Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького в середині XVII ст. проходила під двома гаслами: перше заклик л о боротися за "вольності", друге — до захисту православної віри. Під захистом віри розумілося прагнення українського народу до соціального й національного визволення. Висуваючи на перше місце вимоги ліквідації уніатської церкви, Б.Хмельницький у посланні до Яна-Казимира підкреслював, що серед інших вимог повстале населення вимагає, щоб православна віра залишалася недоторканою, як і раніше, без унії й уніатів.
Релігійні вимоги українського гетьмана мали серйозне підґрунтя. Б.Хмельницький мав підтримку від Єрусалимського патріарха Паїсія, який дав благословення на війну з Польщею. При підписанні Зборівського миру (1649 р.) в Декларації ласки говорилося про амністію шляхти, надання посад тільки православній шляхті, а єзуїти позбавлялися права на шкільні фундації в Києві та інших містах. Щодо унії, то задовільної відповіді не було, лише відкладалося питання її ліквідації.
На сеймі 1649—1650 рр. козацькі посли висунули вимогу ліквідувати унію, а все майно й коштовності повернути православному духовенству. Наступного 1650 р. сейм знову гостро поставив питання про унію. Козацькі посли рішуче висловилися проти унії. Однак сейм не прийняв чітких положень. Король і сенатори посилалися на те, що не мають влади над уніатською церквою, а юрисдикцію над нею має пала римський.
Варшавський нунцій Торрес постійно інформував про ситуацію в Речі Посполитій. У свою чергу, Рим надав посильну допомогу королівській владі. Зокрема, в переддень скликання сейму, на якому мало бути затверджено умови Зборівського договору, Торрес звертався до римської курії з проханням про вислання папських послань. Одночасно нунцій згуртовує сенаторів для боротьби за уніатську церкву. У відповідь з Рима прийшло 19 папських бреве. Папа Інокентій X у посланні королю Яну-Казимиру рішуче заперечив робити будь-які поступки схизматам, тобто православним.
Підсумовуючи сказане, треба зазначити, що політика Апостольського престолу відігравала помітну роль у Речі Посполитій і була важливим фактором, який визначав культурний і релігійний розвиток України протягом XVI—XVII ст. Створена на Берестейському соборі (1596 р.) уніатська церква стала форпостом збереження національної самобутності, традицій і обрядів в умовах загрози ополячення й латинізації українського народу. Після Переяславської угоди, коли вся окупована Москвою Україна зазнала царського гніту, русифікації народу і його церкви, Апостольська Столиця невпинно стежила за розвитком історичних подій в Україні і намагалася підтримувати новостворену уніатську церкву, яка під час перебування Галичини під Австро-Угорщиною стала називатися греко-католицькою.
Контрольні завдання і запитання
1. Розкажіть про характер взаємовідносин Апостольської Столиці і Київської держави в IX—XII ст.
2. Охарактеризуйте зв'язки київських митрополитів з Апостольською Столицею до і після флорентійської унії.
3. Розкрийте спрямованість активізації католицизму в Україні напередодні Берестейської унії.
4. В чому полягає причина невдачі ідеї "універсальної унії"? Тематика рефератів
1. Східна політика Апостольської Столиці в княжу добу.
2. Роль католицького чинника в підготовці Берестейської унії.
3. Ставлення Апостольської Столиці до "універсальної унії".
Рекомендована література
1. Баран С. Церковна унія з Римом. — Мюнхен, 1946.
2. Бориславський М. З історії Української Греко—Католицької Церкви. — Львів: Край, 1992.
3. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. — Нью-Йорк, 1955.
4. Ісаїв 17. Звідки Русь-Україна прийняла християнство. — Філадельфія, 1952.
5. Лужицький Г. Українська церква між Сходом і Заходом. — Філадельфія, 1954.
6. Панас К. Історія Української Церкви. — Львів, 1992.
7. Плохий С.Н. Папство и Украина. — К., 1989.
8. Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. — К.: Либідь, 1992. — Т.1. До середини XVII ст.
9. Софром Мудрий. Нарис Історії Церкви в Україні. — Рим; Львів, 1995.
10. Стахів М. Христова Церква в Україні. — Львів, 1993.
11. Сушко О. Єзуїти в заведеню Унії на Руси в доберестейській добі.— Львів, 1902.
12. Томашівський С. Історія України. Старинні віки і середні віки. — Мюнхен, 1948.
13. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні. — К., 1994.
14. Федорів Юрій. Історія Церкви в Україні. — Торонто, 1990.
15. Хома І. Нарис історії Вселенської церкви / Український католицький університет ім. св. Климента папи. Т.74 — Львів, 1995.
16. Abraham W. Powstanie organizacyi Kosciola lacinskiego nа Rusi. — Lwow, 1904. — T.I.
Становище в Київській митрополії напередодні Могилянської доби. Церква потребує реформ
Легалізація православної церкви. Нормалізація стосунків з державою. Нова релігійна політика в Речі Посполитій та її досвід
Політика Владислава IV, її підґрунтя
Спроба запровадження універсальної унії — примирення "Русі з Руссю"
Ускладнення з виконанням сеймових рішень. Релігійні конфлікти
Реформи церковного управління Київської митрополії в Могилянську добу
Церковні осередки: братства, єпископат, монастирі. Церковна влада та традиції патронату
Реформа церковної освіти в Могилянську добу та її значення
Богословська діяльність і впорядкування церковної обрядовості. Значення для внутрішнього розвитку та для всього православного світу