Релігієзнавство - Кислюк К.В. - 5.4. РЕЛІГІЙНИЙ КУЛЬТ І РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ БУДДИЗМУ

Релігійний культу буддизмі підпорядкований одній меті — досягненню нірвани. Релігійна організація розглядається як засіб допомоги на цьому шляху.

Умовно кажучи, людина, яка прагне зануритися у нірвану, має пройти у своєму релігійному житті три основних ступені.

На першому ступені вона повинна увірувати в Триратігу (букв, три скарби): Будду, вчення Будди (Дхарму) і буддійську громаду — Сангху, повірити, що тільки в цих скарбах полягає для неї єдине спасіння від потоку перероджень. Увірувавши в Будду, людина прагне осягнути його вчення. Об’єднавшись з однодумцями вдалині від суєтності світу, послідовник буддизму буде з успіхом слідувати буддистській Дхарм і, що повинна привести його до стану Будди.

На другому ступені певною мірою розходяться шляхи основної маси віруючих мирян і ченців. Мирський послідовник Будди зобов’язаний насамперед вести праведне життя, що зводиться до п’яти заповідей:

1) не заподіювати шкоди нічому живому;

2) не красти;

3) не чинити перелюб;

4) не говорити неправди;

5) не пити спиртних напоїв і не вживати дурманних речовин.

Ці заповіді дуже близькі до іудейського Декалога, що пізніше запозичить християнство. Разом з тим між мораллю двох світових релігій існує і певне розходження: християнство й іудаїзм відносять заповідь "Не убий!" тільки до людей, втой час як буддизм поширює її на всі живі істоти, оскільки всі вони рівною мірою включені в потік перероджень. Тому, полюючи на звірів, ловлячи рибу або навіть просто зриваючи квітку, ти ризикуєш знищити нинішнє втілення того, хто колись був такою ж, як і ти, людиною.

Культова практика

Власне культова практика, обов’язкова для усіх віруючих, у буддизмі не одержала такої деталізації і регулярності, як у християнстві або ісламі. Ступінь регулярності культу дуже залежить від сангхи: у тих країнах і регіонах, де сангха численна і впливова, культ упорядкований і має буддійський зміст, за відсутності ж сангхи чи її слабкості, в культі дуже помітними стають небуддійські релігійні компоненти.

Основне завдання простих віруючих — постійна моральна і матеріальна підтримка членів буддійської громади. Інші форми релігійного життя віруючих: відвідування місцевого храму, відвідування "святих" місць — народження, просвітлення, смерті Будди, ступ з якоюсь реліквією, прийняття обітниць.

Центральне місце в буддійських святилищах, як правило, займає багатометрова статуя Будди з дерева, каменю, коштовних металів з інкрустаціями з дорогоцінних каменів. Найчастіше Будда зображується в позі лотоса, хоча відомо більше 40 його улюблених поз, кожна з яких несе в собі зрозумілий тільки віруючій людині глибинний релігійний зміст. А в одному з храмів столиці Таїланду Бангкоку знаходиться скульптурне зображення Будди висотою в 3 м і вагою 5,5 т, виготовлене з чистого золота. Одна тільки вартість матеріалу цієї статуї оцінюється приблизно в 40 млн. доларів, що дозволило занести її до "Книги рекордів Гіннесса" як "найдорожчий культовий об’єкту світі". Вибір дорогоцінного матеріалу пояснюється просто: світло Просвітлення, що виходить від Будди, найкраще матеріалізується в блиску золота.

Зображення Будди вшановуються обрядами поклоніння і принесення. Перший обряд полягає втому, що буддисти встають на коліна і тричі вклоняються цим зображенням, доторкаючись чолом землі, що символізує буддійські "три скарби". Принесення статуї Будди, як правило, роблять потрійні — у вигляді свічок, що символізують світло вчення в пітьмі звичайного людського неуцтва, квітів, що вказують намінливість світу, та ароматів, що уособлюють поширення вчення.

Статуя Будди

Цілком припустимо просто поставити перед статуєю їжу, що символізує милосердя.

Урочисті служби провадять за традиційним місячним календарем кожного разу в дні нового і повного місяця. Присутні на цих богослужіннях віруючі приходять на них з принесеннями Будді і подарунками для ченців. В ці дні вони дуже часто також приймають особливі обітниці — певний час вести більш аскетичне життя (утримуватися від споживання м’яса, відмовитися від прикрас і розваг тощо).

Нарешті, останньою умовою досягнення нірвани, вищим і останнім ступенем культової практики є в буддизмі медитація. В одній із Джатак Будда влучно порівняв призначення медитації із завданням людині з чашею, до самого краю наповненою олією, пройти крізь скупчення народу, повз сільську красуню. Буквально по п’ятах її переслідуватиме інша люди на з оголеним мечем, яка має відтяти невдасі голову, якщо хоча б крапля олії проллється. "Чашу слід нести обережно, не вихлюпуючи ні краплі, так і чернець нехай належним чином зосередить свої думки, не розхлюпуючи їх у суєтності"^*40.

*40: {Джатаки.- М„ 1979.— С. 237-238.}

Буддисти, які практикують медитацію, спочатку долають зовнішні бажання, що приносить адепту буддизму відчуття внутрішнього спокою, хоча матеріальні образи зовнішнього світу продовжують негативно впливати на його свідомість. Далі досягається повне звільнення свідомості від усього матеріального і радість проймає тіло і душу того, хто досяг цього ступеня медитації. На третьому ступені відчуття радості поступається місцем стану повної незворушності, що сприяє повній внутрішній зосередженості свідомості. У кінцевому рахунку свідомість виходить за ті межі, що накладала на неї звичка мислити власне "Я", вона споглядає нескінченність і безформність світу і наче розчиняється в ньому (див. текст 5.1).