Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Іудейське богослужіння

Іудейське богослужіння складається з індивідуальної та спільної молитви, читання Тори, виконання особливих релігійних піснеспівів.

Зазвичай благочестивий дорослий єврей молиться тричі надень: вранці, опівдні та ввечері, як індивідуально, так і колективно — у синагозі. Регулярна молитва обов’язкова для чоловіків (з 13 років), жінки і діти моляться тоді, коли мають на цей вільний час. Традиція приписує звичай триразової молитви біблійним персонажам — Аврааму, Ісаку, Якову. Проте для сучасних дослідників цієї релігії очевидно, що ранкова і денна молитва певною мірою відіграє роль символічного замінника храмових жертвопринесень.

Під час молитви голова покривається капелюхом або особливого крою молитовною шапочкою — кипою, або ярмулкою, що символізує присутність Того, хто вище тебе. Крім кипи, ортодоксальні євреї використовують талит — молитовне покривало чотирикутної форми з білої вовни, бавовни або льону з горизонтальними смугами синього або чорного кольору з обов’язковими китицями по краях. Цього вимагає Біблія, щоб віруючі не забули про необхідність виконання Заповідей Божих (Чис. 15:37—40). Ще одним поширеним молитовним засобом є філактерії, або тфилини. Вони являють собою коробочки з ремінцями чорного кольору, виготовлені зі шкіри кошерних тварин. У них містяться написані на пергаменті спеціально навченим писарем кілька уривків з Тори. Безпосередньо перед молитвою один із тфилинів надягають на ліву руку ближче до серця, другий тфилин розташовують посередині чола.

План синагоги:

1 — пер тамід ("вічне сяйво", яке символізує присутність Бога);

2— таблички з першими словами кожної з десяти заповідей;

3—місце зберігання Ковчега з сувоєм Тори;

4—кафедра;

5—місце кантора (читця);

6—біма (узвишшя, з якого читається Тора);

7—вхід;

8—місця для віруючих;

9—місце рабина.

Основна молитва — "Шма" — фактична складається з трьох біблійних уривків. Вона починається словами: "Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!" (Повтор. 6:4—5). Моляться євреї стоячи і пошепки, щоб не заважати присутнім. Молитися можна, в принципі, будь-якою мовою, зрозумілою віруючому, однак під час колективного богослужіння обов’язковим є використання давньоєврейської.

В основу синагогального богослужіння покладено ритуал читання Тори, для чого її розділяють на 54 уривка* що містять від 30 до 150 віршів. Тору читають у синагозі кілька разів "на тиждень. Для цього сувій Тори в особливому футлярі витягають зі спеціальної шафи в східній стіні, що служить символом ковчега. Зі словами "Це Тора, що Мойсей дав дітям Ізраїлю за словом Бога" сувій підносять над головою так, щоб було видно кілька стовпців Тори, що зовсім нелегко, оскільки сувій може важити 10— 15 кг. Потім з тексту наспівують призначений для даного тижня уривок — ноти при цьому доводиться запам’ятовувати.

Незважаючи нате, що іудаїзм зміг зберегтися протягом трьох тисяч років, він не має внутрішньої єдності. Серед представників різних напрямків в іудаїзмі звертають на себе увагу ортодокси—хасиди, скрупульозні зберігачі єврейського Закону, люди в чорних капелюхах, плащах, з бородами і пейсами.

Термін "хасид" (благочестивий) існував і в Середні віки. Але оформилася хасидська течія лише в середині XVIII ст. у євреїв України (тоді частини Російської імперії).

Іудей під час ранкової молитви:

1 — кипа;

2—талит (молитовне покривало з китицями);

3—тфилини на чолі та на лівій

руці;

4— цицит (китиці).

Засновник хасидизму Ізраїль Бешт (скорочення імені Баал Щем Toe, букв, "той, хто має добре ім’я", 1700— 1760) проповідував, що рабинська вченість не потрібна, що треба прагнути до безпосереднього спілкування з Богом, яке здобувається в молитовній розмові. Проста людина, яка справами втілює релігійний Закон у життя, беззастережно вища за тих, хто все життя присвячує вивченню свя ідейних текстів. Але відповідно до вчення хасидів спілкування з Богом доступне не кожній людині, а лише особливим праведникам — цади-кам. У сучасному Ізраїлі, де військова повинність обов’язкова навіть для дівчат, хасиди не служать в армії, щоб не порушити заповідь "Не вбивай!".

Прикметним відгалуженням іудаїзму є караїмство. Караїмство (караїм означає "читець", "той, хто читає") — єврейська секта, що виникла в Іраку в VIII ст. н.е. Найприкметніші риси караїмів такі:

• Вони визнають тільки закон Мойсея (Тору, п’ять книг Старого Заповіту). Будь-які подальші тлумачення не мають для них жодного авторитету.

• На відміну від іудеїв-рабиністів, які керуються переданням і Талмудом, караїми віддають перевагу звертанню до закону Мойсея без посередників.

Крім П’ятикнижжя Мойсея, до числа найбільш шанованих книг в цій секті належали твори Анана бен Давида (засновника секти), а також праці з каббали, астрології та інших окультних наук.

У результаті караїми швидко почали дотримуватися ритуалу, разюче відмінного від ритуалу інших євреїв. Наприклад, вони відповідно до Тори не використовували в суботу ніякого вогню і весь день проводили в темряві, не виходили в суботу нікуди з будинку, крім синагоги, тощо. Вони були проти навіть медичного лікування, опираючись на слова книги Виходу: "Я Господь, цілитель твій" (Вих. 15:26).

У перші століття свого існування караїми успішно залучали прибічників. Однак починаючи з X ст. чисельність громади караїмів уже не збільшувалася. У різний час центр караїмського руху розташовувався в Ізраїлі, Іспанії, Візантії, Єгипті. У пізньому середньовіччі великі караїмські громади виникли в Литві і в Криму. У Росії в XIX ст. караїми були офіційно визнані особливою конфесією, на них не поширювалося дискримінаційне антисемітське законодавство. Це буквально врятувало тисячі караїмів у роки Другої світової війни. Фашисти звернулися до трьох знаменитих єврейських вчених з запитанням, чи слід вважати караїмів етнічними євреями. Всі троє вчених збрехали, заявивши про неєврейське походження караїмів. Сьогодні в світі налічується приблизно 10 тис. караїмів, більшість з яких живе в Ізраїлі. Керують ними їхні власні рабини. Найбільш організовані караїмські спільноти на теренах СНД живуть в Литві, де вони визнані "традиційною релігією".