Риторика - Олійник О.Б. - Словникова скринька

1. Діалектика - джерело категорій мови.

2. Культура думки. Логіка мови.

3. Аргументація і логіка.

Словникова скринька

Аналогійна аргументація - це обгрунтування тези шляхом наведення схожості того, що говорять в аргументах, з тим, що говорять у тезі.

Аналогійна аргументація - це обгрунтування тези шляхом наведення схожості того, що говорять в аргументах, з тим, що говорять у тезі.

Аргумент - це твердження, за допомогою якого оратор обґрунтовує тезу.

Аргумент до авторитету - це наведення оратором на підтримку своєї тези тверджень чи дій людей, що є певним зразком для аудиторії. Різновид аргументів до етосу.

Аргумент до вигоди ~ це твердження, що стимулюють усвідомлення аудиторією своїх особистих інтересів у тій проблемі, що обговорюється. Різновид аргументів до пафосу.

Аргументи до етосу й аргументи до пафосу—це твердження, які апелюють не до суті справи, а до учасників спілкування (як самого оратора, так і аудиторії). їх основу складає ціла група аргументів, що отримали назву argumentum ad hominem ("до людини").

Аргумент до жалю - це твердження, які викликають співчуття до того, що виголошує оратор. Різновид аргументів до пафосу.

Аргументи до логосу - це твердження, які стосуються предмета промови, тези, що захищається оратором. Вони отримали назву argumentum ad rem ("до суті справи").

Аргумент до особи - це твердження, що підкреслюють особистісні якості іншої людини. Різновид аргументів до етосу.

Аргумент до пихи - це твердження, що підкреслюють певні якості співрозмовників, розхвалюють їх. Різновид аргументів до пафосу.

Аргумент до публіки - це звернення до почуттів аудиторії з метою відвертання слухачів від об'єктивного розгляду певної проблеми та схиляння їх до рішення у потрібному оратору напрямі. Різновид аргументів до пафосу.

Аргумент до сили - це твердження, які вказують на неприємні для аудиторії наслідки в разі відмови від положень оратора. Різновид аргументів до пафосу.

Аргументація - це обгрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії.

Емпірична аргументація - це обгрунтування тези шляхом безпосереднього звертання до дійсності. Аргументами в ній виступають експерименти, спостереження, досліди тощо.

Критика - це обгрунтування неприйнятності певної аргументації.

Критика аргументів - це вид критики, спрямований на обґрунтування оратором безпідставності тих аргументів, які використовувала інша людина на підтримку своєї тези.

Критика тези - це вид критики, спрямований на обґрунтування оратором безпідставності тези, що захищалась іншою людиною. Може здійснюватись двома способами: а) зведення до абсурду - з тези співрозмовника виводять наслідки, що суперечать загальновизнаним фактам або положенням; б) обґрунтування антитези - оратор пропонує аргументацію на користь свого положення, що є антитезою до положення співрозмовника.

Критика форми - це вид критики, спрямований на обґрунтування оратором відсутності зв'язку між аргументами та тезою іншої людини.

Непряма аргументація - це вид аргументації, в ході якої теза обґрунтовується шляхом встановлення помилковості антитези (апагогічна аргументація) або шляхом встановлення неприйнятності конкуруючих з тезою положень (розділова аргументація).

Причинна аргументація - це обгрунтування тези шляхом наведення причиново-наслідкового зв'язку між аргументами і тезою.

Пряма аргументація - це вид аргументації, в ході якої наводять аргументи, що безпосередньо обґрунтовують тезу.

Симптоматична аргументація - це обґрунтування тези шляхом наведення в аргументах певних ознак того, що постулюють у тезі.

Теза - це твердження, в якому оратор намагається переконати аудиторію.

Теоретична аргументація - це обгрунтування тези, в основу якого покладені міркування. Аргументами в ній виступають інші відомі положення, до яких апелює оратор.