Регіональна економіка - Качан Є.П. - Поняття про територіальну організацію господарства та її форми

Територіальна організація господарства (ТОГ) є результатом і проявом територіального поділу праці (ТПП) і складається із територіальних процесів і територіальних структур. Територіальні процеси ідентифікуються як явища територіальної диференціації (спеціалізації) та інтеграції (кооперування і комбінування), територіальної концентрації, суть яких була розглянута вище.

До цього слід ще додати деякі зауваження з приводу концентрації виробництва. Безумовно, вона має значний економічний ефект, крім випадків гігантоманії. Але немаловажну економічну роль відіграють середні та малі підприємства та фірми, які е більш гнучкими щодо змін ринкового попиту і можуть швидко перебудуватися і перепрофілюватися на інше виробництво (економічні втрати при цьому будуть мінімальними, порівняно з підприємствами-гігантами). Вони також є більш вигідними для виробництва унікальної, дорогої продукції, переважно у сфері високих технологій. Надзвичайно ефективна їх діяльність у малому бізнесі інфраструктурного призначення.

Наслідком територіальних процесів є формування територіальних структур — територіальних господарських об'єднань підприємств та інших об'єктів господарювання, поєднаних між собою різними формами зв'язків. В принципі є лише дві таких форми: угруповання і комплекс.

Групове локальне розміщення підприємств дає економію витрат за рахунок спільного використання природних ресурсів, населення, інфраструктури тощо.

Комплексне розміщення підприємств сприяє виникненню ще одного додаткового економічного ефекту за рахунок встановлення тісних виробничих зв'язків між підприємствами, які зменшують витрати на постачання сировини і матеріалів з інших регіонів, утилізацію відходів, оскільки продукцію або відходи одного виробництва переробляють інші підприємства-сусіди. Таку форму розміщення називають територіально-виробничим комплексом. Більш точною слід вважати назву територіально-господарський комплекс, оскільки TBK складається не лише з об'єктів виробничої, а й всіх інших форм людської діяльності.

Форми ТОГ мають різний таксономічний вияв. У економічній географії і науці про РПС прийнято виділяти такі форми територіальної організації промисловості:

— промисловий пункт — одне спеціалізоване підприємство з інфраструктурою і підприємствами, що обслуговують потреби населення (рівень невеликого населеного пункту);

— промисловий центр — два і більше спеціалізованих підприємств, не пов'язаних між собою виробничими зв'язками, що відповідає груповій формі розміщення (рівень міста);

— промисловий вузол — два і більше спеціалізованих підприємств, переважно пов'язаних між собою виробничими зв'язками, що відповідає комплексній формі розміщення — локальному TBK (рівень міста, агломерації);

— промисловий район — територія з великою концентрацією промисловості — промисловий TBK (рівень великої агломерації, області, економічного району, можливо й сукупності економічних районів);

— промислова зона — сукупність суміжних промислових районів — зональний TBK (рівень великої частини країни, урбанізованої зони типу мегалополіса).

Крім промислових, виокремлюють також спеціальні форми територіальної організації для сільського, лісового господарств, гірничодобувної промисловості, рекреаційного комплексу.

Для економіки загалом виділяють інтегральні форми територіальної організації господарства:

— економічні мікрорайони — TBK декількох адміністративних районів (частина області);

— економічні підрайони — TBK області як складової економічного району (рівень області);

— економічний район (великий економічний район) — TBK (ТТК) декількох суміжних областей (частина країни);

— господарський комплекс країни — ТГК країни в цілому.

У розвинених країнах переважає, як правило, регіональне планування розвитку проблемних територій. Однією із формалізованих версій територіальної організації господарства регіону стала модель "центр — периферія" Дж. Фрідмана, яка дає змогу відокремити ареали регіону з різними рівнями і перспективами розвитку.