Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Текст 7.9. АУГСБУРЗЬКЕ ВИЗНАННЯ

Артикул 1: Про Бога. Наші церкви в повній згоді учать, що рішення Никейського собору щодо єдності Божественної Сутності, а також щодо Трьох І постасей істинне й гідне віри без жодних сумнівів <...>.

Артикул 2: Про первородный гріх. Далі наші церкви учать, що з моменту гріхопадіння Адама всі люди, зачаті природним чином, породжені в гріху, тобто вони похітливі, не мають страху Божого і сподівання на Бога <...>.

Артикул 4: Про виправдання. Далі наші церкви учать, що люди не можуть виправдатися перед Богом власними силами, заслугами або справами, але вони виправдуються даром заради Христа, вірою, коли вони вірують, шо приймаються з прихильністю, і що їхні гріхи прощені заради Христа. Який Своєю смертю спокутував наші гріхи...

Артикул 5: Про служіння. Для того, щоб ми могли знайти цю віру, було засноване служіння Євангелія і відправлення Таїнств вівтаря. Тому що Слово і Таїнства є знаряддями, за допомогою яких дається Святий Дух, Що породжує віру там і тоді, де і коли це завгодно Богові...

Артикул б: Про нову слухняність. Також вони учать, що ця віра повинна приносити добрі плоди, і шо робити добрі справи, заповідані Богом, необхідно, тому що така воля Божа, однак ми не повинні покладатися наці справи, думаючи, шоними можна заслужити виправдання перед Богом <...>.

Артикул 7: Про Церкви. Далі вони учать, що єдина Свята Церква має перебувати навіки вічні <...>.

Артикул 8: ...Як Таїнства, так і Слово дієві з тієї причини, що вони засновані і заповідані Христом, навіть якщо вони викладаються (відправляються) неблагочестивими людьми <...>.

Артикул 9: Про Святе Хрещення. Про Святе Хрещення наші церкви учать, що воно необхідно для спасіння, що через хрещення да рується благодать Божа, і що діти мають бути хрещені, тому що вони, будучи посвячені (вознесені) Богові за допомогою Хрещення, приймаються в благодать Божу...

Артикул 10: Про Святе Причастя. Про Святе Причастя (Вечерю Господню) наші церкви учать, що Тіло і Кров Христові дійсно присутні і надаються тим, хто причащається (вкушає Вечерю Господню). І вони засуджують тих, хто учить інакше.

Артикул 11: Про сповідь. Про сповідь вони учать, що особисте відпущення гріхів слід зберегти в церквах, хоча перерахування всіх гріхів на сповіді не є обов’язковим...

Артикул 12: Про покаяння. Про покаяння наші церкви учать, що ті, хто упав у гріх після Хрещення, одержують прощення гріхів кожний раз, коли вони (знову) звертаються у віру (каються), і що Церква повинна давати відпущення гріхів тим, хто таким чином повертається до покаяння.

Артикул 13: Про вживання Таїнств Вівтаря. ...Наші церкви засуджують тих, хто учить, що Таїнства, як зовнішні, формальні діяння, дають виправдання, а також тих, хто не учить, що при вживанні Таїнств потрібна віра в те, що гріхи прощені.

Артикул 15: Про церковні обряди … Людські традиції, засновані для того, щоб умилостивити Бога, для того, щоб заслужити благодать і спокутувати гріхи, суперечать Євангелію і вченню про віру. Тому (чернечі) обітниці й обряди, що належать до їжі, дотри мання (пісних) днів тощо, установлені з метою заслужити благодать і розплатитися за гріхи, марні й суперечать Євангелію.

Артикул 16: Про світські (державні) справи. Щодо світських справ наші церкви учать, що законні державні укази є благими ділами Божими, і що християни можуть по праву виконувати державну службу, бути суддями, щоб судити за імперським и й іншими існуючими законами, присуджуючи справедливе покарання, а також брати участь у праведних війнах, служити солдатами, укладати законні угоди, мати власність, приносити присягу, якщо це потрібно на суді, брати шлюб <...>.

Артикул 20: Про добрі справи. Наших учителівдаремнозвинува-чуютьутому, що вони забороняють добрі справи <...>... Колись проповідники майже не учили про це й закликали тільки до несерйозних, марних справ—зокрема таких, як дотримання святих днів, постів, утворення братств, паломництво, шанування святих, молитви початках, чернече життя тощо. Оскільки наших супротивників увіщували в цьому, вони тепер забувають ці справи й не призивають більше на своїх проповідях до цих марних речей, як раніш. До того ж, вони почали згадувати про віру, про яку дотепер вони зберігали дивне мовчання. Вони учать, що ми виправдані не тільки справами, але з’єднують віру й діла, говорячи, що ми виправдані вірою і ділами <...>... Наші вчителі наставляли церкви про добрі діла в такий спосіб: по-перше, що наші діла не можуть примирити нас з Богом, або що ми не можемо заслужити своїми ділами прощення гріхів, благодаті і виправдання, але що ми одержуємо це тільки по вірі, коли віруємо, що ми знайшли благовоління заради Христа, що тільки Він є Посередником і Спокутною Жертвою (1 Тім. 2:5) для того, щоб Отець міг бути примирений (з нами) через Нього <...>.

Артикул 21: Про поклоніння святим. Про поклоніння святим наші церкви вчать, що ми можемо зберігати пам’ять про святих, щоб іти за прикладом їхньої віри і добрих діл, відповідно до нашого покликання, як імператор, наприклад, може іти за прикладом Давида, воюючи з туркам и і виганяючи їх зі своєї країни. Тому що обидва вони — царі. Але Писання не учить звертатись до святого або шукати в них допомоги, оскільки воно установлює для нас одного лише Заступника... (Пер.укр. авт.)