Економічний регіон — частина загального економічного простору, всі складові якого пов'язані між собою більш тісними зв'язками, ніж із елементами зовнішнього середовища (іншими економічними регіонами). Кожен економічний регіон має свій внутрішній економічний простір, межі території, яку він займає, і зв'язки із зовнішнім середовищем. Економічні регіони відрізняються за площею території — від локальних (локальний TBK, промисловий пункт, центр тощо) до великомасштабних (частина території країни, можливо, й світу). Також економічні регіони можуть виокремлюватися за напрямами і формами регіонального поділу залежно від мети дослідження. Так, можна виокремити галузеві, міжгалузеві, транснаціональні, інтегральні та інші економічні регіони.
Економічний район суттєво не відрізняється від поняття економічного регіону. Але чомусь у нашій країні переважає думка, що економічні райони — це лише великі економіко-географічні райони. Непорозуміння, як правило, виникають у тих людей, зокрема економістів, які недостатньо знають теорію економічного районування.
Деколи районами називають також неекономічні утворення, наприклад адміністративний, міський, сільськогосподарський райони тощо. Тому деякі економісти вважають, що економічний регіон є більш науковим терміном, ніж економічний район. На нашу думку, це не має принципового значення, головне не плутати науковий і побутовий рівні використання слів-термінів.
Адміністративно-територіальний поділ і його одиниці (в Україні — адміністративні райони, області, АР Крим, міста обласного і республіканського підпорядкування) часто використовують для визначення таких економічних регіонів, як, наприклад, обласний економічний регіон, адміністративний економічний регіон та ін. Тобто поняття економічного районування ототожнюють з адміністративно-територіальним поділом. Як правило, це спостерігається у сфері регіональної політики та управління і таку термінологію використовують переважно управлінці. Але економічне районування й адміністративно-територіальний поділ — це категорії різних таксономічних рівнів.
Адміністративно-територіальний поділ залежить від характеру влади і системи державного управління, що сформувалися в країні. Цей процес суб'єктивний, ним керують конкретні люди, тому він часто може бути продиктований звичайним свавіллям (що було характерно, наприклад, для сталінських часів). Навпаки, процес формування економічних регіонів проходить об'єктивно протягом десятків років. Отже, кордони адміністративно-територіальних одиниць та економічних регіонів (районів) не обов'язково мають збігатися.
Адміністративно-територіальний поділ у країнах з нестабільним розвитком (наприклад, у пострадянських країнах порівняно з консервативною Західною Європою) часто змінюється з приходом кардинально нової форми влади. Так, в Україні у 2005 р. спостерігалася спроба повної зміни регіональної системи управління і самоврядування. Проте населення її абсолютно не сприйняло внаслідок побоювання чергової владної несправедливості. З огляду на доцільність ця реформа необхідна, бо стара система адміністративного поділу не відповідає сучасним вимогам формування ринкової економіки і демократичного устрою суспільства, але для збереження громадського спокою і стабільності й" впровадження варто відкласти до кращих часів.
Виділення економічних регіонів — це не тільки процес задоволення допитливості науковця, а й пошук конструктивних рішень з удосконалення управління розвитком регіонів. Отже, повністю ігнорувати чинний адміністративно-територіальний устрій країни неможливо, тому в економічному районуванні деколи доводиться поступатися науковими принципами. Але слід пам'ятати про те, що, коли мова йде про обласні та інші подібні адміністративні економічні регіони, їх виділення є умовним і вони є штучно створеними науковими категоріями.
В ідеалі адміністративно-територіальний поділ (як система управління економікою регіонів) і економічне районування (виділення регіональних економічних систем) мають збігатися. Лише такий варіант дає можливість ефективно організувати соціально-економічний розвиток регіонів, що і є головним завданням регіональної економіки. Так, наприклад, у США для виконання програм розвитку відсталих регіонів адміністративно-територіальний поділ не змінюють, але створюють спеціальні органи влади (адміністрації з виконання програм), особливо для територій, межі яких не збігаються з адміністративно-територіальними одиницями. Прикладом можна вважати програму "Освоєння і розвитку ресурсів долини ріки Теннессі", що бере свій початок ще з часів правління Ф. Рузвельта і діє до сьогодні. її оцінюють як найкращий у світі зразок ефективної регіональної політики, а досвід вивчають в американських університетах і бізнес-центрах.
Суть поняття "економічний регіон"
Спираючись на попередній огляд теоретичних положень регіональної економіки можемо дати уточнене і доповнене визначення економічного регіону (району).
Економічний регіон (район) — це: 1) невід'ємна частина загального єдиного економічного простору країни або світу (світової економіки), яка має свої межі й унікальне географічне положення; 2) територія, що має спільні природні, соціально-економічні, національно-культурні та інші умови розвитку; 3) територіально-господарське утворення системного характеру, між складовими якого внутрішні зв'язки тісніші, ніж зовнішні.
Економічні регіони відрізняються за спеціалізацією, рівнем та умовами розвитку, масштабами території, формами організації господарства, механізмами управління їх розвитком та іншими ознаками. Немає однакових, можуть бути лише схожі економічні регіони.
Економічні регіони формуються як результат територіального поділу праці.
Суть і форми суспільного поділу праці
Поняття про територіальний поділ праці (ТПП)
Поняття про територіальну організацію господарства та її форми
4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології
Традиційні види економічних регіонів
Нові концепції регіонів
Поняття про економічні кластери
Проблеми типології регіонів
4.4. Структура економічного регіону