Регіональна економіка - Качан Є.П. - 9.2. Металургійний комплекс України

Металургійна промисловість України є основою розвитку машинобудування, металообробки та будівництва. У структурі металургійного комплексу виділяють чорну і кольорову металургію.

Сучасна чорна металургія становить матеріальну базу всього комплексу важкої індустрії України. Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей господарства, є найголовнішим споживачем палива, електроенергії та води. Вона охоплює видобуток, збагачення та агломерацію залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинну переробку чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

Металургійний комплекс є основою розвитку не лише більшості галузей промисловості України, а й джерелом валютних надходжень, адже частка його продукції у структурі експорту становить близько 50 %. Крім того, металургійний сектор України привабливий і для інвесторів. У структурі інвестиційного портфеля більшості інвестиційних компаній частка цінних паперів, емітованих підприємствами металургійного комплексу України, становить 20—30 %. Це свідчить про високу довіру інвесторів до цієї галузі та її перспектив.

Цінні папери металургійних підприємств вже багато років входять до групи так званих "блакитних фішок" Першої фондової торговельної системи (ПФТС), яка є головним гравцем на Українській фондовій біржі. Про високу ліквідність активів металургійних підприємств свідчить і те, що серед двадцяти цінних паперів, які входять до індексного кошика ПФТС (набір цінних паперів, на базі яких формується індекс ПФТС), завжди є 6—8 цінних паперів, емітованих металургійними підприємствами.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим чинником створення промислових і економічних районів. Супутніми для неї є галузі промисловості, що використовують відходи від виплавляння чавуну й коксування вугілля, від теплової енергетики і металомісткого машинобудування. Потреба в раціональному використанні праці жінок у металургійних районах України зумовлює розвиток у них легкої та харчової промисловостей. Зокрема, чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98 % чавунуі97% сталі виробляється на підприємствах з річним обсягом виплавляння понад 1 млн т. За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць у світі.

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії — комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва. Сучасні металургійні комбінати за внутрішніми технологічними зв'язками належать до підприємств металургійно-енергохімічного профілю.

Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави, окремо виділяється "мала металургія", яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавленні сталі й прокату.

Металургія повного циклу, переробна й "мала металургія” значно відрізняються між собою за розміщенням.

При розміщенні металургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо, які за часткою витрат на виплавлення чавуну становлять 30—85 %, у тому числі 50 % витрат припадає на кокс. Для виплавлення 1 т чавуну потрібно 1,2—1,5 т коксівного вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Поєднання транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів забезпечує ефективне функціонування металургійного підприємства.

У переробній металургії використовують переважно металевий брухт. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, вона тяжіє до місць споживання готової продукції. Застосування новітніх технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного чинника. "Мала металургія" орієнтується на великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на виробництві металургійної продукції. Однак, за останні роки відбулося значне зменшення випуску продукції "малої металургії”.

Свої особливості розміщення мають металургійні підприємства, що виробляють феросплави (сплави заліза з легованими металами) та електросталі, котрі виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів — основний чинник розміщення таких заводів. Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістю електроенергії та металевого брухту.

Частка виробництва електросталі й конверторної сталі в Україні становить 60 % від загального виплаву, тоді як у країнах "сімки" — 100 %. Частка прокату у виплаві сталі за останнє десятиріччя зросла і становить понад 87 %, а в Японії, Франції, ФРН — понад 90 %.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, іншими допоміжними матеріалами та частково марганцем. Загальні запаси залізних руд за категоріями А + В + С. становлять 27,4 млрд т і складаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд т), бідних (24,1 млрд т) і бурих залізняків(1,4 млрд т). У 2009 р. в Україні видобуто 66,5 млн т залізної і 2,5 млн т марганцевої руди.

За рік підприємства чорної металургії України виробляють близько 33 млн т чавуну, 30 млн т сталі, 23 млн т прокату, 3 млн т труб великого і малого діаметра.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорових каменів. Внаслідок браку покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Характерними для кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини та висока здатність її комбінуватися з іншими галузями промисловості. Для зниження собівартості виробництва алюмінію, наприклад, доцільно поєднувати його з випуском соди, поташу, цементу, а титаномагнієве виробництво — з випуском титанових білил, смол, соляної кислоти, хлору.

Розміщення підприємств кольорової металургії залежить від сировинного та енергетичного чинників. До джерел сировини тяжіють підприємства з виплавляння ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титаномагнієве і цинкове виробництва розміщують у місцях отримання дешевої електроенергії.

Руди кольорових металів мають низку особливостей, що істотно впливають на розвиток і розміщення галузей кольорової металургії:

— низький вміст корисних компонентів у руді;

— виняткова багатокомпонентність сировини (наприклад, мідні колчедани містять мідь, залізо, сірку, золото, кадмій, срібло, індій, галій та ін.);

— велика енергоємність сировини (наприклад, для виробництва 1 т готової продукції нікелю потрібно 5,5 т палива);

— складна форма залягання.

Усі кольорові метали поділяють на кілька груп:

— важкі метали, основними з них є: мідь, найбільшим споживачем якої є електротехнічна промисловість; цинк, що використовується для захисту металоконструкцій від ерозії, одержання високоякісних цинкових білил і сплавів; свинець використовують в електротехнічній промисловості, для виробництва акумуляторів, кабелів, фарб, у медичній промисловості; олово використовують для виробництва білої жерсті, різних сплавів, в електротехнічній промисловості. До важких металів належать також ртуть (використовують в електротехнічній, радіотехнічній, хімічній, медичній галузях, військово-промисловому комплексі); сурма (в чистому вигляді майже не використовується, а у сплавах із м'якими металами підвищує їх твердість, що широко застосовується у хімічній та електротехнічній галузях);

— легкі метали — алюміній, магній, титан та ін.;

— легуючі кольорові метали — ванадій, молібден, хром — їх використовують переважно у чорній металургії;

— рідкісні та розпорошені метали — кадмій, телур, селен, германій, цирконій, галій, берилій, тантал, бор, індій, ніобій;

— благородні метали — золото, платина, срібло, осмій, які використовуються у сплавах для ракетної, атомної, авіаційної, електротехнічної, радіотехнічної, ювелірної промисловостей.

Значний попит на кольорові метали з боку найрізноманітніших галузей економіки зумовлюється широким спектром їх хімічних та фізичних властивостей (високою тепло- та електропровідністю, стійкістю до корозії, легкістю, пластичністю, в'язкістю тощо) [61,182—183].