Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 2. РИМ І УКРАЇНА. КАТОЛИЦИЗМ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Поряд з такими шляхами проникнення християнства в Київську Русь як херсонесько-візантійський, східно-болгарський, кирило-мефодіївський, варязький, був і західноєвропейський — римський. Апостольська Столиця докладала чимало зусиль для навернення до християнства народу Русі.

Спроба Апостольської Столиці християнізувати Русь

Послання папи Миколая І до візантійського імператора Михайла III засвідчують, що глава римо-католицької церкви проявив великий інтерес до Русі з метою поширення в ній Христової віри. Після вбивства імператора у 867 р. папа домігся, що поставили на патріарший престол його ставленика Ігнатія. Новий патріарх, у свою чергу, відправив у 874 р. в Русь нового архієпископа Михайла, болгарина за походженням. Римська церква використовувала кожну можливість у стосунках між Римом і Києвом, щоб поширювати і утверджувати християнство серед східнослов'янських народів.

Особливо сприятливо для Апостольської Столиці розвивалися події за десятирічного згаданого патріарха Ігнатія (867—877). Католицька церква в цей час мала значний вплив на становлення і розвій духовного життя в Русі. Це засвідчують Київські глаголицькі листки. На сімох аркушах, написаних глаголицею — письмом, винахід якого належить св. Кирилу, викладено літургікон латинського обряду. Це підтверджує вживання глаголицького письма та функціонування католицької літургії в Русі. Наступний папа Іоанн VIII підтвердив прерогативи, котрі визнавалися за літургією слов'янською мовою ще його попередником папою Адріаном II.

Усередині X ст. на європейській політичній арені висувається постать німецького короля Оттона І, який у 951 р. завоював Італію, а в 955 р. — частину Угорщини. Після знищення полабських слов'ян Оттон І почав примірятися до Русі. В 960 р. він посилає до Києва спеціальну місію під керівництвом монаха Адальберта. Глава місії вважався не тільки представником короля, а й папи римського Іоанна XII. У документах Адальберта затитуловано як "єпископа руського". Це був перший посланець і представник папського престолу в Київській Русі.

Про перебування першої католицької місії в Києві є розповідь у "Хроніці" Регінона Прюмського, а в "Продовженні Регінона" є повідомлення, що приблизно 959 р. приїздили до Риму київські посли від княгині Ольги з проханням прислати на Русь єпископа і пресвітерів. "Гільдесгеймська хроніка" також підтверджує, що "прийшли до короля Оттона посли руського народу і просили його прислати одного із своїх єпископів, який зумів би навернути їх на шлях істини, бо хочуть відійти від поганства і прийняти нову християнську віру. Імператор вислухав їхнє прохання і відправив єпископа Адальберта віри католицької".

Наступна спроба утвердити католицьку віру на величезних просторах Русі припадає на 979 р. Никонівський літопис розповідає про перебування на руських землях католицьких послів від папи Бенедикта УII: "Того ж року приходили посли до Ярополка з Риму від папи". Ярополк мав тісні зв'язки з польським королем Мечиславом і отримував допомогу від нього. Ймовірно, що Мечислав сприяв поширенню через київського князя латинської віри при підтримці посольства, яке прибуло з Риму до Києва.

Про підтримування стосунків між Заходом і Києвом засвідчує і той факт, що в 973 р. до резиденції Оттона І в Кведлінбурзі на сейм прибули посли з Русі, які привезли дорогоцінні подарунки. Очевидно, йшлося про налагодження дипломатичних відносин. Після поразки Ярополка, котрий мав надію на іноземну допомогу, на Київський престол вступив князь Володимир. Переконавшися, що давня язичницька релігія вже не відповідає суспільним відносинам, які склалися на Русі, Володимир розпочав релігійні реформи. Прийняття в 988 р. християнства як державної релігії дало змогу Русі увійти рівноправною країною в коло європейських держав.