Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Віровчення зороастрійської релігії

Сутність віровчення зороастрійської релігії зводиться до боротьби двох божеств, визнаних рівноправними творцями всього існуючого на землі. Добро, світло й життя персоніфікуються в Ахурамазді (Ормузд), що створив усе необхідне й корисне для людей, наприклад, родючу землю й свійських тварин. Усе зло, що уособлює темряву й смерть, зосереджується в образі бога Ангра-Майнью (Аріман), що створив пустелі, хижаків та різних гадів, хвороби, безплідність, смерть. Головним елементом у цьому одкровенні є те, що дві первинні сутності, обидві добровільно (хоча й відповідно до їхньої власної природи), обрали: одна — добро, а друга — зло. Цей акт і служить прообразом аналогічного вибору, що має зробити кожна людина у своєму житті.

Ахурамазда, стверджував Заратуштра, у нескінченному часі створив замкнутий відрізок часу тривалістю 12 тис. років. Потім він створив шість нижчих божеств — Амешаспента. У кожного з них було власне ім’я, однак (у приблизному перекладі) всіх їх називали "Безсмертні Святі", ці божества у свою чергу покликали дожиття інших благих істот. То були добрі боги, що їх вшановували за тисячоріччя до Заратуштри, серед яких згодом виділився бог Сонця і Місяця Мітра. Сім вищих божеств спільно створили мир, у я кому було сім великих створінь — чотири стихії (повітря, земля, вогонь, вода), рослини, тварини й людина. Перших три тисячі років усі вони були вільні від тілесних оболонок, і тільки згодом їм було дано "матеріальний" вид. Матеріальне буття було кращим, ніж попереднє нематеріальне, тому що досконалі творіння Ахурамазди одержали в ньому благо у формі чогось цільного і відчутного. Так закінчилася перша з трьох великих ер циклу існування світу — ера Творіння.

Однак матеріальне творіння виявилося вразливим для сил зла. На нього відразу ж накинувся Злий Дух. Він увірвався у світ через нижню сферу кам’яного неба і зруйнував усю його досконалість. ВІН винирнув з води, зробивши велику її частину солоною, ринувся до землі, і там, куди він проникав, утворилися пустелі, висушив рослини, убив тварин і першу людину, навіть порушив нормальний хід небесних світил, створивши комети й метеори. Зрештою він напав на вогонь і зіпсував його димом. Тільки об’єднаними зусиллями семи вищих божеств удалося не тільки відновити, але й збільшити все раніше створене. "Золотий вік", що згодом настав на землі, був пов’язаний з ім’ям царя Иїми, у державі якого не було ні спеки, ні холоду, ні заздрості, ні самої смерті. Ахурамазда запропонував Йїмі проголосити себе пророком нової релігії, але той відмовився. Тоді Ахурамазда, давши йому відповідні інструменти (золоту стрілу і батіг), доручив розширити землю, то стала тісною від людей й худоби. Це Йїма робив тричі.

Однак Злий Дух не заспокоївся і разом зі своїми помічниками — девами, яких він створив, щоб протистояти силам добра, продовжував нападати на світ, заподіюючи збитки матеріальним творінням і викликаючи моральні пороки і духовне зло в людях.

У цій боротьбі й проходить друга епоха творіння, в якій живемо й ми, — ера Змішання.

Проте, як проголошувало нове одкровення, отримане Заратуш-трою, людство має з благими божествами спільне призначення — перемогти зло і відновити світу його первісному досконалому вигляді. Знаменна мить, коли це станеться, буде означати початок нової ери — ери Розділення.

