Релігієзнавство - Кислюк К.В. - 4.3. ЗОРОАСТРИЗМ: ЗВИЧАЇ І ВІРУВАННЯ

Зороастризм^*31 (за ім’ям її напів-легендарного засновника Заратуштри) — давньоіранська релігія, що склалася в І тисячолітті до н.е. і згодом поширилася на значній частині Середньої Азії, Близького і Середнього Сходу.

*31: {Інші її назви — магізм, оскільки жерці-зороастрійці були вихідцями з племені магів; маздаїзм — за іменем головного божества цієї релігії Ахурамазди; релігією Авести — за назвою збірки свяшенних книг; вогнепоклонством — у зв’язку з особливим культовим шануванням у ній вогню; мітраїзмом -за іменем бога-спаситсля Мітри; пярсизмом — від назви древніх іранців, шо збереглася за сучасними прихильниками зороастризму. — Авт.}

Основи цієї релігії почали складатися ще в давніх скотарських племенах, що кочували в південно-руських степах. У релігійному відношенні вони перебували на стадії досить розвинутого політеїзму. Перетворення цих вірувань на нову релігію пов’язано з ім’ям пророка Заратуштри (букв, той, що володіє старим верблюдом)^*32, який жив, за одним и даними, між 1500 і 1200 р. до н.е.,за іншими—наприкінці VII — початку VI ст. до н.е. Походив він з бідного і незнатного роду Спитама й із семирічного віку почав навчатися жрецького мистецтва. Згідно із зороастрійськими переказами Заратуштра багато років провів блукаючи в пошуках істини. При цьому він став свідком насильства, воєнних дій, постійних грабежів і вбивств. Усвідомлюючи себе неспроможним змінити існуючий світовий порядок, Заратуштра сповнився жагучого прагнення до справедливості, бажання, щоб перемогли спокій й порядок та всі люди могли вести добре й мирне життя. Нарешті у віці 30 років, віці зрілої мудрості, він одержав одкровення. Одного разу, беручи участь у зборах з нагоди весняного свята, Заратуштра попрямував до річки по воду для здійснення обряду, ввійшов до неї й хотів узяти води із середини потоку. Коли він повернувся на берег (перебуваючи в стані ритуальної чистоти), з’явилася йому сяюча істота, що відвела його до Богів, у присутності яких пророк "не побачив власної тіні через їхнє яскраве світіння".

*32: {Греки вважали Заратуштру мудрецем-астрологом й перейменували його на Зороастра (греиьк. аббйї - зірка). У європейських мовах ім’я пророка вимовляється як Заратустра. — Авт.}

Заратуштри — засновник зороастризму

Одкровення Заратуштри склали книгу Священних Писань зороастризму, відому під назвою Авеста. Вона стала не тільки зведенням священ них текстів зороастрійського вчення, але й головним джерелом відомостей про особу самого Заратуштри. Текст Авести, що дійшов до нас, складається з трьох головних книг: Ясни, Яшти й Видевдати. Всі три частини розташовані в особливому, канонізованому порядку.

1. Ясна (букв, богослужіння 7 глав) насправді складається з 72 глав, 17 з яких становлять Гати — гімни, приписувані пророку Заратуштрі (науковці за мовними ознаками справді датують їх рубежем ІІ—І тис. до н.е.). В інших главах Ясни було зібрано все те, що старі жерці ще пам’ятали з давніх молитовних формул, які вимовлялися під час щоденних принесень вогню й воді ще в дозороастрійські часи.

2. Яшти (букв, шанування, вихваляння) — це 22 гімни на честь нижчих божеств зороастрійського пантеону.

3. Видевдата (букв. Закон проти демонів) являє собою пізнішу компіляцію різних сказань, ритуальних текстів і молитов.

Запис Авести відноситься приблизно до VI ст. до н.е. На європейські мови її почали перекладати тільки з кінця XVI11 ст. Витяги молитов з Авести складають гак звану Молодшу (Малу) Авесту — збірку нове я кдеш і их молитов і реєстр усіх шанованих богів та духів.