Управлінський облік - Карпенко О.В. - 9.2. Аналіз релевантної інформації в типових господарських ситуаціях

9.2.1. Обгрунтування рішення про "спеціальне" замовлення

Під "спеціальним" замовленням розуміють таке, при якому потенційний партнер пропонує закупити у підприємства продукт за ціною меншою, ніж "звичайна", чи навіть, меншою, ніж собівартість. Безумовно, що така пропозиція може розглядатися для ухвали, якщо підприємство має вільні виробничі потужності та зацікавлене у покритті постійних витрат, які зменшується при максимальному завантаженні виробничих потужностей. Підготовка інформації для обґрунтування рішення такого типу ґрунтується на калькулюванні змінних витрат та оцінці динаміки маржинального доходу та його коефіцієнта.

Аналіз для прийняття такого рішення передбачає:

- маржинальний підхід;

- диференціальний аналіз релевантних витрат і доходів;

- врахування альтернативних витрат за відсутності вільної потужності;

- врахування можливих довгострокових наслідків прийняття "спеціального замовлення".

Розглянемо цифровий приклад.

Підприємство "Еліпс" прогнозує виготовити 400 000 одиниць продукції. У минулому періоді було випущено 410 000 одиниць. Максимальна виробнича потужність - 450 000 одиниць.

Розмір спецзамовлення - 30 000 од. по 500 од. в одному ящику (фірма "Ніко").

Витрати на пакування у ящики партії (прогнозні 30 000 * 500) - 25 000 Постійні витрати - 100 000

Проведемо порівняльний (у деяких авторів "диференційний") аналіз.

Таблиця 9.2. Порівняльний аналіз спеціального замовлення (із застосуванням маржинального підходу)

Отже, маржинальний дохід збільшиться при прийнятті замовлення на 11 000 грн (70 800 - 697 000), що і зумовить більшу суму прибутку при прийнятті спецзамовлення:

де Р - прибуток; р - ціна;

v - змінні витрати на одиницю; q - кількість реалізованих одиниць.

(2,45 - 2,00) - 30 000 - 2 500 = 11 000 грн.

Отже, пропозиція про прийняття замовлення фірми "Ніко" за ціною нижчою, ніж собівартість, має бути прийнята.

Внутрішня звітність при обґрунтуванні такого рішення може бути підготовлена у порівняльному форматі з презентацією маржинального доходу або у вигляді результатів аналізу приросту з виділенням відхилень по кожній позиції.

Таким чином, при обґрунтуванні рішення про прийняття спеціального замовлення, як правило, релевантними є усі змінні витрати. Але не завжди. Наприклад, нерелевантними будуть транспортні витрати, пов'язані зі збутом продукції, якщо вони здійснюються за рахунок покупця. У довгостроковій перспективі всі витрати перетворюватимуться на змінні.

9.2.2. Обґрунтування рішення про розширення або скорочення сегмента діяльності

Таке рішення ґрунтується на маржинальному підході до підготовки Звіту про прибуток у розрізі сегментів діяльності.

Підприємство "Добробут" виготовляє товари народного споживання А, Б, В. керівництво зацікавила рентабельність кожного з виробів. Бухгалтер на основі калькулювання повних витрат підготував такий розрахунок (табл. 9.3).

Таблиця 9.3. Розрахунок прибутку у розрізі окремих видів продукції

Ознайомившись з цим розрахунком, будь-який менеджер помітить, що виріб Б є збитковим. Чи не доцільніше зняти його з виробництва?

Застосовуючи систему обліку неповних витрат, з'ясуємо який внесок у покриття витрат приносить кожен з видів продукції. Пригадайте: маржинальний дохід це різниця між виручкою і сукупними змінними витратами, або сума сукупних постійних витрат та прибутку (табл. 9.4).

Таблиця 9.4. Розрахунок прибутку на основі калькулювання неповних витрат

Зняття виробу з виробництва невигідне, оскільки виріб Б у результаті вже не принесе 14 000 грн маржинального доходу і значна частина постійних витрат залишиться непокритою, а, отже, фінансовий результат зміниться у гіршу сторону.

9.2.3. Обгрунтування рішення у ситуації "виробляти чи купувати"

Завод з виробництва товарів народного споживання виробляє складну деталь Д, яка є основною для виробництва продукції К У рік заводу необхідно мати 22 000 тис. деталей Д.

Постачальник пропонує аналогічну деталь за ціною 45 грн. Вам необхідно визначити, що вигідніше: виробляти деталь Д у власному цеху X чи закупити її у постачальника.

Таблиця 9.5. Вихідна інформація

На перший погляд здається, що витрати на виробництво (52 грн) значно перевищують ціну на зовнішньому ринку (45 грн).

Оцінимо витрати лише за релевантними складовими, оскільки постійні загальновиробничі витрати матимуть місце незалежно від обраного нами рішення. Оформимо результати аналізу у вигляді табл. 9.6:

Таблиця 9.6. Аналіз для прийняття рішення: "виробляти чи купувати деталь Д"

Зіставлення релевантної інформації свідчить про доцільність продовження виробництва деталі власними силами, оскільки 40 грн менше, ніж 45 грн. Крім того, наймані працівники заводу матимуть можливість виконувати замовлення та одержати заробітну плату.

Готуючи інформацію для прийняття такого рішення необхідно розрахувати релевантні витрати на одиницю:

o для альтернативи "виробляти"

- прямі матеріали;

- пряма заробітна плата;

- накладні витрати за мінусом нерелевантних (наприклад амортизація, оренда тощо);

o для альтернативи "купувати" - ціна, яку пропонує продавець.

9.2.4. Аналіз для прийняття рішення за наявності обмежень

Визначити, якому виробу доцільно надати перевагу, якщо підприємство функціонує під дією одного обмежувального чинника - попиту на продукцію. За інформацією, наведеною у табл. 9.7 на перший погляд здається, що вигіднішим є виріб В, оскільки він має вищу ціну.

Таблиця 9.7. Вихідні дані

Оцінку інформації необхідно здійснювати на основі коефіцієнта маржинального доходу на обмежувальний чинник.

Таблиця 9.8. Розрахунок коефіцієнта маржинального доходу

Перевагу необхідно віддати виробництву виробу, що має вищий коефіцієнт на обмежувальний чинник, тобто виробу А.

Аналіз для прийняття рішення за умови декількох об межень здійснюють за допомогою лінійного програмування - математичного методу, який використовується для оптимізації виробничої діяльності шляхом розв'язання серії лінійних рівнянь наявних обмежень в три етапи: побудова моделі, вирішення моделі, аналіз вирішення.