Доти, доки не настане нова ера, душа людин и після її смерті мусить залишати світ і повертатися до нематеріального стану. При цьому людську душу судитимуть за те, що вона робила протягом усього життя. Для цього вона повинна підійти до підніжжя Гори Справедливості, звідки до її вершини веде особливий міст. На вершині Гори сидить Мітрата його помічники, що зважують думки, слова і справи кожної душі: добрі — на одній чаші, погані — на другій. Якщо добрих справ виявлялося більше, душа вважається гідною раю. Міст розширюється, стаючи зручним і безпечним для проходу. Гарна дівчина, яка уособлює власну совість кожної людини, веде душу вгору. Якщо ж ваги схилялися в бік зла, тоді міст звужувався і ставав наче лезо клинка, а огидна відьма, яка зустрічала душу на мосту, тягла її вниз у пекло, де грішник мав пережити "довгий вік страждань, темряви, поганої їжі та скорботних стогонів". Таким чином, душі і праведників, і грішників, кожна в заслуженому ними місці, очікуватимуть момент Розділення. Тоді, і тільки тоді, настане Останній Суд, коли праведники будуть відділені від грішників, — як від тих, хто дожив до цього часу, так і від тих, котрі були вже засуджені раніше. З гір потече річка з розплавленого металу. Всі люди пройдуть крізь цю річку, але одним вона здаватиметься парним молоком, а інші щезнуть з лиця землі. Демони-деви й сили темряви будуть знищені в останній великій битві з добрими божествами. Річка розплавленого металу потече вниз, у пекло, уб’є Ангра-Майнью і спалить останні залишки зла у світі.

Потім Ахурамазда і добрі божества приготують містичний напій — "білу хаому", що дарує всім безсмертя. Люди стануть як боги — єдиними в думках, справах і вчинках, не старітимуть, не знатимуть хвороб, будуть вічно радісними і щасливими. Гори й долини поступляться місцем долинам, наповненим різноманітними тваринами та рослинами, що виникли ще в епоху Змішання.

Оскільки Заратуштра прекрасно розумів, що не доживе до повного торжества ери справедливості, то розпочату його проповіддю справу має завершити "праведна людина благого походження". Послідовники Заратуштри сподівалися, що Спаситель народиться від сімені пророка, що зберігається в глибинах одного гірського озера. Коли наблизиться кінець часів, у цьому озері викупається смертна дівчина і зачне від пророка. Народженим таким ди ги ж м чином Спаситель і переважить шальки терезів на користь добра.

Легенда говорить, що роки, присвячені Заратуштрою проповіді одкровення серед одноплемінників, були майже марними—він зумів навернути до нової віри тільки свого двоюрідного брата. Тоді він залишив свій народ і знайшов притулок у царя Виштаспи. Від початку своєї проповідницької діяльності релігійний реформатор Заратуштра закликав своїх одновірців і послідовників до створення сильного політичного об’єднання з сильним правителем, який забезпечив би розвиток скотарства і землеробства. У цьому полягає соціальне значення вчення раннього зороастризму. В особі Виштаспи Заратуштра якраз побачив свій ідеал. Навернення цього царя в нову віру розсердило сусідніх правителів й спричинило війну, в якій переміг Виштаспа. Після цього пророк прожив ще багато років, зосередивши свої зусилля на розбудові релігійної громади на основі проповідуваного ним вчення. Він був тричі одруженим, мав трьох дочок і трьох синів. Закінчив своє життя Заратуштра трагічно—його заколов кинджалом жрець-язичник, суспільне становище й особиста кар’єра якого були підірвані релігійною реформою Заратуштри.

Для здійснення усього визначеного Заратуштрою, людина зобов’язана вести праведне релігійне життя. В основі цієї праведності лежить віра в Судний день, що вимагає відповідальності—як за свою особисту долю, так і за долю світу в цілому.

У свою чергу, ця віра насамперед налаштовувала людину на дотримання етики зороастризму, заснованої на трьох основних принципах: жити відповідно до благої думки (1), благого слова (2) і благої справи (3). Заратуштра вчив, що в ці думки, слова і справи не може втручатися жодне божество і вони цілком залежать від самої людини.

На практиці це означало, що людина повинна опікуватись шістьма меншими створіннями і ретельно стежити за власним фізичним і моральним здоров’ям. Великими чеснотами вважалися старанне заняття сільським господарством і обробіток землі, дбайливе ставлення до худоби. Але для послідовників Заратуштри такі поняття, як чесність, вірність, сміливість, порядність також не тільки моральні категорії, а й релігійно значущі чесноти. Недарма зороастрій ці домоглися великих успіхів у торгівлі — купці багатьох країн здавна воліли мати справу саме з ними, знаючи про їхню виняткову вірність даному слову.