Регіональна економіка - Качан Є.П. - Інвестиційно-інноваційна діяльність в АПК і продовольча безпека.

Затяжна системна криза в державі зумовила різкий спад інвестиційної діяльності, особливо в агропромисловому комплексі. З кожним роком капітальні вкладення в АПК з усіх джерел фінансування скорочуються.

Слід при цьому зазначити, що зменшення обсягів виробництва в сільському господарстві найбільшою мірою корелювало саме з динамікою падіння обсягів капітальних вкладень у зазначену галузь.

Майже повністю припинились процеси відтворення й оновлення матеріально-технічної бази АПК. Відтак, в аграрному виробництві відбувається деіндустріалізація та перехід на ручну працю. Вихід з експлуатації основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств майже утричі перевищує їхнє надходження, хоча капітальні вкладення впродовж останніх років мали тенденцію до певного зростання. Для збалансованого ж відтворення виробничого потенціалу цієї сфери необхідно втричі більше інвестицій.

Трудовий аграрний потенціал, як найважливіша складова його виробничого потенціалу, також використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці має сталу тенденцію до зниження.

Витрати на протиерозійні та інші землеохоронні та меліоративні роботи постійно зменшуються. Зокрема, витрати на охорону земельних угідь за період 1990—2010 рр. скоротились у 25 разів. Площа еродованої ріллі протягом останніх років збільшилась на третину і щорічно розширюється на 100 тис. га, а вміст гумусу в ґрунтах знизився на 25 %. Природно-ресурсний потенціал аграрного виробництва втрачає свої відновлювальні можливості, що загрожує ресурсо-екологічній, а зрештою — й продовольчій безпеці суспільства.

Продовольче забезпечення населення та продовольча безпека залежать не лише від фізичної потреби у продовольстві різних груп населення, а й від рівня їхньої платоспроможності. Це негативно відображається на вітчизняному аграрному виробництві, оскільки попит на його продукцію падає і воно не одержує необхідних коштів для модернізації та розширеного відтворення.

За даними ФАО — сільськогосподарської організації ООН — критично небезпечним вважається рівень споживання продовольства у половинному обсязі від науково обґрунтованих раціональних нормативів. Насамперед це стосується м'яса і риби, а також яєць, молочних продуктів, плодово-ягідної продукції та винограду. Зокрема, у 2009 р. понад 60 % населення мали дохід на одну особу нижчий за середній по Україні, а більше ніж чверть — нижчий за межу малозабезпеченості. Відповідно третина населення перебувала нижче межі продовольчої безпеки, а чверть — недоїдала. Отже, є всі підстави стверджувати, що нині продовольча безпека України знизилась до критично небезпечного рівня (дод. 13).

Таким чином, зменшення інвестицій, падіння обсягів виробництва в національному АПК і зменшення споживання вітчизняних продовольчих товарів є важливими причинами подальшої деградації та занепаду аграрного сектору України, зношення й руйнування його потенціалу, падіння ефективної родючості ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу і падіння врожайності навіть на високородючих чорноземах. Все це переконливо свідчить: нашій державі вкрай необхідна національна агропродовольча доктрина.

Найпривабливішою для іноземних інвесторів галуззю національної економіки є харчова промисловість. Обсяги іноземних інвестицій у харчову промисловість, сільське господарство, борошномельно-круп'яну і комбікормову промисловості становлять 25 % їхнього загального обсягу. Найбільші обсяги іноземних інвестицій у сільське господарство надходять зі США, Ліхтенштейну, Великої Британії, Німеччини і Нідерландів (разом 75 %), у харчову промисловість — з Нідерландів, США, Німеччини, Швейцарії і Великої Британії (85 %), у борошномельно-круп'яну і комбікормову промисловості — зі США (90 %).

Велике значення має державне регулювання діяльності АПК за допомогою механізму цін, оподаткування, кредитної політики, надання субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської продукції та ін.

Високотехнологічні інновації забезпечують широке впровадження організаційно-інноваційних розробок, пов'язаних із земельною реформою і введенням вартості землі в економічний оборот, створенням нових ринкових механізмів кредитного забезпечення довготермінових інноваційних проектів, а також формуванням ринкової інфраструктури в агропромисловому комплексі України.

Земельна реформа в Україні стала основною частиною аграрної реформи. Важливі аспекти земельної реформи знайшли відображення в Законах України: "Про форми власності на землю", "Про господарські товариства", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", "Про оренду майна державних підприємств та організацій", "Про колективні договори і Угоди".

На сьогодні організація виробництва передбачає різні форми власності (державна, приватна, особиста, кооперативна), що приводить до появи різних форм господарювання, багатоукладності виробництва.

Разом зі становленням ринкових відносин необхідно удосконалювати інфраструктуру аграрних ринків, де головними напрямами є:

1. Удосконалення законодавчої бази у сфері земельних відносин.

2. Створення сприятливого податкового клімату для функціонування аграрних бірж.

3. Створення національної системи моніторингу аграрного ринку (сільськогосподарської продукції і продовольства (СГПП), матеріально-технічних засобів для сільського господарства, паливно-мастильних матеріалів й інших енергетичних засобів для сільського господарства, мінеральних добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин).

4. Створення інфраструктури експорту та імпорту сільськогосподарської продукції та зовнішнього маркетингу.

Інноваційний розвиток АПК визначають такі напрями:

— поліпшення фінансування науки і зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ;

— підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень та інноваційних процесів, зменшення ризиків інноваційного розвитку та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, застосування державного замовлення на інноваційні продукти;

— належне інституційне забезпечення державної інноваційної політики в агарному секторі економіки шляхом удосконалення систем стандартизації та сертифікації, наближення їх до європейських стандартів;

— удосконалення правових засад інноваційної діяльності й регулювання ринку інновацій у сільському господарстві за допомогою податкових, кредитних, страхових, митних та інших механізмів непрямого впливу;

— проведення заходів щодо інтеграції науки і виробництва, створення агротехнопарків, фінансово-промислових груп, горизонтальних і вертикальних холдингових компаній;

— створення та впровадження на основі новітніх технологій високоефективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та нових високопродуктивних порід тварин; застосування ґрунтозахисних систем землеробства, енерго- і ресурсо-зберігальних технологій, використання альтернативних джерел енергії у сільській місцевості, технологій екологічно чистої продукції, моделей економічних відносин та інформаційних систем;

— завершення земельної реформи, введення вартості землі до економічного обороту, створення іпотечних механізмів кредитування агарного виробництва, завершення формування всіх складових ринкової інфраструктури в аграрному секторі;

— створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інноваційних проектів у сільському господарстві;

— розширення форм кредитування інноваційних проектів шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.