Еристика - Хоменко І.В. - 1.4. Типи суперечок

1.1. Суперечка як предмет еристики

Термін "еристика" має давню історію. Він походить з грецької та означає "мистецтво суперечки". Спочатку під "еристикою" розуміли звід прийомів, якими потрібно користуватися в спорі, щоб одержати перемогу. У наш час значення цього терміна дещо змінилося. Його визначають так.

Еристика - це напрям досліджень, мета яких полягає в розгляді різноманітних характеристик (логічних, семіотичних, психологічних тощо) такого складного комунікативного процесу, як суперечка.

Отже, предметом вивчення еристики є суперечка.

Суперечка - це комунікативний процес, у якому наявне активне ставлення до точки зору співрозмовника, що виражене в її критичній оцінці.

Будь-яка суперечка передбачає розходження в думках, зіткнення позицій. Кожна сторона активно відстоює свою точку зору та намагається розкритикувати точку зору супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає й самого спору, а є якась інша форма комунікації. Наприклад, проповідь, молитва, лекція, інформаційна доповідь - це не суперечки. Якщо аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які байдуже або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.

1.2. Учасники суперечки

Обов'язкові учасники суперечки:

o пропонент;

o опонент;

o аудиторія.

Пропонент - це той, хто висуває та обґрунтовує певну точку зору.

Без пропонента не може бути суперечки, оскільки спірні питання не виникають самі по собі. їх повинен хтось сформулювати та поставити на обговорення. Точка зору пропонента може виражати власну думку або репрезентувати колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент - це той, хто піддає сумніву або заперечує істинність або слушність точки зору пропонента.

Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в ньому.

Аудиторія - це колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання.

Аудиторія є головним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

1.3. Позитивні та негативні точки зору

Суперечка має місце тоді, коли пропонент та опонент мають розходження в думках з приводу певного питання. Одна сторона висуває точку зору, а друга висловлює сумнів щодо неї або взагалі заперечує її. Таке розходження може бути виражене в точці зору явно (експліцитно) або неявно (імпліцитно).

Точка зору - це думка, яка фіксує відношення людини до твердження, змістом якого є певна пропозиція.

Щодо пропозиції можна зайняти позитивну, негативну або нейтральну позиції.

Приклад Розглянемо твердження: "Неземні цивілізації існують".

Позитивна точка зору: "Я думаю, що неземні цивілізації існують".

Негативна точка зору: "Я не думаю, що неземні цивілізації існують".

Нейтральна точка зору: "Я не знаю, існують чи ні неземні цивілізації".

Розходження в думках, яке є передумовою будь-якої суперечки, передбачає, що один з учасників має позитивну або негативну точку зору відносно певного твердження, а другий учасник має сумніви щодо неї.

Можлива й складніша форма розходження в думках, коли друга сторона не тільки сумнівається, а й підтримує протилежну точку зору.

Нейтральну точку зору, як правило, ні пропонент, ні опонент не підтримують. Інакше комунікативний процес не можна було б кваліфікувати як суперечку.

1.4. Типи суперечок

Типи суперечок виокремлюють залежно від типів розходження в думках.

Розходження в думках залежно від кількості пропозицій, які містить точка зору може бути:

o одиничним;

o множинним.

Розходження в думках вважають одиничним, коли до уваги беруть точку зору, яка ґрунтується тільки на одній пропозиції.

Розходження в думках вважають множинним, коли до уваги беруть точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Це відбувається, коли пропонент висловлює точку зору з приводу складної проблеми, яка містить багато пунктів, або дає відповідь одразу з цілого ряду питань.

Розходження в думках залежно від позиції, яку займає опонент у суперечці, може бути:

o незмішаним;

o змішаним.

Розходження в думках вважають незмішаним, коли тільки пропонент бере на себе зобов'язання захищати свою точку зору. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, але власної точки зору не висуває.

Розходження в думках вважають змішаним, коли відносно однієї пропозиції учасники спору висловлюють різні точки зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

Наведені типи розходження в думках можуть комбінуватися різними способами. У результаті отримуємо різні типи суперечок.

1. Суперечка ґрунтується на одиничному незмішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується на одній пропозиції, та бере на себе зобов'язання захищати її. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, але власної точки зору не висуває.

2. Суперечка ґрунтується на множинному незмішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, але власної точки зору не висуває.

3. Суперечка ґрунтується на одиничному змішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву та висуває протилежну точку зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

4. Суперечка ґрунтується на множинному змішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву та висуває протилежну точку зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

Зверніть увагу на те, що під час аналізу різних типів суперечок треба вміти відрізняти головне розходження в думках від другорядних, які виникають у ході обговорення головного спірного питання.