Регіональна економіка - Качан Є.П. - 10.7. Іноземне інвестування та його види

Невідворотні зміни в господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Як один з найважливіших напрямів розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу інвестиційна діяльність дає можливість регулювати розвиток економіки, істотно підвищувати її ефективність.

Найбільше уваги необхідно приділити розвитку інвестиційної діяльності в період переходу до ринкових відносин, коли економіка в зв'язку з потребою перепрофілювання більшості підприємств потребує великих інвестицій. Значний попит на інвестиції мають також приватизаційні процеси.

Процес проведення економічних реформ, переходу від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, реформування сфери фінансово-кредитних відносин — надто складний.

Він відобразив усі соціальні суперечності та певною мірою позначив розбалансування економіки, яка потребує докорінної структурної перебудови. В цей період необхідні значні обсяги фінансових ресурсів, саме тому співробітництво з міжнародними валютно-фінансовими організаціями, державами-кредиторами та приватними кредиторами є вкрай важливим.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись шляхом:

— створення підприємств із спільною участю іноземного капіталу (спільних підприємств);

— створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, їх філій і представництв;

— придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будинків, споруд, часток у підприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав;

— надання позик, кредитів, майна і майнових прав та ін.

Іноземний капітал можна залучати у формі приватних інвестицій — прямих і портфельних, а також у формі кредитів та позик. Прямі інвестиції — це капітальні вкладення в реальні активи (виробництво) інших країн, в управлінні якими бере участь інвестор. У цьому випадку інвестор повинен володіти 25 % акцій або їх контрольним пакетом, величина якого може коливатися в широких межах залежно від розподілу серед акціонерів.

Портфельні інвестиції — це капіталовкладення в акції зарубіжних підприємств, що не дають права контролю над ними, в облігації та інші цінні папери іноземної держави і міжнародних валютно-фінансових організацій.

Значного поширення набули реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення в землю, нерухомість, машини, устаткування тощо. Реальні інвестиції містять також витрати обігового капіталу.

Для іноземного інвестування велику роль відіграє інвестиційний клімат — комплексне економіко-політичне явище, що формується під впливом великої кількості чинників. В Україні й дотепер відсутня своя система оцінювання інвестиційного клімату загалом та окремих регіонів. Місцеві органи влади також можуть впливати на його формування. Відомі випадки, коли іноземні компанії згортали своє виробництво в одних областях України, одночасно розширюючи його в інших, що свідчить про суттєві відмінності інвестиційного середовища всередині країни.

Результати визначення рейтингу інвестиційного клімату показали, що серед регіонів провідне місце займають місто Київ,

Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Харківська та Одеська області. Привертає увагу той факт, що згадані шість регіонів виробляють майже половину валової продукції України.

За даними Швейцарського міжнародного інституту розвитку менеджменту найбільш сприятливими для інвестиційного клімату серед посткомуністичних країн є Угорщина — 27 місце, Словенія — 35, Чехія — 37, Польща — 40 місце. Замикає рейтингову таблицю на 47 сходинці Росія, а Україна взагалі не ввійшла до цього переліку.

Серед 26 країн з перехідною економікою за загальними обсягами прямих іноземних інвестицій на одного мешканця Україна посідає 24 місце, випереджаючи лише Таджикистан і Білорусь.

Прямі інвестиції в економіку України зросли з 896,9 млн дол. США у 1996 р. до 40026,8 млн дол. США у 2010 р. Найбільшими інвесторами в українську економіку є США, Кіпр, Німеччина, Австрія, Велика Британія, Нідерланди, Росія (табл. 10.5).

Щодо інвестування Україною економіки інших держав, то обсяг інвестицій не виділяється великим розмахом: у 2006 р. сума прямих інвестицій становила 219,5 млн дол. США і майже половина її була направлена в Росію. За станом на перше півріччя 2007 р. в Росії налічувалось 81 підприємство з українським капіталом, тоді як російських в Україні — 1633. Диспропорція з українського боку очевидна, враховуючи обширну територію Росії.

Поряд з цим, за експертними оцінками, Україна має потенційні можливості для ефективного використання іноземних інвестицій в розмірі 2,0—2,5 млрд дол. США щороку.

За видами економічної діяльності у 2009 р. вкладено: у промисловість — 22,5 %, фінансову діяльність — 22,4, переробну промисловість — 19,3, торгівлю — 10,6, будівництво — 5,5, діяльність транспорту і зв'язку — 3,8 % прямих іноземних інвестицій.

Кожний з іноземних інвесторів знайшов для себе пріоритетну сферу вкладання капіталу. Так, у машинобудування та металообробку найбільші капітали направили інвестори із США, Німеччини та Великої Британії. Росія освоїла ринки сільськогосподарської продукції і завойовує фінансовий ринок, Швейцарія — хімічну промисловість і внутрішню торгівлю, Кіпр — будівництво, Нідерланди — харчову промисловість.

Активність і масштабність залучення іноземних інвестицій залежить від низки чинників, що відображають політичну стабільність у суспільстві, рівень досконалості законодавства, правову гарантію одержання і привласнення доходу, а також помноже-

Таблиця 10.5. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за країнами, на початок року; млн дол. США [11]

ного капіталу, стан економіки і можливий рівень норми прибутку, соціально-економічну стабільність суспільства, ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури тощо.

Важливим джерелом капітальних вкладень має стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Неприпустимо, щоб усі ці кошти спрямовувалися на покриття державного дефіциту. Таку практику потрібно докорінно змінити. Одержані від приватизації кошти повинні стати ефективним інвестиційним ресурсом.

З метою стабілізації економіки і поліпшення інвестиційного клімату необхідно вжити кардинальних заходів, спрямованих на формування у країні як загальних умов цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, що сприятимуть вирішенню завдань залучення іноземних інвестицій.