів обліку.

Об'єктами або складовими частинами предмета бухгалтерського обліку є:

o майно (господарські засоби та власний капітал);

o зобов'язання підприємства (джерела формування його майна);

o господарські операції (процеси).

По складу і характеру використання майна підприємства його розділяють на дві групи:

o необоротні активи (основний капітал);

o оборотні активи (оборотний капітал).

Необоротні активи включають в себе: основні засоби, обладнання, нематеріальні активи, амортизацію основних засобів, дохідні вкладення у матеріальні цінності тощо.

Основні засоби приймають участь у процесі виробництва великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму. їх вартість переноситься на виробляєму продукцію не повністю, а частинами, по мірі зношування .

Нематеріальні активи - це об'єкти довгострокового користування, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природними ресурсами, патенти, ліцензії, "ноу-хау", програмні продукти, монопольні права та привілеї тощо.

Капітальні вкладення - це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту тощо.

Фінансові вкладення - це інвестиції підприємства в цінні папери (облігації, паї, акції, боргові цінні папери тощо), надані позички тощо. Фінансові вкладення до 1 року називаються короткостроковими, а більше одного року - довгостроковими.

Оборотні активи (оборотний капітал) складається із матеріальних оборотних засобів, грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, засобів на поточних рахунках тощо.

До складу матеріальних оборотних засобів входят: сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тварини на відгодівлі, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі тощо.

Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку та інших рахунках у банківських установах.

Власний капітал - це чиста вартість майна, яка визначається як різниця між вартістю активів (майна) та його зобов'язаннями. Власний капітал складається із статутного, додаткового, резервного, страхового капіталу, власних акцій (долі), нерозподіленого прибутку (непокритих збитків), цільового фінансування (по видам фінансування).

Засоби у розрахунках включають різні види розрахунків: з постачальниками і підрядниками, з покупцями і замовниками, по короткострокових та довгострокових позичках, з різними дебіторами і кредиторами, по оплаті праці, по податках, зборах і обов'язкових платежах.