Управлінський облік - Карпенко О.В. - 9.1.3. Поняття про диференціальний аналіз

9.1. Характеристика інформації в системі управлінського обліку

9.1.1. Якісні характеристики інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень

Процес прийняття рішень здійснюється за участю бухгалтера, оскільки саме він забезпечує менеджерів достовірною і релевантною інформацією. При цьому сучасний бухгалтер розуміє, що для аналізу необхідна інформація тільки про релевантні витрати та доходи. Ще з третьої теми цієї дисципліни ви пам'ятаєте, що релевантні витрати - це витрати майбутніх періодів, що залежать від управлінського рішення. Вони пов'язані зі зміною майбутнього грошового потоку.

Не релевантні витрати не беруть до уваги.

Нерелевантні витрати:

- минулі (незворотні) витрати;

- майбутні витрати як результат раніше прийнятих рішень;

- витрати немонетарного характеру (амортизація).

Менеджерам необхідна лише корисна інформація.

Корисна інформація для керівництва повинна бути:

- стислою: викладеною чітко без зайвих деталей;

- точною: користувач повинен бути впевнений в тому, що інформація не містить ніяких помилок чи упущень; інформація не повинна містити ніяких підтасовок;

- вчасною: повинна бути отримана вчасно для проведення заходів з використання цієї інформації;

- послідовною: має бути придатною для порівняння з плином часу та різними відділами чи підрозділами.

Корисна інформація для керівництва повинна:

- відповідати певним вимогам: повинна бути придатною для проведення відповідних заходів;

- бути ефективною з точки зору витрат: інформація не повинна коштувати більше ніж результати, яких від неї очікують;

- бути неупередженою: в способі здобуття чи викладення інформації не повинно бути ніякого упередження;

- бути правильно адресованою: інформацію необхідно надавати особі, яка відповідає за проведення необхідних заходів; слід також враховувати моменти конфіденційності.

9.1.2. Поняття, призначення, зміст та вимоги до управлінської звітності

Управлінська звітність - це внутрішня звітність підприємства.

Основна мета її підготовки - надання релевантної інформації відповідно до вимог менеджерів для допомоги керівникам центрів відповідальності в організації самоконтролю їх діяльності.

Система управлінської звітності використовується для:

- оцінки фактичного виконання запланованих показників діяльності; продуктивності роботи окремих центрів відповідальності;

- підготовки інформаційних масивів, необхідних для прийняття управлінських рішень;

- налагодження комунікативних зв'язків у межах підприємства.

Доцільним було б пригадати, чим відрізняються між собою фінансовий та управлінський облік, оскільки ці відмінності прослідковуються при порівнянні управлінської та фінансової звітності. Вимоги до звітності підприємства зумовлені особливим призначенням та специфічними рисами кожного з видів.

Зіставте інформацію, наведену у табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Основні характеристики звітності сучасного підприємства

Регулярні та ретельно підготовлені внутрішні звіти надають менеджерам підприємства інформацію, необхідну для прийняття рішень, а отже, забезпечать виживання та розвиток їхнього бізнесу.

Зміст, форма та час подання управлінської звітності залежать від рівня управління. Чим вищий рівень, тим змістовнішою та сублімованішою має бути подана інформація (рис. 9.1).

Для створення ефективної системи внутрішньої управлінської звітності необхідно мати:

- масив якісних основних даних;

- узгоджені за формою та змістом макети звітів;

- функціональний метод накопичування та підсумовування інформації;

- бажано мати комп'ютеризовану систему обробки даних.

Рис. 9.1. Рівні управління та управлінська звітність

Вимоги до управлінської звітності: простота, придатність для багаторазового використання, універсальність з метою можливого використання для різних сегментів і часових періодів.

Внутрішню управлінську звітність створюють керівники центів відповідальності, а отже, її зміст залежить від того, які показники контролює такий керівник.

Прикладами видів сегментної звітності також можуть бути:

- звіт про виконання планових завдань щодо витрат (єдина форма для всіх центрів витрат підприємства);

- звіт про доходи з виділенням маржинального доходу;

- звіт центрів прибутків;

- порівняльний баланс (для центру інвестицій).

9.1.3. Поняття про диференціальний аналіз

Внзарішняуправлінськазвітністьможевикорисговуватисядляпла-нування та прогнозування, прийняття кращого рішення при наявності альтернативних варіантів дій. Тому аналітику доводиться готувати декілька варіантів прогнозних розрахунків. Вибір серед кількох варіантів оптимального рішення здійснюють на підставі диференціального аналізу, в процесі якого визначають та зіставляють диференціальні витрати та доходи відповідного рішення.

У процесі такого аналізу зосереджуються лише на релевантних витрат і доходах (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Методика визначення диференціального прибутку

Диференціальний аналіз охоплює лише додаткові грошові потоки, тобто грошові надходження (виручку) та грошові витрати (дійсні витрати). Сутність диференціального аналізу розкривається на прикладах підготовки інформації для обгрунтування типових операційних рішень типу: "про спеціальне замовлення", "купувати чи виробляти", "про скорочення (розширення) сегменту діяльності" і подається у наступному питанні.