Регіональна економіка - Качан Є.П. - 9.1. Паливно-енергетичний комплекс

9.1. Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) є технологічно складною, територіально розгалуженою системою, що складається з електроенергетики, системи теплопостачання, вугільної, ядерної, газової, нафтової і нафтопереробної промисловостей. ПЕК здійснює видобуток, виробництво та транспортування паливно-енергетичних ресурсів.

Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому в усіх економічно розвинутих країнах інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40 % сумарних капітальних вкладень у промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс є базовим в економіці держави, значно впливає на рівень її розвитку. У 2009 р. в Україні вироблялося 107,8 млн т умовного палива, тоді як для нормального енергозабезпечення потрібно до 250 млн т. Держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 40 %, зокрема у газі — на 20, у вугіллі — на 80, у нафті — на 10—15 %. Тому значну частину енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля — до 28 млн т, нафти та нафтопродуктів — до 20 млн т, газу — 40— 45 млрд м3 на рік, ядерного палива — 100 %. Обсяги виробництва деяких видів продукції ПЕК у 1985—2009 рр. подано у табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Виробництво найважливіших видів продукції паливно-енергетичного комплексу [28]

Рівень забезпечення паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР) за рахунок імпорту в Україні відповідає середньоєвропейським показникам. Більшість країн світу мають такі ж, або навіть гірші показники забезпечення власними первинними ПЕР. Наприклад, у Німеччині частка імпорту в загальному споживанні енергії становить 60 %, а в Словаччині — понад 30 %. Японія використовує лише 8 % власних первинних ПЕР, Італія — 17 %. В Україні покриття потреби за рахунок власного видобутку нафти становить 39,4 %, а природного газу — 26,2 %.

Потреби в електроенергії та теплі задовольняються в Україні виключно за рахунок власного виробництва. За обмежених запасів нафти і газу частка природного газу в загальному споживанні енергоресурсів в Україні залишається високою та майже вдвічі перевищує світові показники і відповідає показникам країн, які мають великі запаси цих ресурсів (Росія, Саудівська Аравія, Норвегія) та є експортерами, при цьому частка видобутку газу в зазначених країнах поступово зростає. Частка споживання нафти в паливно-енергетичному балансі (ПЕБ) України становить 18,4 % (ЄС — 41,7 %, світові показники — 38,5 %), атомної енергії — 16,3 % (ЄС — 20,3 %, світові показники — 10,7 %). Видобуток нафти на 1 жителя в таких країнах, як Німеччина, Франція, Італія, значно нижчий, ніж у нашій країні, і запаси її незначні — відповідно 0,34; 0,15; 0,62 млрд бар., а рівень життя населення та адаптації національних економік значно вищий.

У структурі промисловості України на частку паливної галузі припадає 15 % вартості основних фондів і майже 8 % середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу, 11 % вартості промислової продукції.

У 60—80-х роках в Україні видобуток палива, особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала знижуватись частка вугілля й нафти і збільшуватись — газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватися. Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1976 р. Однак в останні роки абсолютні його обсяги почали зменшуватися переважно внаслідок погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи вугільної, нафтової і газової промисловостей, складного фінансового становища країни в цілому.

Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню енергоємності національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 до 2009 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 42 %, видобуток нафти — на 25, газу — на 24, вугілля — на 56 %.

Вугільна промисловість . За обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. У 1990 р. тут видобували вугілля на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта коксівного вугілля. Зараз в Україні є 157 діючих шахт.

31977 р. видобуток вугілля в країні поступово скорочувався і в 2009 р. разом з обсягами видобутку бурого вугілля становив 72,3 млн т (рис. 9.1).

Постійне зниження обсягів видобування зумовлене низкою причин:

— шахтний фонд України є одним із найстаріших у світі. З шахт, що працювали на кінець 1990 р., 57 % введені в експлуатацію до 1950 р. Найстарішою в Україні є діюча шахта ім. Дзержинського, заснована у 1860 р. За останні 20 років не закладено жодної нової шахти;

— недостатньо і в незначних масштабах проводилася реконструкція шахт. На понад двох третинах з них взагалі не проводилося реконструкції за весь час експлуатації;

— ускладнення гірничо-геологічних умов видобутку у зв'язку з переходом до розробки більш глибоких пластів: 55 % шахт працюють на глибині понад 600 м, ЗО — понад 800 м і 11 % — понад 1000 м. Понад 90 % шахт — газові, 45 — небезпечні внаслідок раптових викидів, гірничих ударів, 70 % — внаслідок вибуховості вугільного пилу, на 60 шахтах розробляються пласти, небезпечні за можливістю самозаймання вугілля, а на 73 шахтах потрібне штучне охолодження;

— зниження потужності шахт у зв'язку з вичерпанням запасів;

— низька потужність пластів [32].

Найбільше вугільних шахт України розміщено в межах Донецького кам'яновугільного басейну та зосереджено в центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля видобувають переважно в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівни та інших міст), а також у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області, тоді як в Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають більше енергетичного вугілля. Найновіші шахти розташовані в Західному Донбасі (Дніпропетровська область).

До 5 млн т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.

Дніпровський буро-вугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Без брикетування вугілля басейну не придатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується переважно для місцевих потреб.

Буро-вугільна промисловість України об'єднує великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, а також допоміжні підприємства.

У 2009 р. підприємствами Мінвуглепрому загалом відвантажено споживачам 26 503,0 тис. т, що на 10,2 % менше за показник 2008 р. Найбільшим споживачем вугілля в Україні є теплові електростанції (рис. 9.2).

Актуальними проблемами вугільної промисловості залишаються визначення економічної доцільності видобутку твердого палива та його обсяги за кожним шахтним полем, обсяги фінансування і терміни закладення, розбудови й початку експлуатації нових шахт, реструктуризація вугледобувних холдингів за належністю шахт до промислово-геологічних регіонів, відновлення

Рис. 9.1. Річний видобуток вугілля вугледобувними підприємствами України [32]

шахтарської інфраструктури, зменшення смертності та виробничого травматизму шахтарів. Щодо останнього, то протягом 2009 р. на вугільних підприємствах, підпорядкованих Мінвуглепрому, сталося 4035 випадків загального виробничого травматизму, з них 109 випадків зі смертельними наслідками.

Рис. 9.2. Структура та обсяги поставок товарної вугільної продукції, виробленої підприємствами Мінвуглепрому, 2009 р.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 16.03.2005 р. за наслідками звіту Міністерства палива і енергетики України з реорганізації цієї галузі, розроблена концепція розвитку вугільної промисловості, основні положення якої викладені в розділі "Вугільна промисловість" Енергетичної стратегії України до 2030 р. Запропонована до реалізації концепція розвитку вугільної промисловості як визначальної галузі паливно-енергетичного комплексу країни є важливою складовою обґрунтованої наукової концепції ресурсного забезпечення енергетичної безпеки України в цілому, а її вдосконалення і реалізація сприятимуть швидкому досягненню економічної незалежності української держави від зовнішніх постачань енергоносіїв.