Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Шабат

Серед релігійних обрядів найбільше значення іудаїзм надає тим, що зримо уособлюють собою Заповіт: обрізання й повноліття.

Обрізання — відрізування крайньої плоті в хлопчиків особливим інструментом спеціальним фахівцем (могелом). Обрізання є символом священного союзу (Бут. 17:10; Лев. 12:3). Не дивно, що, за свідченням Біблії, були випадки, коли євреї воліли краще вмерти, але не відмовитися від проведення цього обряду (1 Мак. 1:60—61). При обрізанні хлопчик одержує давньоєврейське ім’я, що знадобиться йому в трьох випадках: при повнолітті, при заручинах й для напису на надмогильному камені. Дівчинка ж одержує нове ім’я при першому читанні сувою Тори в синагозі.

Сучасні дослідники зводять обрізання до первісної ініціації, що виконує одночасно психологічну й соціальну функцію: хлопчик стає чоловіком (звідси й обрізання крайньої плоті як "жіночого рудимента") і водночас повноправним членом первісного колективу, одержує новий психосексуальний і соціальний статус. Сучасна медицина також оцінює цю операцію (циркумцизію) позитивно, тому в багатьох розвинутих країнах її проводять у значного числа дітей.

Вступ у повноліття хлопчиків і дівчаток (барміцва і батміцва). У віці 13 років хлопчик стає бар-міцва ("син заповіді"): у першу суботу після дня народження його викликають у синагозі вперше під час служби читати Тору. Після служби за традицією проводиться вечірка в родині для друзів. З цього моменту хлопчик несе повну відповідальність за всі свої вчинки. Крім того, він вважається одним з тих 10 дорослих, котрі потрібні для кворуму в загальній молитві. Єврейська дівчина стає відповідальною за свої вчинки в 12 років. Обряд її релігійного повноліття стали проводити вже в XX ст.

Цикл єврейських свят

Цикл єврейських свят пов’язаний з особливим місячним календарем (складається з 354 днів, 12 місяців по 29 або 30 днів, кожний з місяців знаменує повний цикл місячних фаз). Щоб свята не змішувалися щодо сонячного року, у єврейському калеї шарі існує 19-річний цикл, протягом якого 7 разів до року додається додатковий місяць. Доба в такому календарі починається і закінчується після заходу сонця, тобто в середньому з 18 години попереднього дня до 18 години дня наступного. Відлік часу в єврейському календарі дотепер ведеться від тієї події, з якої починалася Тора, — Створення світу (на думку єврейських знавців, воно мало місце в 3760 році до н.е.).

Шабат

Зовсім окреме місце у святковому цикл і іудеїв посідає "шабат" — субота, що є не тільки звичайним вихідним днем, а й щотижневим святом. Шабат починається з трапези ввечері з п’ятниці на суботу. Треба, щоб на столі знаходилися два хліби, переплетені особливим чином, — згадка про подвійну порцію манни, що випала євреям під час блукань у пустелі в день перед суботою, звільняючи їх тим самим від необхідності що-небудь робити в цей день (Вих. 16:4—36), а також кубок для вина. Після трапези слід подякувати Всевишнього особливою молитвою.

З ранку в суботу благочестивий єврей прямує в синагогу на святкове богослужіння, що складається з читання Тори та пророчих книг, святкових молитов, лекції духовного провідника — рабина та його звернення до віруючих. Протягом дня проводяться три трапези. Проміжки часу між трапезами присвячуються заняттям, що звеличують людську душу. Рекомендується вивчення Тори, можна читати, обговорювати прочитане, спілкуватися з друзями і рідними, виходити на прогулянки, грати в шахи і шашки, карти, більярд, з м’ячем. Усі євреї вітають один одного словами: "Шабат шолом!" Будь-яка інша робота категорично заборонена, у тому числі користування побутовими приладами і телевізором. Релігійний зміст суботи: відректися від буденності, повсякденних справ і цілий день провести наодинці зі своєю душею і Господом.

Більшість інших єврейських свят пов’язані зі знаменними подіями єврейської історії. Природно, що й святковий ритуал зазначених свят має багато спільних рис. У часи Храму на кожне зі свят євреї здійснювали паломництво до Єрусалима з обов’язковим принесенням Ягве жертв — частини від приплоду худоби і нового врожаю зернових. У період діаспори святковий ритуал змінився, центр його ваги був перенесений на сімейні церемонії та колективні молитовні зібрання.

Назва найурочистішого з єврейських свят Песхе (песах)—пасха походить від давньоєвр. "минати". У Біблії розповідається, що Господь, щоб переконати єгипетського фараона відпустити євреїв у Землю Обітовану, обрушив на підвладну йому державу "десять кар єгипетських", найжорстокіша з яких полягала в знищенні єгипетських дітей. Єврейські родини це нещастя обійшло (Вих. 12:12—14). Пасха відзначається в перший новий місяць після дня весняного рівнодення (у 1 4-й день першого місяця за єврейським календарем).

Наступні 7 діб належить вживати в їжу винятково мацу—прісні коржі, спечені без дріжджів і солі. Пояснюється це так: євреї напередодні Виходу з Єгипту не мали часу для звичайного готування тіста, тому, змішавши борошно з водою, за якихось чверть години спекли собі хліб (Вих. 12:39). Надалі маца символізувала нестатки єврейського народу під час 40-л ітніх блукань на шляху до "історичної Батьківщини", а заборона вживання в їжу звичайного хліба під погрозою суворих покарань була чітко записана в другій книзі Тори (Вих. 12:15). Завдяки цьому звичаю свято Пасхи має ще назву Свята Опрісноків.

Хоча свято Пасхи триває тиждень, але найяскравіша його подія — Седер, трапеза, що проводиться за особливим ритуалом та супроводжується релігійними піснеспівами, — починається в ніч з п’ятниці на суботу. Колись у цей день приносилося в жертву ягня, м’ясо якого треба було з’їсти без залишку з мацою і гіркою травою. Саме кров’ю ягняти були позначені будинки іудеїв під час десятої "кари єгипетської", щоб Господь у праведному гніві не зачепив "своїх" (Вих. 12:7). До речі, відома Таємна Вечеря Ісуса Христа булане чим іншим, як святковою пасхальною трапезою.