Риторика - Олійник О.Б. - 8.3. Аргументація і логіка

В аргументації розрізняються "теза" - ствердження (або система стверджень), яке аргументуюча сторона вважає за потрібне нав'язати аудиторії, і довід, або аргумент, - одне або декілька пов'язаних між собою стверджень, мета яких - підтримати тезу.

Аргумент є мовною дією, що включає систему стверджень, спрямованих на виправдання або спростування якоїсь думки. Подібна система стверджень звернена передусім до розуму людини, яка вміє розсудити; прийняти або спростувати твердження.

Теорія аргументації досліджує різноманітні способи переконання аудиторії за допомогою мовної дії:

1) за допомогою мови та словесно виражених доводів;

2) жестом, мімікою, наочними образами, мовчанням у певних випадках;

3) насильством, гіпнозом, навіюванням, підсвідомою стимуляцією-, лікарськими засобами, наркотиками і тощо.

Для аргументації характерні такі ознаки:

1) аргументація завжди виражена в мові і мас форму вимовлених або записаних стверджень; теорія аргументу досліджує взаємозв'язки стверджень, а не ті думки, ідеї і мотиви, які стоять за ними;

2) аргументація є цілеспрямованою діяльністю, завдання якої посилити або послабити чиїсь переконання;

3) аргументація — це соціальна діяльність, вона направлена на людину або групу людей, припускає діалог і активну реакцію протилежної сторони на наведені доводи;

4) аргументація припускає розумність суб'єкта, який її сприймає, його здібність раціонально зважувати аргументи, приймати або оспорювати їх.

Закони логіки:

1) закон тотожності. Кожна думка в процесі даного міркування зберігає один і той самий зміст, скільки б разів вона не повторювалася. Всі люди смертні. Сократ людина, отже, Сократ смертний. Для розуміння цього закону також необхідні знання такої науки, як логіка, оскільки, для того, щоб повністю оформити вислів, обов'язково потрібно відстежити весь логічний ланцюг вислову;

2) закон суперечності. Дві протилежні думки про один і той самий предмет, узятий в один і той же час, в одному і тому ж відношенні, не можуть бути одночасно істинними. Байкал - найглибше озеро. Байкал — наймілкіше озеро;

3) закон виключеного третього. З двох думок (про один і той самий предмет), що суперечать, одна має бути істинною, друга помилковою; третього не дано. Це просте рівняння. Це складне рівняння. Тільки одне з цих двох тверджень буде істинним, третє ж виключено;

4) закон достатньої підстави. Всяка правильна думка повинна бути обгрунтована іншими думками, істинність яких доведена практикою.

Пафос (з грецьк. - "страждання, відчуття, пристрасть") - це натхнення, захопленість, підйом. Мистецтво ораторської мови завжди було цікаве, в ораторові визнавали наявність особливої сили, яка давала змогу підпорядкувати собі людину лише за допомогою слів.

Тільки за допомогою довершеного знання законів риторики оратор мав можливість впливу і повного підпорядкування свідомості людей, які його слухають. Талановиті оратори ставали державними лідерами, великими учнями, героями та володарями думок. Велика людина вершить великі справи.

Для того, щоб стати великим державним діячем, треба неодмінно уміти вживати словом, тобто надихати прихильників, "скидати" супротивників і переконувати натовп в істинності своїх ідей.

Ораторське мистецтво - це уміння виголошувати публічні промови переконливо та дієво.

Ораторика - сфера риторики, що вивчає мистецтво та майстерність публічних виступів. Кожна людина потрапляє в ситуації, коли йому потрібно щось розповісти, пояснити яке-небудь явище, одне слово, побудувати розгорнену публічну промову. У таких ситуаціях перевіряються знання, внутрішня енергія, воля, ініціативність, уміння знайти необхідні слова і виразити їх у відповідній формі. Деякі люди виголошують прекрасні промови, використовуючи знання риторики, а деякі використовують прийоми даної науки на підсвідомому рівні. Існує знаменита формула Квінтіліана: "Щоб бути хорошим оратором, треба бути хорошою людиною". Справжній оратор не піклується про тимчасовий успіх мови, він думає над тим, як його слово відгукнеться згодом.

У кожної людини є індивідуальний мовленнєвий талант, необхідно розуміти, в чому він прихований, прагнути розкрити і розвинути приховані можливості.

Одна людина може писати геніальні вірші, інша - з легкістю працювати у сфері виробництва або бути талановитим керівником, головне — уміти зрозуміти, відшукати свій талант.

Розвиток таланту потребує роботу над собою, що полягає у збільшенні обсягу знань.

Наступна вимога стосується своєрідності особи оратора. Всяка людина цінується як особа, яка володіє власним поглядом на будь-який предмет і поняття, справжній оратор займає тверду позицію і може відстоювати її.

Відстоювання позиції не припускає прямолінійної упертості, навпаки, мудрий ритор поводиться розумно і тонко: уміє і вислухати опонента, і відстояти власну точку зору.